Росія матиме проблеми у 2025 році. Але чи хоче Захід, щоб Україна перемогла? — Філліпс О’Браєн

Це був тиждень, коли низка держав та лідерів діяли так, ніби вони знають, що краще для України, ніж вона сама. Дивовижно бачити, як західні лідери починають намагатися вести переговори від імені України, навіть не розмовляючи з самими українцями. І це не просто переговори – вони йдуть на поступки користуючись з України і підривають будь-яку українську переговорну позицію.

Крім того, вибір кабінету Трампа дійсно не виглядає добрим для України. По суті, ви можете розділити людей, про яких говорять на посади в уряді Трампа, на три різні табори, і лише два з них отримають роботу. Наостанок, важлива статистична робота, яка вказує на величезні проблеми, з якими зіткнеться російська економіка у 2025 році.

Дзвінок Шольца Путіну

Найбільш кричущим прикладом цього став дзвінок канцлера Німеччини Олафа Шольца Путіну. Ця історія вибухнула в п'ятницю. Здавалося, що Шольц попросив про дзвінок (так стверджують росіяни, і німці цього не заперечують), і це мало б сенс у відчайдушному сенсі. Шольц перебуває в жахливому політичному становищі. На нього чекають вибори в лютому-березні 2025 року, і його партія, схоже, зазнає повної поразки. Для тих, хто не знає, коаліційний уряд Шольца розпався, і оскільки він не може керувати більшістю в Бундестазі, доведеться проводити нове голосування. До речі, є припущення, що набагато більш проукраїнський (принаймні на словах) голова ХДС Фрідріх Мерц, майже напевно стане канцлером наступного німецького уряду. Так що це принаймні невелика втіха.

Так чи інакше, ймовірно, намагаючись зміцнити свій внутрішній авторитет (і, можливо, навіть вислужитися у Вашингтоні перед адміністрацією Байдена і новою адміністрацією Трампа), Шольц пішов на контакт з Путіним. Цей вчинок надзвичайно важливий, можливо, навіть важливіший за слова, які Шольц і Путін сказали один одному. Сам по собі запит на дзвінок і подальші дії є формою переговорів. По-суті, це означає "почнімо говорити й подивимося, що з цього вийде".

Схоже, Шольц поінформував українців про те, що дзвінок відбудеться, але українці були незадоволені. Звідки ми знаємо? Коли ця історія з'явилася, реакція України була миттєвою і, м'яко кажучи, була сповнена здивуванням і підозрою.

Президент Зеленський вирішив публічно дорікнути Шольцу, звинувативши його у тому, що він відкрив "скриньку Пандори", звернувшись із проханням, а потім зробивши дзвінок. "Це саме те, чого Путін давно хотів: йому вкрай важливо послабити свою ізоляцію".

Міністерство закордонних справ України виступило з черговою заявою, в якій засудило дії Німеччини. "Навіть якщо канцлер Німеччини не висловив жодних позицій, що суперечать позиції України, розмови з російським диктатором не додають цінності у досягненні справедливого миру..."

Українці мали повне право бути підозрілими. Шольц був європейським лідером, який несе найбільшу відповідальність за обмеження озброєнь, що надаються Україні. Він публічно заявляв, що не хоче, аби Україна завдавала ударів по цілях у Росії, і, будучи щедрим, у переважній більшості випадків надавав або оборонні (протиповітряні), або наступальні системи меншої дальності. Крім того, розмова між Шольцем і Путіним не була поверхневою, за повідомленнями, вона тривала щонайменше годину. Це занадто багато часу для дзвінка, який, за словами німецьких джерел, охоплював лише кілька питань.

"Мирні плани" від людей з оточення Трампа

Деякі з нових кандидатів та інші особи з оточення Трампа, схоже, регулярно висувають різні ідеї щодо того, як міг би виглядати мирний план для України, звісно ж, не звертаючи жодної уваги на те, чого хоче Україна.

Дві речі, які вони повторюють знову і знову, – це те, що Росія зможе зберегти все/більшу частину того, що вона окупує, в межах міжнародно визнаних кордонів України, і, що гнітюче, що Україна повинна буде прийняти нейтралітет без членства в НАТО. Джей-Ді Венс (який у певному сенсі має набагато більше значення, ніж будь-хто з членів кабінету Трампа) вже давно наголошує на цьому. Незадовго до виборів він повторив основні пункти свого "мирного" плану для України, який включав не лише відмову від членства в НАТО, але й, цілком можливо, від членства в ЄС для України. Венс заявив, що не лише Північноатлантичний альянс має бути закритий для України, а й усі інші "союзницькі інституції".

Цей "барабанний бій" вимушеного нейтралітету щодо України (який, мабуть, є єдиною річчю, проти якої виступають майже всі українці) був посилений Тулсі Габбард (докладніше про це нижче) в одному з найдивніших відео цього тижня, коли вона, по суті, використовувала гавайські метафори, щоб довести, що Україну потрібно залишити беззахисною перед російською жорстокістю.

Алоха!

До речі, ознакою того, наскільки це важливо, може бути те, що песик Ілона Маска Девід Сакс, який регулярно просуває російську пропаганду, вийшов і заявив, що в рамках будь-якої угоди від України очікується відмова від усіх 4 областей, які РФ незаконно анексувала. Це охоплює велику кількість території, яку Росія не окупує, в тому числі великі українські міста, такі як Херсон і Запоріжжя.

Чому все це важливо? Тому що те, що люди, здається, роблять і в Європі, і в США, – це намагаються піти на значні поступки для України ще до того, як будь-які дискусії навіть почнуться. Вони поступаються українськими позиціями і важелями впливу, але ніколи, ніколи не просять Путіна ні про що.

Просто дивно, скільки інтелектуальної сили Путін знову демонструє над політиками в країнах НАТО. Його армія воює, але його рефлексивний контроль знову працює понаднормово, допомагаючи йому на шкоду Україні.

Три групи призначенців Трампа

Схоже, що з дискусії Дональда Трампа випливає три типи можливих виборів у кабінеті — два з них отримують пости в кабінеті, а один точно ні.

Ті, хто не має шансів отримати посаду в Кабміні, зрозумілі – це послідовні і міцні друзі України; ті, хто намагався підтримувати Україну протягом останніх майже трьох років, сам Трамп чітко дав це зрозуміти, коли однією з перших речей, які він зробив минулого тижня, було публічне оголошення про те, що Майк Помпео та Ніккі Хейлі не будуть у його Кабінеті на жодних посадах.

Іншими словами, послідовна і відкрита підтримка України виглядає автоматичною чорною міткою в полюванні за посадою в уряді. Дійсно, неможливо знайти кандидата в Кабмін, який нещодавно відкрито виступав за продовження допомоги Україні або навіть членство України в НАТО.

Отже, коли цю групу прибрали, є дві інші групи, яким надають роботу. Перші – це ті, хто підтримував Україну, іноді дуже сильно, на початку повномасштабного вторгнення, які відтоді жорстко повернулися до трампівської антиукраїнської позиції.

Це такі люди, як Марко Рубіо, Еліз Стефанік, Майк Хегсет, Майк Волтц тощо. Я чув, як деякі люди кажуть, що вони проукраїнські. Набагато точніше сказати, що вони були за Україну. Ось один приклад того, яких метаморфоз зазнали їхні цитати.

Стефаник, наприклад, останнім часом досить жорстко поставився до цього питання. Коли відбулося повномасштабне вторгнення, вона була одним із найбільших критиків Путіна та найбільших друзів України, звинувачуючи росіян у геноциді та заявляючи, що Україна має вступити до НАТО. Однак останнім часом вона стала трампісткою щодо України, відмовляючись підтримати членство країни в НАТО або навіть продовження допомоги.

І мені прикро сказати, що ця головна група включає Майка Волтца (нового радника з національної безпеки). Деякі проукраїнські голоси, схоже, сподіваються на нього. Все, що я можу сказати, це те, що чим ближче до цих виборів, тим більше Волтц займав трампівську позицію щодо України. Ось один звіт про його поведінку під час кампанії.

Сумно, що це фактично найкраща група для України, коли йдеться про кадрову політику Трампа. Остання група – це багаторічні агресивні антиукраїнські лобісти. До цієї групи входять такі люди, як Тулсі Габбард, Метт Гетц і Роберт Кеннеді, які атакували Україну, НАТО, американську допомогу Україні ще до повномасштабного вторгнення, і відтоді залишаються вірними тому самому шляху.

Однак реальна влада в цій групі – це не уряд чи офіційні кандидати на посади. Справжня сила полягає в тому, що до неї входять люди, які мають великий вплив в оточенні особисто Трампа, такі як його син Дональд, Венс та Ілон Маск.

Можливо, все зміниться, коли Трамп прийде до влади, і ця мінлива людина врешті-решт займе проукраїнську позицію. Однак майже напевно цього не станеться, бо він чутиме поради від людей, які його оточують.

Читайте також: «Багато планів Трампа будуть зруйновані». Військовий експерт Ґлен Ґрант про перебіг війни у найближчі місяці

Два дні тому в Foreign Policy була опублікована дуже цікава стаття, в якій фактично зроблена спроба проаналізувати майбутній розвиток російської економіки на основі відкритих даних. Її написали український професор економіки Олександр Мертенс та мій колега з Університету Сент-Ендрюса, доктор Марк Девор (читайте переклад від Texty.org.ua за цим посиланням).

У статті є низка моментів, які я б хотів підкреслити тут, і які йдуть врозріз з основним наративом, що з'являється в пресі про великого російського бегемота. Росія все ще виробляє значно менше, ніж втрачає, її економіка стала настільки залежною від витрат на оборону, що важко уявити, що ще вона може зробити, вона фактично залежить від важливих зовнішніх джерел (північнокорейських снарядів), які не можуть вічно постачатися в таких величезних кількостях.

Інакше кажучи, якби Україні допомогли і продовжили боротьбу за сильної підтримки її партнерів, Росія мала б реальні проблеми менш ніж за рік. Проблема в тому, що Україні можуть не допомогти її партнери, і це може призвести до більших українських втрат.

Отже, Україна може виграти цю війну, але не самотужки. Росія залишається слабкою економічною потугою, яка не може значно розширити виробництво. Вибір, який стоїть перед нами, і який, я боюся, буде ставати все більш європейським, полягає в тому, чи хочемо ми, щоб Україна перемогла?

нерішучість заходу союзники україни економіка рф трамп шольц