"Росіяни пролазять всюди, де можуть". Покровський фронт хитається через брак людей у Силах оборони, — The Economist
ЗСУ вдалося призупинити російське просування в бік Покровська, але росіяни вдаються до спроб атакувати на інших ділянках, покладаючись на свою чисельну перевагу. Про це пише The Economist.
За словами офіцера 79-ї бригади ЗСУ на ім’я Олександр, росіяни здебільшого атакують перед українськими позиціями, але іноді все руйнують у кілометрах позаду них. За його словами, розкидані українські позиції на краю того, що він називає «зоною ураження», тут тримають "жалюгідні" купки оборонців, для яких це часто є самогубною місією.
Олександр каже, що іноді аж 18 російських солдатів можуть загинути, щоб вибити двох виснажених українських оборонців з позицій. Але зрештою вони це зроблять. «Ми обмінюємо життя і територію на час і ресурси супротивника».
The Economist нагадує, що протягом останніх двох місяців Росія спрямувала більшу частину цих ресурсів на атаку на Покровськ, що на північний захід від Курахового.
"Наступ просувався з тривожною швидкістю і навіть прискорився після того, як Україна розпочала операцію всередині Росії, яка нібито мала на меті зменшити тиск. Українська відсіч протягом останнього тижня стабілізувала найзахідніші лінії фронту.
Але солдати повідомляють, що росіяни перегруповуються вздовж ширшого фронту на північ і південь від Курахового — очевидно, з метою оточити тамтешні українські сили. Центр бойових дій перемістився до міст Українськ та села Галицинівка, що приблизно за 15 км на північ від Курахового", — йдеться у матеріалі.
Видання зазначає, що солдатів тривожить можливість оточення, хоча поки що є лише натяки на це. Дороги, які були проїзними, вже не є такими. Магазини та кафе зачинили свої двері. "Можливо, труднощі з отриманням чашки кави не здаються нашою найбільшою проблемою, — говорить командир 21-ї бригади, — але це свідчить про те, що ситуація погіршується".
Юрій, солдат 59-ї бригади, що обороняється біля Українська, каже, що українські втрати значні. Підкріплення недосвідчених піхотинців, надісланих з 71-ї української бригади, було знищено. "За три дні 100 стало нулем. Деякі втекли, деякі загинули", — каже він.
Однак ситуація тут зовсім не однобока. Українська контратака в п'ятницю з використанням танків і піхоти дещо відкинула росіян біля сусіднього з Українськом міста Селидове. Але все залишається досить хитким. Росіяни досі зосереджені на контролі доріг, що ведуть до Покровська. "Ми билися з нашими останніми оборонцями й кинули наших хлопців з матеріально-технічного забезпечення в окопи", — кажуть бійці.
Загалом ситуація у районі Курахового стала складнішою в питаннях логістики: доставка пального, боєприпасів, евакуація поранених – все це значно ускладнилося.
The Economist пише, що російська тактика суттєво не змінилася з часу падіння Авдіївки в лютому. Тоді, як і зараз, росіяни покладаються на планерні бомби та артилерійську перевагу, яка все ще становить щонайменше 3:1, а на деяких ділянках — 10:1. Окупанти зазвичай наступають групами з двох-трьох піхотинців, які просуваються вперед за будь-якої нагоди.
Андрій, офіцер 79-ї бригади, вважає, що 80% росіян не доходять до українських позицій, але інші 20% знаходять способи підступитися. "Вони знають, що ми не будемо контратакувати, бо у нас немає людей, щоб це зробити, тому вони пролазять всюди, де можуть", — каже він.
Останнім часом російське просування стало більш наполегливим і широким, охопивши фронт від Покровська до Вугледара на півдні. На думку українських військових, це свідчить про те, що російські війська поповнили новими резервами.
Росіяни також посилюють свої переваги у використанні безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби. Це особливо помітно в їхній пошуково-ударній системі, яка пов'язує сучасні розвідувальні дрони з ударними безпілотниками, артилерією й авіацією.
«Фізик», командир танка з 68-ї бригади, каже, що російська авіація й артилерія можуть реагувати майже в режимі реального часу: все, що рухається і не захищене, знищується. Тому його танкісти тепер здебільшого працюють як статичні артилерійські підрозділи, що діють із закритих позицій і набагато далі від лінії фронту.
Фізик, який у мирний час працював вчителем природничих наук у Херсоні, каже, що слабкість України випливає з простого рівняння: нестача живої сили плюс нестача боєприпасів. Коли американський Конгрес призупинив постачання зброї на шість місяців, Україні довелося кинути людей на розв'язання цієї проблеми. «Коли у нас не було снарядів, ми використовували більше піхоти на фронті, щоб зупинити прорив, що означало втрату багатьох кваліфікованих солдатів». Проблему загострила неефективна мобілізаційна програма. Олександр з 79-ї вважає, що його бригада вже втратила більше солдатів у 2024 році, ніж за попередні 18 місяців.
