Як зупинити просування росіян, коли звужується вікно можливостей (ПОГЛЯД)
OSINT-аналітик Tatarigami на своїй сторінці у X констатує, що українському війську потрібні радикальні зміни, інакше перемогти більшого й уже адаптованого до війни ворога буде вкрай важко. Texty.org.ua публікують перекладений тред автора.
Понад півтора року тому я написав кілька дописів про те, що в українській армії зберігається радянський стиль командування. Тоді багато хто відкидав мою стурбованість, стверджуючи, що війна — не час для змін, або відверто нападав на мене за критику.
На жаль, відтоді ситуація лише погіршилася, і проблема залишається системною. Ця проблема існувала до генерала Залужного, продовжилася під час його перебування на посаді та ще більше погіршилася за генерала Сирського. Попри обіцянки покращити ситуацію, Сирський посилив авторитетний тиск на командирів задля утримання позицій з тими ж обмеженими ресурсами, і результати очевидні.
Тоді як наші війська намагалися повернути Глибоке і місяцями утримували плацдарм у Кринках, росіяни систематично виснажували наші бригади на Донбасі
На початку цього року я зі своєю командою слушно зауважив, що харківська операція, найпевніше, була відволікаючим маневром, і що основна увага буде зосереджена на Донбасі. У той час як наші війська намагалися повернути Глибоке і місяцями утримували плацдарм у Кринках (попри незрозумілі цілі, з огляду на наші обмежені ресурси), росіяни систематично виснажували наші бригади на Донбасі.
Російський підхід — не надто інноваційний: вони щодня посилають невеликі тактичні підрозділи проти української оборони, доки одна позиція не впаде, а потім використовують цей успіх. Вище українське командування намагалося застосувати подібну тактику, забуваючи, що у нас набагато менше людей і ненадійна західна підтримка, яка може прибути вчасно, а може і не прибути, якщо це взагалі станеться.
Чи краща ситуація з російського боку? Абсолютно ні. У моєї команди є записи численних радіопереговорів з російської сторони, які свідчать про погрози розстрілу або відмови в медичній евакуації, якщо їхні війська відмовляться наступати. Росіянам набагато гірше, але вони мають значну перевагу в особовому складі, техніці, транспортних засобах, артилерії та військово-повітряних силах. Вони можуть дозволити собі таку тактику — ми не можемо.
Єдиний спосіб зупинити просування росіян — бути більш винахідливими і обережними та берегти особовий склад
Понад те, російська армія 2024 року набагато розумніша і досвідченіша, ніж ті дезорганізовані війська, які ми бачили в лютому 2022 року. Єдиний спосіб зупинити їхнє просування — це перехитрити їх, будучи більш винахідливими та обережними, прагнучи зберегти наш особовий склад, коли цього вимагає ситуація.
Все ще можна зламати хребет російській армії, яка має серйозні проблеми з логістикою, заміною артилерійських стволів, стикається зі зменшенням техніки на складах та покладається на неброньований транспорт і невмотивований особовий склад. Крім того, у Росії накопичується багато внутрішніх економічних проблем, які проявляться з часом.
Однак вікно можливостей стає дедалі меншим. Якщо не відбудуться радикальні зміни, ми прямуємо до найнесприятливішого сценарію з усіх можливих: вимушені переговори, патова ситуація, мінімізація західної допомоги, переозброєння російської армії та новий виток війни з набагато гіршими для України наслідками, що призведе до окупації та насильницької асиміляції.
