Військова підготовка за 20 років майже не змінилася. Як тоді обрати найкращих командирів? Розповідає бригадний генерал Собко

Собко наголошує, що ми зараз платимо високу ціну за те, що в Україні не було дійсно якісної підготовки офіцерського та сержантського складу.

"Мені пощастило здобути військову освіту та підготовку не тільки в Україні, а й за кордоном. Я бачив підходи як наші, так і підходи наших партнерів до розвитку лідерів. Я відчував нашу та відчував західну культуру у війську, тому можу порівняти їх. Я чітко бачу відмінності між ними.

Те, що ми маємо приклади дійсно успішних командирів — це не заслуга нашої системи військової освіти та підготовки. Вони успішні, бо талановиті, бо мають голову на плечах і світлий розум, бо вони самі зуміли стати лідерами.

Я не вважаю, що я досягнув всього лише завдяки вродженим якостям. В мене було інвестовано багато часу та ресурсів. І якби багато інших офіцерів знали англійську мову і потрапили в ті умови підготовки, в яких був я, то точно могли б досягнути значно більшого", — пише бригадний генерал.

З його спостережень, військова освіта та підготовка в Україні не змінилася суттєво за понад 20 років. Собко зазначає, що люди, які могли ці зміни втілити, мало були в них зацікавлені. Окреслюючи причини, чому так сталося, він припускає, що основною причиною, вочевидь, було незнання того, що і як змінювати.

"Прикро, але і зараз ситуація докорінно не змінилася. Хоча запит з боку війська і потреба на ці зміни дуже відчутні.

Спостерігаю, як за два роки війни було замінено десятки комбригів. Я вже не кажу про командирів батальйонів. Серед багатьох причин цих замін чи зняття — є «невиправдані очікування», негативний результат боїв, інші невдачі.

Ми вимагаємо від офіцера, який отримав, мʼяко кажучи, посередню підготовку, того, чого нам хочеться: перемог, відсутності чи мінімуму втрат. Однак при цьому система не дає йому того, що необхідне і є фундаментом успіху — якісної підготовки", — зазначає бригадний генерал.

Він наводить приклад, який показує наскільки стан нашого військового лідерства відстає від військових лідерів США чи Великої Британії.

"У 2017 році я закінчив Командно-штабний коледж США. З 1200 випускників того року 180 були іноземцями. З усіх випускників я єдиний був призначений на посаду командира бригади. З-поміж американців тільки один випускник став командиром батальйону. Решта ж обійняли посади в штабах бригад, дивізій або ж стали заступниками командирів (начальниками штабів) батальйонів, бригад чи дивізій.

Тобто з такою освітою, яку ми здобули в Командно-штабному коледжі, люди в кращому випадку були призначені управляти батальйоном. Мене ж призначили комбригом. Ймовірно, так вимагали обставини того часу в Україні. Але це свідчить, що якість лідерства і вимоги до командирів на Заході вища", — розповідає військовий.

Собко наводить ще один приклад: "Британський офіцер, мій однокурсник з того ж Командно-штабного коледжу, був одним із найкращих випускників та залишився на додатковий рік навчання на курсі SAMS (School of advanced military studies). Це просунутий курс із планування для офіцерів. В середньому дивізія може отримати лише одного випускника цього курсу. Так от, завершивши курс SAMS другим в рейтингу, мій товариш прослужив сім років на різних посадах і лише в кінці цього року йому довірять БАТАЛЬЙОН. Бо батальйон — це відповідальність. Це 600 осіб. І саме відповідальність за людей визначає політику з розвитку лідерів і призначенню командирів у Великій Британії".

Сергій Собко наголошує, що в Україні, попри все, є дуже багато сильних командирів, які вже 10 років боронять країну і роблять все на 100% разом зі своїми людьми. Це самовіддані, сміливі та талановиті люди, додає він, і ми маємо бути вдячними їм за це. "Проте наша система не підготувала їх так, як мала б. Наші офіцери й сержанти не отримали належної підготовки, — констатує Собко.

"Якщо ця війна вимагає від України мобілізації своїх чоловіків та жінок для військової служби, тоді ми зобовʼязані знайти і навчити для них найкращих лідерів", — підкреслює бригадний генерал.

У нинішніх умовах він рекомендує при виборі командирів всіх ланок оцінювати їх за такими критеріями:
- небайдужість,
- готовність брати на себе відповідальність,
- здатність ухвалювати рішення в складних умовах,
- базові знання в тактиці та в цілому у військовій справі,
- вміння комунікувати з людьми,
- організаторські здібності,
- ініціативність,
- чесність,
- здатність вести за собою.

"Ми — сильна нація. І в нас є достатньо талановитих, спроможних людей. Вони можуть і вчаться самі, вони знають як взаємодіяти ефективно з людьми, вони досягають успіхів. Однак нам потрібно розвивати цих людей у військовій системі. Ще важливіше — нам треба їх знаходити і призначати на правильні посади", — підсумовує Сергій Собко.

офіцери військова підготовка командири навчання ЗСУ