Розколоти Європу. Що показали візити Сі Цзіньпіна до Франції, Сербії та Угорщині

Аналітик, дипломат і член-нерезидент Global China Hub Атлантичної ради Золтан Фехер у статті для Atlantic Council аналізує травневий візит лідера Китаю до Європи. Texty.org.ua публікують переклад матеріалу.

Емманюель Макрон та Сі Цзіньпін © Gonzalo Fuentes / Reuters
Емманюель Макрон та Сі Цзіньпін © Gonzalo Fuentes / Reuters

Лідер Китаю Сі Цзіньпін здійснив широко розрекламований візит до Європи 5-10 травня, відвідавши три країни на континенті, чиї лідери по-різному виступали за покращення відносин з Пекіном в останні роки: Францію, Сербію та Угорщину. Місія Сі полягала в тому, щоб посіяти розкол в Європі та згуртувати країни, які можуть допомогти змінити недавній поштовх континенту до «зменшення ризиків» щодо Китаю.

Час його поїздки був вирішальним. Виборці Європейського Союзу підуть на виборчі дільниці на початку червня, щоб обрати новий Європейський парламент, який визначить загальний напрямок політики блоку з багатьох питань, включно з питанням відносин з Китаєм. Лише після парламентських виборів, призначення нової Європейської комісії та переходу Угорщини на головування в ЄС у липні стане зрозуміло, чи досяг візит Сі Цзіньпіна своїх цілей: створити розкол в Європі та скасувати спроби ЄС знизити ризики.

Час та географія візиту показують, що китайське керівництво усвідомлює, що його доля в Європі змінилася. Хоча з часів президентства Трампа ЄС не дотримувався такого жорсткого підходу до Китаю, як Сполучені Штати, європейське мислення щодо Пекіна змінилося за останні кілька років. Особливо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Європа посилила свій підхід до Китаю, наблизила свою політику до політики Сполучених Штатів і запустила стратегію зниження ризиків. Кілька західноєвропейських країн, які раніше відстоювали розширення торгівлі з Китаєм, відтоді перейшли до підходу збалансування та зменшення ризиків.

Війна Росії в Україні та політичні зміни в регіоні підштовхнули низку європейських країн до більш скептичної позиції щодо Китаю

Багато країн Центральної та Східної Європи також виступили проти розширення співпраці з Китаєм. Війна Росії в Україні та політичні зміни в регіоні підштовхнули Чехію, Словаччину, Латвію, Литву, Естонію та Словенію до більш скептичної позиції щодо Китаю. Це призвело до того, що Угорщина та Сербія залишаються поборниками інтересів Китаю в регіоні та, що не дивно, двома цілями візиту Сі. Звичайно, Угорщина, як член ЄС і НАТО, є більш корисною з обох для спроби Пекіна розширити свій вплив у Європі.

Щоб краще зрозуміти, куди йдуть китайсько-європейські відносини, варто переглянути кожну зупинку під час поїздки Сі. Кожна мала дуже відмінні хореографію та акценти.

Франція: різниця в рік

У той час як президент Франції Емманюель Макрон зробив усе можливе, щоб прийняти Сі з якомога більшою пишністю та урочистістю, він розчарував китайського лідера в суттєвих питаннях щодо війни Росії в Україні та китайських державних субсидій. Під час минулорічного візиту президента Франції до Пекіна Макрон виступив проти стратегії балансування Сполучених Штатів щодо Китаю та за зближення з Пекіном, особливо щодо питання Тайваню. Під час цього візиту (і під тиском Вашингтона) Макрон застосував інший підхід.

Щодо війни Росії в Україні, Макрон підштовхував Сі припинити підтримку воєнних зусиль Москви. Він також запросив на зустріч президента Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн, і вони спільно тиснули на китайського лідера, щоб він припинив надавати несправедливі переваги китайським компаніям, які працюють на світовому ринку. Однак Сі Цзіньпін не запропонував жодного компромісу з жодного питання. Хоча Макрон і фон дер Ляєн виступили досить єдиним фронтом, той факт, що канцлер Німеччини Олаф Шольц зайняв примирливий тон у Пекіні у квітні, а потім відхилив запрошення Макрона на паризький саміт, свідчить про те, що європейська розбіжність, на яку сподівається Сі, справді може бути створена та використана.

Сербія: «Протистояти гегемонії та політиці сили»

Потім Сі відвідав Сербію, де він і президент Сербії Александар Вучич ще більше розширили своє стратегічне партнерство та зробили спільні словесні напади на Сполучені Штати та НАТО. Сі заявив, що Сербія стала першим стратегічним партнером Китаю в Центральній і Східній Європі вісім років тому, і зараз це перша країна в Європі, з якою — за заявою Китаю — він буде будувати «співдружність спільного майбутнього», що є одним із нових барвних термінів Пекіна для його міжнародних відносин. Обидва лідери підписали угоду про вільну торгівлю — першу за довгий час між Китаєм і європейською країною — і двадцять вісім інших угод, включаючи запуск нових інфраструктурних проєктів Ініціативи «Один пояс, один шлях».

Примітно, що Сі та Вучич використали цей візит, щоб словесно критикувати Сполучені Штати та НАТО. Обидва лідери відзначили двадцять п’яту річницю випадкового бомбардування НАТО посольства Китаю в Белграді, при цьому Сі сказав, що дві країни «спільно протистоятимуть гегемонії та політиці сили», чітко маючи на увазі протистояння ролі Сполучених Штатів у світі.

Угорщина: «всепогодне» партнерство

Як і Макрон, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан прийняв Сі з великою урочистістю. Але на відміну від Парижа, у Будапешті обидва лідери висловлювалися в унісон з більшості питань, від «співпраці для створення багатополярного світу» до бажання «миру» у війні в Україні, а Угорщина підтримала запропонований Китаєм мирний план.

Під керівництвом Орбана Угорщина за останнє десятиліття стала головним союзником Китаю в ЄС і НАТО, виконуючи пропозиції Пекіна щодо Тайваню, применшуючи занепокоєння щодо дотримання прав людини в Китаї та виступаючи проти зниження ризиків. Під час зустрічі Сі та Орбан пообіцяли встановити «всепогодне всеохоплююче стратегічне партнерство» та відправити свої відносини у «золоту подорож». Угорщина, яка відчуває безгрошів’я, оскільки Європейська комісія заблокувала більшість своїх непогашених коштів реконструкції та структурних фондів, все більше покладається на китайське фінансування для свого економічного розвитку. У результаті це дозволяє Пекіну проникнути в її критично важливу інфраструктуру, від нових залізниць до прикордонних укріплень і, як сказав Орбан, до «всього спектру атомної промисловості».

Час візиту Сі мав вирішальне значення в кількох аспектах. У липні Угорщина почне головувати в Раді Європейського Союзу. Орбан пообіцяв Сі, що Угорщина, як президент, намагатиметься просувати інтереси Китаю та, по суті, розвернути політику зменшення ризиків.

Прем’єр-міністр Угорщини може про це говорити, але є серйозні обмеження щодо того, що він може зробити, коли його країна очолюватиме Раду. Країна, яка головує, здебільшого впливає на встановлення розкладу та порядку денного Ради, а не на її рішення. Втім, уряд Угорщини намагатиметься формувати роботу Ради за допомогою цих обмежених повноважень. Ймовірно, він намагатиметься звести до мінімуму дії, які можуть завдати шкоди китайським інтересам.

Що ще важливіше, не Рада Європейського Союзу (міжурядовий законодавчий орган ЄС), а Європейська Комісія (по суті, «кабінет») керує більшістю ініціатив щодо зменшення ризиків, спрямованих на стримування проникнення Китаю в європейської економіки. Серед цих ініціатив Комісія розпочала в жовтні 2023 року важливе розслідування щодо субсидій для китайських виробників електромобілів, яке незабаром може завершитися та призвести до мит ЄС проти китайського імпорту. Комісія проводить кілька подібних поточних антисубсидійних розслідувань проти Китаю щодо імпорту дерев’яних підлог, державних закупівель медичних приладів, вітряних турбін, сонячних панелей і плаского прокату із заліза чи сталі, покритого китайським оловом, і очікується, що ці ініціативи будуть просуватися далі. Головування Угорщини в Раді не матиме реального впливу на ці розслідування.

Візит Сі також був приурочений на дату за місяць до майбутніх виборів до Європейського парламенту на початку червня. Попри те, що це не єдиний законодавчий орган Європейського Союзу, Європейський парламент, одначе, значно посилив свій вплив за останнє десятиліття і, що важливо, має право голосу у виборі складу наступної Європейської комісії. Орбан та інші націоналістичні радикальні та праворадикальні лідери сподіваються, що їхні партії досягнуть значних успіхів на цих виборах, зменшивши вплив традиційних лівоцентристських і правоцентристських основних партій і зробивши європейських правих націоналістів лідерами в новому Парламенті та Комісії. Тоді як європейські радикали та ультраправі розділені щодо свого підходу до Китаю, у партії Орбана «Фідес» все ще є кілька однодумців, які хочуть покращити відносини між ЄС і Китаєм і скасувати політику зменшення ризиків. Візит Сі також сприяв зміцненню цих політичних сил напередодні вирішальних виборів до Європейського парламенту.

Поки що занадто рано говорити, чи досяг Сі своїх геополітичних цілей, але він точно зміг показати себе для китайської аудиторії і міжнародної громадськості як світового лідера, якого урочисто приймають у Європі. Він також виявив деякі тріщини між країнами на континенті, які можуть збільшитися та спричинити проблеми. Друга половина 2024 року стане справжньою перевіркою того, чи вдалося візиту Сі осягнути цілі китайського керівництва: посіяти у Європі розбрат та руками тих, хто служить інтересам Китаю створити протидію політиці зменшенню ризиків та завдати шкоди власним інтересам Європи.

Переклад: Павло Космачевський

сі цзіньпін дипломатія китай-єс глобальна безпека

Знак гривні
Знак гривні