П'ять стратегічних завдань для перемоги України. Що мають зробити Байден і Конгрес США, — доповідь CSIS

Для того, щоб зупинити Росію в Україні, слід перейти від реактивних підходів останніх двох років до проактивної стратегії. Ця стратегія має передбачити, що війна може тривати ще два-три роки, і підготуватись до наймасштабнішої з часів Другої світової війни реконструкції в Європі. План має включати чітко визначену теорію перемоги і бачення післявоєнного європейського безпекового ландшафту, який виходить за межі кордонів України.

Стратегія починається з чіткої кінцевої мети. Три її складові

Для України ідеальна кінцева мета видається очевидною: 1 – відновити свою суверенну територію (тобто кордони 1991 року), 2 – відбудувати країну так, аби сприяти глибшій західній інтеграції, і 3 – притягнути Росію до відповідальності за воєнні злочини.

Досі незрозуміло, чи існує послідовна і скоординована стратегія підтримки України з боку США. Попри похвалу за швидку реакцію на початку конфлікту, зусилля Заходу на підтримку України виглядають несистематичними і менш скоординованими. Схоже, що трансатлантичні лідери стикаються з бюджетними, часовими та просторовими обмеженнями у формуванні чіткої, продуманої теорії перемоги та довгострокового плану її досягнення. Ці обмеження були очевидними зі самого початку війни. Реактивне кризове управління у Вашингтоні витіснило обговорення стратегії і зосередилося на короткострокових (багатомісячних) рішеннях, спрямованих на управління ризиками ескалації, замість довгострокового (багаторічного) планування, необхідного для забезпечення перемоги України.

Створення Контактної групи з питань оборони України (формат "Рамштайн"), покликане "допомогти Україні перемогти сьогодні й зміцнити сили на завтра", – це лише початок. Наразі групі бракує багатосторонніх політичних рамок, сфокусованих на довгостроковій конкурентній стратегії, що виходить за рамки нагальної потреби утримати Україну на полі бою. Крім того, як видається, бракує єдності зусиль як всередині окремих урядів, так і в ширшій трансатлантичній мережі держав, що підтримують Україну. Щодня призначаються посланці з питань відновлення та проводяться зустрічі, але жодна з них не підкріплена всеосяжною стратегією з чіткими кінцевими цілями, завданнями чи планами фінансування, які виходять за межі короткострокової перспективи. Ведуться дискусії про арешт заморожених російських активів, але вони, схоже, застрягли в небезпечно довгій фазі обговорення. Зрештою, Захід плутається у своїх діях і реагує на останню кризу, замість того, щоб створювати умови для перемоги України.

Реагування на кризу – це не стратегія. Це – якнайбільше ліквідація наслідків

Короткострокова логіка реагування на кризу означає, що зброя постачається в Україну частково, без чіткого уявлення про вчасну необхідність ресурсів, що безпосередньо обмежує здатність українських військових здійснювати довгострокове планування кампанії. У червні 2023 року ця тенденція проявилася, коли вся енергія та ресурси були зосереджені на нереальному прориві потрійного оборонного поясу без переваги в повітрі. Ця кампанія також не передбачала ресурсів для допомоги у відновленні української армії на наступні три роки. Невизначені потоки допомоги знаходяться на передньому плані в майже нескінченній серії конференцій з питань відновлення, які не можуть виробити зобов'язуючих документів або механізмів фінансування для 10-річних зусиль з відновлення країни, яка постраждала від широкомасштабних бойових дій. Ці помилки не можуть продовжуватись, інакше вони ризикують дозволити Росії перемогти. Гірше того, вони створюють підґрунтя для майбутніх воєн в Європі та за її межами.

Інтеграція України в європейський економічний і трансатлантичний безпековий порядок: роль США

Єдиний спосіб забезпечити тривалий мир в Україні – це забезпечити шлях України до поглиблення відносин з НАТО та ЄС. Так Україна також зміцнить свою внутрішню демократію.

США мають підтримувати прагнення України приєднатися до Євросоюзу, спрямовуючи свою допомогу на прискорення розробки та впровадження необхідних реформ. Стратегія адміністрації має запропонувати ключові напрямки реформ, в яких США можуть відігравати провідну роль, а також координувати зусилля з ЄС та іншими країнами-донорами для забезпечення взаємодоповнюваності зусиль. Боротьба з корупцією та судова реформа видаються доцільними сферами, на яких може бути зосереджена американська допомога, враховуючи значну підтримку в цих галузях на сьогодні. США також повинні подвоїти інвестиції на підтримку судової реформи, яка є ключовою вимогою для членства в ЄС та постійним викликом у боротьбі з корупцією.

Крім того, Сполучені Штати повинні використати свої дипломатичні важелі, щоб забезпечити ухвалення Євросоюзом переговорних рамок щодо України до виборів у країнах-членах ЄС у червні. Після виборів Угорщина візьме на себе головування в Європейській Раді. Враховуючи зв'язки угорського уряду з Росією, навряд чи він зробить прогрес у питанні вступу України до ЄС своїм пріоритетом. Навіть якщо членство України в Європейському Союзі буде прискорено, багато експертів стверджують, що розширення організації вимагатиме реформування договору – складного й обтяжливого процесу, який багато країн блоку не захочуть здійснювати. Однак це не повинно зупиняти зусилля, спрямовані на те, щоб Україна виконала амбітний план реформ, необхідний для набуття членства в ЄС, коли настане відповідний час.

У той час як членство в ЄС забезпечить економічне майбутнє України, захист і міцність її повоєнних кордонів вимагатиме багатосторонніх гарантій безпеки. НАТО є найбільш очевидним механізмом для надання таких гарантій.

Наближається черговий саміт НАТО. Глави держав, а також високопоставлені представники зовнішньополітичних і оборонних відомств зберуться у Вашингтоні на початку липня. Цей саміт буде особливо символічним, оскільки він відзначатиме 75-ту річницю Альянсу і вперше за понад десятиліття його прийматимуть США. Хоча саміти часто мають перформативний характер, Альянс повинен скористатися цією можливістю, щоб чітко викласти детальний план підтримки перемоги України і подальшого вступу до НАТО, навіть якщо це займе роки.

Для забезпечення ширшої регіональної безпеки стратегія перемоги в Україні має враховувати інтереси її сусідів, зокрема колишньої радянської республіки Молдови. Для забезпечення регіональної стабільності адміністрація Байдена також повинна боротися не лише з Росією, а й з режимом Білорусі.

Будь-яка стратегія щодо України повинна розглядати Київ як частину більшого європейського безпекового порядку, що з'єднує Чорне море з Центральною та Східною Європою. Ця геополітична перспектива має узгоджувати програми, спрямовані на підтримку груп громадянського суспільства, які прагнуть реформ у Білорусі, захист Молдови від зловмисного впливу під час прийняття її громадянами рішення про членство в ЄС, а також співпрацю з європейськими партнерами у створенні оптимальних гарантій безпеки для прифронтових держав. Якщо не врахувати регіональну перспективу, перемога в Україні може призвести до того, що Європа опиниться в глухому куті, оскільки Москва продовжить свої маревні спроби відновити стару імперію.

Перекрити грошові потоки Росії

Попри західні санкції, Москва зберігає можливість заробляти завдяки експорту нафти, що часто здійснюється за допомогою незареєстрованих суден-привидів і лазівок на сторонніх нафтопереробних заводах. Росія витіснила Саудівську Аравію з позиції головного постачальника нафти до Китаю. На Індію припадає майже половина закупівель російської нафти за останній рік. Туреччина, член НАТО, також купує значні обсяги російської нафти.

США та союзники мають знайти спосіб перекрити грошові потоки Росії. Необхідно чинити тиск на Індію і Туреччину, зокрема, щоб вони припинили купувати російську нафту. Однак треба запропонувати альтернативи. Усі варіанти мають бути на столі, включно зі збільшенням експорту скрапленого природного газу.

Трансатлантичне співтовариство має розробити кращі механізми для обмеження можливостей Росії імпортувати критичні електронні компоненти, необхідні для розширення її арсеналу авторитаризму.

США і союзники повинні знайти спосіб зупинити потік електроніки на додаток до створення бар'єрів для майбутніх поставок. Ці зусилля вимагатимуть координації зусиль розвідки та правоохоронних органів для виявлення підставних компаній, які використовуються для сприяння російському імпорту, а також для створення карти світу криптовалютних бірж, що використовуються для фінансування незаконної діяльності. Також необхідно розглянути нове законодавство, яке вимагає від компаній краще відстежувати свої продажі, зокрема на вторинних ринках.

Боротьба зі стійкістю російської дезінформації

На глобальному рівні Росія використовує кіберпростір для ведення того, що дослідники Атлантичної ради називають наративною війною, покликаною підірвати довіру до України у світі. На відміну від традиційних кібервторгнень, її метою є або створення хаосу, або формування ставлення громадськості до конфлікту за допомогою інтернет-пропаганди. Ця кампанія особливо помітна за межами Європи, де Кремль прагне обмежити глобальну підтримку України.

Ще більш тривожними є повідомлення про те, що Росія все частіше націлюється на американську громадськість. У квітні 2024 року компанія Microsoft заявила, що задокументувала нову російську кампанію впливу в інтернеті. Значна частина цього контенту зосереджена не лише на питаннях, що викликають розбіжності у США, а й на Україні. За даними Microsoft, "повідомлення щодо України – через традиційні ЗМІ та соціальні мережі – набрали обертів за останні два місяці завдяки поєднанню прихованих і відкритих кампаній від щонайменше 70 пов'язаних з Росією груп, які ми відстежуємо".

На додаток до цих кампаній, путінські агенти відроджують радянські методи підкупу, компрометації та використання обраних посадових осіб у всьому світі. Цьогоріч у березні широкомасштабна кампанія російського впливу розгорнулася після того, як чеський уряд наклав санкції на новинний сайт "Голос Європи", звинувативши його в тому, що він є частиною проросійської пропагандистської мережі. У Бельгії російські оперативники платили членам Європарламенту за просування проросійських наративів та антиукраїнських настроїв. Прихована кампанія впливу спрямовувала гроші політикам з Німеччини, Франції, Бельгії, Нідерландів та Угорщини, часто через криптовалютні біржі, з метою вплинути на вибори до Європарламенту та зменшити підтримку України.

Будь-яка стратегія США для перемоги в Україні має враховувати легкість, з якою Росія проводить приховані кампанії впливу та інформаційні операції з використанням кібертехнологій для спотворення дискурсу у вільних суспільствах. Пріоритетом має стати припинення поширення Москвою брехні та підкупу виборних посадових осіб. Запобігання ерозії довіри до демократії має стати центральним стовпом великої стратегії США.

Переосмислення арсеналу демократії

Американська стратегія має також включати переосмислення того, як США створюють зброю та підтримують своїх партнерів і союзників. Росія виявилася більш здатною мобілізувати ресурси, ніж найбільші економіки світу.

Щоб усунути цю диспропорцію, Сполучені Штати мають спершу перейти від мислення "запасів" до мислення "потоків". Бачити проблему з погляду потоків означає не просто дивитися на запаси, а запитувати, як прискорити виробництво.

Це також означає бачити мережі, а не держави. США не можуть виробляти достатньо зброї для України, зберігаючи при цьому свою здатність реагувати на інші непередбачувані ситуації, але Європа та США разом можуть це зробити. Тому зусилля Сполучених Штатів мають бути спрямовані на укладення угод про спільне виробництво і прискорення координації, яка вже відбувається в рамках коаліційної системи. Це означає не лише заміну озброєнь, що постачаються в Україну, а й зміну нормативно-правової бази – від екологічної політики до інвестиційних обмежень, яка обмежує здатність США створювати зброю разом з демократичними партнерами і союзниками за кордоном. Через групу "Рамштайн" Захід створив міжнародні коаліції для постачання зброї. Тепер він повинен змінити спосіб її виробництва.

Збільшення потоку озброєнь в Україну вимагатиме нового акценту на креативності та адаптації. Наприклад, є альтернативи виробництву традиційних артилерійських снарядів, які можуть зробити будь-яке ливарне підприємство здатним допомогти розв'язати проблему дефіциту 155-мм снарядів. Те саме стосується адитивного виробництва, яке можна використовувати для виготовлення різноманітного обладнання ближче до лінії фронту. Допомога США має стимулювати більше програм на кшталт FrankenSAM, яка допомогла Україні поєднати застарілі радянські радари і пускові установки з ракетами класу "земля-повітря" НАТО.

Україна продемонструвала, що майбутнє війни полягає у використанні різних класів мережевих безпілотних систем для виведення супротивника з рівноваги. Поширення цих систем змінило поле бою. В останніх боях в Україні на східному фронті близько 90 відсотків поранених припадає на дрони з видом від першої особи (FPV) і боєприпаси, скинуті з дронів. Варто зазначити, що два роки тому цих дронів не існувало, що свідчить про вражаючу швидкість адаптації до бойових умов.

США можуть підтримати цю висхідну військову революцію, знизивши витрати на постачання компонентів в Україну і підтримавши глибшу оборонну інтеграцію, щоб уникнути дублювання ресурсів і програм, які можуть стати жертвою корупції. Значна частина бойової мережі, що використовується для підтримки нової війни, базується на комерційному готовому обладнанні та програмному забезпеченні, яке творчо збирають українці. Прискорення цього процесу означає подолання обмежень Міжнародних правил торгівлі зброєю (ITAR) і наповнення України комплектуючими, необхідними для продовження виробництва безпілотників.

Підтримка економіки України та зміцнення демократії

Зі 175 мільярдів доларів, виділених на підтримку оборони України, більш ніж половина призначено на військову допомогу. Відносно невелика частина, майже 31 мільярд доларів, пішла на надання прямої бюджетної підтримки (ПБП) українському уряду, щоб забезпечити виконання ним основних соціальних зобов'язань. Така допомога є критично важливою, оскільки Україна наразі витрачає майже 60 відсотків своїх доходів, включно з іноземною допомогою, на оборону. Для порівняння, США витратили 12% доходів на оборону у 2022 фінансовому році.

Надання військової підтримки Україні не принесе користі, якщо Сполучені Штати стоятимуть осторонь і дозволять українській економіці та державній інфраструктурі зруйнуватися. Однак законодавці висловили застереження щодо економічної допомоги, про що свідчать 154 члени Палати представників, які проголосували за поправку про вилучення всієї невійськової допомоги Україні з останнього додаткового пакета.

Стратегія адміністрації Байдена має бути спрямована на те, як використати обмежені ресурси для підтримки подальшого функціонування української економіки. За цих обставин економіка розвивається напрочуд добре. МВФ прогнозує зростання валового внутрішнього продукту України на 3,2% у 2024 році. Для підтримки податкової бази, необхідної для фінансування активної війни, сильна економіка має вирішальне значення. Здатність експортувати товари на міжнародний ринок, боротьба з корупцією та залучення іноземних інвестицій є ключовими для забезпечення подальшого економічного зростання.

Успіхи України в Чорному морі були надважливими в цьому відношенні. Хоча експорт українського зерна через Чорне море ще не досягнув рівня, який був до повномасштабного російського вторгнення, прогрес є. Цьогоріч у березні за кордон було відправлено 5,2 мільйона тонн зерна та кукурудзи порівняно із середнім показником 6,5 мільйона тонн на місяць до лютого 2022 року. Забезпечення здатності України експортувати товари є ключовою сферою, в якій безпекові та економічні цілі нерозривно пов'язані. З п'яти основних чорноморських портів, які працювали до повномасштабного вторгнення, лише три продовжують функціонувати, і вони зазнали атак. Посилена протиповітряна оборона захистить не лише цивільне населення України, а і його засоби до існування.

Збільшення іноземних інвестицій в Україну не лише допоможе економіці у воєнний час, а й забезпечить швидке відновлення та реконструкцію після завершення війни. У стратегічному документі адміністрації мають бути викладені кроки для збільшення американських інвестицій.

Американська стратегія має бути спрямована на подолання часто згадуваних перешкод для збільшення приватних інвестицій: верховенства права, корупції та політичної нестабільності. Ці сектори є ключовими не лише для економічного процвітання, а й для консолідації демократії в Україні. Попри війну, Україна робить значні успіхи в цих сферах, підкріплені прагненням забезпечити довгострокову економічну безпеку шляхом вступу до Європейського Союзу.

Висновок. Україна потребує політичного лідерства та мужності від США

Потреба в американській стратегії дуже нагальна, оскільки українці готуються до російського наступу цього літа. Загроза, яку деспотичний режим Путіна становить для Заходу, вже викристалізувалася в низці нещодавніх арештів російських агентів, які планували насильницькі диверсії по всій Західній Європі. Реальність така, що Україна потребуватиме подальшої фінансової підтримки, окрім останнього траншу, для продовження оборонних та відновлювальних заходів.

Стратегія має бути відвертою в цій оцінці, водночас даючи зрозуміти, що альтернатива  – відправка американських військ до Європи, якщо Росію не зупинити в Україні, буде набагато дорожчою в плані крові і матеріальних цінностей.

Хоча адміністрація Байдена і відповідальна за стратегію, це завдання адміністрація і Конгрес мають вирішувати спільно. Адміністрація, безсумнівно, потребує стратегії, яка б пояснювала, чому підтримка України відповідає інтересам національної безпеки Сполучених Штатів. Після російського вторгнення 24 лютого 2022 року президент Байден не звертався до нації щодо важливості України до жовтня 2023-го. Однак члени Конгресу теж несуть цю відповідальність, оскільки вони ближчі до своїх виборців і краще можуть пояснити, чому Україна мусить бути важливою для американців.  

Україна потребує більше, аніж фінансової та військової допомоги США. Вона потребує політичного лідерства та мужності. Якщо Україна хоче перемогти у війні з Росією, останній пакет допомоги не може бути останнім, який ухвалить Конгрес.

допомога Україні поразка росії україна-сша глобальна безпека