Які нові загрози для України несе візит Путіна до Китаю
На минулому тижні Путін провів черговий візит державного рівня до Китаю, під час якого зустрівся з Головою КНР Сі Цзіньпіном. Значення цього візиту не можна недооцінювати, оскільки його результати можуть становити загрозу національній безпеці України.
Про це у колонці для УП пише керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network Юрій Пойта.
Експерт зазначає, що Китай протягом двох років з 2022-го став не тільки основним торговельним партнером Росії (експорт з 2021 по 2023 рік зріс зі 146 до 240 млрд дол США), а й основним джерелом компонентів для російського озброєння та оборонно-промислового комплексу.
Станом на червень 2023 р. частка мікроелектронних компонентів в російському озброєнні зросла вдесятеро та становила до 75%. На 2024 рік, за даними США, вона вже складає 90%. Крім цього, значною є підтримка виробництва російських безпілотників (в серпні 2023 року частка компонентів з Китаю склала 67%) та високоточних верстатів для оборонних заводів (в липні 2023 року 57% припадало на Китай, порівняно з 12% до лютого 2022 року, наразі за даними США – 70%).
"Є підстави вважати, що попри офіційне заперечення Китаєм фактів постачань, поставки будуть збільшуватися. Це є однією з ключових загроз для України та для Європи, оскільки значно посилює можливості ОПК Росії. Тим паче, що низка підписаних договорів могла просто не бути оприлюднена", – пише Пойта.
До того ж, продовжує експерт, візит Путіна був проведений фактично після призначення нового уряду Росії, до складу якого ввійшла низка осіб, які мають значний досвід та тяглі зв’язки з Китаєм.
Зокрема, новий міністр оборони Андрій Бєлоусов вже має напрацьовані зв’язки з віцепрем'єром Держради КНР Діном Сюєсяном та його попередником Хань Чженом, наразі – заступником Голови КНР. Особливістю Діна Сюєсяна є те, що він є найбільш впливовим в Держраді КНР, єдиний є членом Постійного комітету Політбюро КПК (шостий за рангом), очолює дві російсько-китайські комісії (з енергетичного та інвестиційного співробітництва), та вважається близькою особою до Сі Цзіньпіна.
Читайте також: Нам потрібно змінюватися негайно. Чотири причини, чому Бєлоусов на посаді міністра оборони РФ — це значно гірше, ніж Шойгу
Колишній міністр промисловості і торгівлі Мантуров, який призначений на посаду першого заступника голови уряду Мішустіна з питань промисловості, включаючи ОПК, раніше брав активну участь у російсько-китайських переговорах про оборонну співпрацю та був першим російським міністром, який відвідав КНР після повстання Пригожина. Мантуров добре володіє ситуацією в КНР, а його заступник Олексій Груздєв в 2013-2016 рр. був торгівельним представником Росії в КНР, вільно володіє китайською мовою.
"Тому, якщо робота нового уряду Росії буде спрямована на перехід до більш мілітаризованої економіки, то Китай гратиме ключову роль в цих зусиллях, що вже в короткостроковій перспективі нестиме загрози для України", – пояснює Пойта.
Він також відзначає, що нині спостерігаються дії Китаю, які можуть бути спрямовані на зрив українського мирного плану, що буде представлений на саміті у Швейцарії, шляхом просування китайського альтернативного "мирного плану", який не відповідає ні міжнародному праву, ні українським національним інтересам.
Пойта пише, що попри те, що "Позиція Китаю з врегулювання української кризи" 2023 року (в якій зазначена теза про необхідність поваги до територіальної цілісності), поки що не зазнала змін, деякі подальші китайські заяви вже не включають цей пункт. Це стосується, наприклад, щойно підписаної російсько-китайської спільної заяви про поглиблення партнерства, де не було зазначено про необхідність забезпечення територіальної цілісності.
Крім цього, в документі МЗС КНР за результатами третього раунду "човникової дипломатії" Китаю до країн так званого Глобального Півдня (Лі Хуей відвідав Туреччину, Єгипет, Саудівську Аравію, ОАЕ, та провів телефонні переговори з Бразилією, Індонезією, Південною Африкою та Казахстаном), серед трьох принципів та шести пунктів, відсутня згадка про повагу до територіальної цілісності. Цілком ймовірно, що під час переговорів Лі Хуей просував саме цю формулу вирішення конфлікту. Крім цього, невідомо, чи це стало наслідком "човникової дипломатії" Китаю, але саме після неї президенти Бразилії та Південної Африки відмовились від участі у саміті.
У цій ситуації, наголошує Пойта, по-перше, не варто недооцінювати негативні для України наслідки поглиблення російсько-китайського партнерства.
По-друге, українському уряду в публічній та непублічній комунікації варто чітко висловлювати свої занепокоєння в підтримці Китаєм Росії.
"За низкою спостережень, європейські партнери не мають жодної інформації від українського уряду про обсяги китайських компонентів в російському ОПК, що послаблює можливості для накладання ними санкцій на Китай.
Пекін бачить, що Європа, крім декларативних заяв, не вживає практичних кроків проти китайських компаній, тому спокійно нарощує обсяги поставок. При цьому публічно заперечуючи цей факт", – зазначає експерт.
По-третє, на думку Пойти, варто відмовитись від спроб залучити Китай до мирних ініціатив, включно з участю в мирній конференції в Женеві. Навіть у випадку участі представника КНР у заході, він, дуже ймовірно, просуватиме свою "формулу миру", яка в умовах нарощування Росією своєї боєздатності становить пряму загрозу українській державності.
