Як просуваються росіяни у районі Куп'янська (КАРТА) і драматична історія бійця
Американська газета The Wall Street Journal опублікувала репортаж і карту лінії фронту на куп'янському напрямку.
Видання описує ситуацію на одній з найгарячіших ділянок фронту крізь призму історії військовослужбовця ЗСУ Руслана Фінчука, який у середині жовтня зник безвісти на хаотичному полі бою.
«На папері кожна група має свою позицію, — цитує WSJ одного з військових, який брав участь у Куп’янській операції. — Насправді це хаос».
Фінчук разом з кількома десятками інших бійців прибув до окопів на схід від Куп'янська у понеділок, 16 жовтня. 42-річний ветеран, Фінчук повторно вступив на військову службу в 2022-му, залишивши дружину і пасинка в Києві, а також роботу в охоронній компанії. Він приєднався до спецпідрозділу ГУР МОУ "Артан", де його швидко підвищили до старшого сержанта, і взяв позивний "Хохол", щоб потролити росіян.
Куп'янськ був першою операцією Фінчука на посаді тимчасового командира роти. Наступного дня після його прибуття на позицію почався жорсткий російський обстріл. Хвилі танкових і піхотних атак тривали зі світанку аж до настання темряви.
Ще через день двоє людей "Хохла" були вбиті. Більше десятка інших були поранені або контужені, і їх евакуювали. Сам Фінчук зник на полі бою. Побратими почали його пошуки за допомогою безпілотників.
Друг Фінчука з позивним "Юрист" зв'язався з російським командиром по той бік лінії фронту, запропонувавши трьох російських полонених плюс 10 тіл росіян в обмін на тіло Руслана Фінчука і двох інших. Юрист надіслав його фотографію і запропонував час і місце зустрічі для обміну.
Російський командир відмовився. «Його не цікавили власні живі люди», — сказав Юрист.
Командири спецпідрозділу "Артан" зв'язалися з сім'єю Руслана Фінчука і повідомили, що він зник безвісти та вважається мертвим.
Поки тривали пошуки, Фінчук лежав у полі, неподалік від того місця, де його втратили з поля зору бійці, і намагався зібрати сили, щоб продовжувати повзти.
Під час перестрілки рано вранці в четвер він побіг з лісосмуги в сусіднє поле, сподіваючись відвести вогонь від своїх людей. Неподалік впала граната, від якої він знепритомнів. Він прокинувся близько 7-ї ранку в четвер, його обличчя було в крові, він не чув на праве вухо.
Руслан бачив два варіанти: здатися в полон або спробувати знайти шлях назад на українську позицію. Боєць не хотів здаватися росіянам, тож обрав другий варіант.
Проблема полягала в тому, що Фінчук не був упевнений, куди йти. Він знав, що росіяни контролюють лісосмугу, з якої він втік напередодні ввечері, але не знав, де були українські позиції.
Коли він рухався, то чув довкола гуркіт російського штурму — по полю мчали машини, кричали піхотинці, вибухали артилерійські снаряди. Руслан сховався в канаві, накрившись листям, і дочекався ночі. Тоді знову почав повзти повз міни, через воронки від вибухів, минаючи десятки обгризених щурами тіл.
До ранку суботи, після двох днів без їжі та води, Фінчук марив і був повністю дезорієнтований, але продовжував поволі рухатися. Зрештою він дістався кладовища на краю зруйнованого села та почув голоси, що говорили українською.
Звістка про повернення Фінчука прокотилася по "Артану" і викликала хвилю радості у бійців.
