"Чесні люди, налаштовані на результат, не підуть у владу". Як "прецедент Пивоварського" впливає на майбутнє українського врядування

Андрій Пивоварський. Фото: Zn.ua

У чому звинувачують Пивоварського

Мене не звинувачують в отриманні персональної вигоди. Мене звинувачують у зловживанні владою за статтею 364 КК України, що призвело до ненадходження коштів до АМПУ. І це, незважаючи на те, що наказ про розподіл портових зборів був на розгляді колегіального органу – Кабміну на підставі закону «Про морські порти». Цей наказ пройшов усі погодження в уряді та не отримав жодного зауваження. Важливо, що зауваження не мав навіть Мінфін, що унікально для дерегуляційних наказів. Наприклад, у справі Омеляна Мінфін мав зауваження щодо рішення про зменшення портових тарифів, оскільки вони йдуть напряму в держбюджет.

У моєму ж випадку корабельний збір йшов до АМПУ і міг використовуватися лише на модернізацію портової інфраструктури – на днопоглиблювальні роботи. Тобто гроші так чи інакше залишалися б у портах, оскільки приватні компанії не можуть їх використати на щось інше. Єдина різниця, що приватний бізнес, який володіє портом, дійсно зацікавлений у його модернізації.

У цьому наказі також зменшувалися збори для туристичних кораблів на Дунаї, щоб збільшити туристичний потік. Також були анульовані збори для кораблів ВМС України. Наказ мав багато дерегуляційних пунктів, але правоохоронці концентруються навколо розподілу корабельного збору й стосовно однієї компанії.

При цьому на адвокатський запит мої юристи отримали інформацію, що всі гроші лежать на заморожених спецрахунках групи компаній ТІС, з них лише сплачено податки до бюджету. Гроші є цільовими й не можуть бути використані ні на що, крім днопоглиблення в порту та покращення інфраструктури порту.

Читайте також: Не висовуйся! Як “антикорупціонери” на роки зупинили модернізацію України

Ця справа в різних формах тягнеться з 2016-го. Я не був залучений до неї до лютого 2023 року, коли отримав підозру. Як з’ясувалося, існувало декілька справ, пов’язаних із цією історією. З 2016-го СБУ намагалося довести, що ТІС не має права власності на операційну ділянку акваторії порту «Південний». Аналогічна справа перебувала й в провадженні органів Національної поліції України. У 2019-2020 роках справи закривалися через відсутність складу злочину, однак згодом постанови про закриття були скасовані. Наразі ми перебуваємо на початковому етапі ознайомлення з матеріалами сторони обвинувачення, і в міру аналізу документів стає все цікавіше та заплутаніше.

Тепер цим займається НАБУ і САП. Варто зазначити, що до лютого 2023-го дії невстановлених осіб кваліфікувалися за статтею 191 КК України (привласнення майна) та 364 КК України (зловживання посадовим становищем). Проте, перед оголошенням мені підозри перший з епізодів був закритий і залишилася кваліфікація лише за статтю 364. Отже, видається, що правоохоронці не можуть довести привласнення коштів і вирішили піти іншим шляхом: добратися до грошей через звинувачення мене у зловживанні владою.

Що стало поштовхом для початку розслідування у 2016 році

Із матеріалів слідства ми дізналися, що у 2016 році СБУ намагалося довести, що ТІС не мав права власності на гідротехнічні споруди і, таким чином, не мав права отримати розподіл корабельного збору. Чому СБУ розпочала цю справу, мені невідомо. Але з матеріалів справи видно, що у 2019-му СБУ закрила справу за відсутності складу злочину. Далі її відкрили знову рішенням заступника Генерального прокурора України і передали підслідність до НАБУ.

На думку детективів НАБУ, закон України «Про морські порти» є несправедливий, а тому рішення Кабміну та сам наказ – незаконні. Що означає несправедливий закон? Це як? Виникає питання, чому це каже НАБУ, а не Конституційний суд, який уповноважений тлумачити закони. Детективи НАБУ не уповноважені визначати справедливість законів. Це шлях у нікуди.

Також дуже важливим моментом є те, що ще до мого приходу на посаду міністра в грудні 2014-го проєкт цього наказу вже був опрацьований департаментами Міністерства інфраструктури України і не був винесений на погодження Кабміну лише тому, що відбулася зміна уряду. Проєкт наказу розроблявся майже за рік до мого призначення, пройшов без зауважень усі погодження всередині міністерства.

Чому Пивоварський не пішов на мирову угоду

По-перше, для того аби визнати вину за вчинення якогось злочину, потрібно його вчинити. Я ж не вчиняв будь-якого правопорушення. Як я можу взяти на себе індивідуальну провину за колективні дії великої кількості людей? Це означає, що помилилася вся виконавча вертикаль влади, яка погоджувала проєкт наказу. Міністерство юстиції України, яке ставило фінальну крапку в запровадженні норм наказу, коли застосовувало документ та опублікувало в реєстрі державних активів. Ви уявляєте собі, як проходить процес погодження наказів міністрів? Міністр не може прийти вранці на роботу, підписати документ і він на вечір вже працює. Є дуже складний і дуже тривалий процес погодження державною бюрократичною машиною державних актів.

Як можна взяти провину за законні дії виконавчої вертикалі влади? Мені на біле сказати чорне? Я не розумію, як це можна зробити. З моральної, етичної, юридичної точок зору – це неможливо.

По-друге, визнання провини – це все одно судимість, що перекреслило б мою карʼєру. Різниця між мною та корупціонером полягає у тому, що корупціонеру простіше визнати провину, сплатити штраф і жити собі спокійно з умовним терміном. Корупціонери не можуть, не хочуть і не вміють будувати реальний бізнес, бути топменеджерами в приватних компаніях. Для мене піти на угоду – це фінал карʼєри. Брати хабарі не вмію, а працювати в приватному секторі буде вже неможливо.

Навіть наявність цієї справи зруйнувала мої плани на майбутнє. Я вже ніколи не зможу працювати з private equity фондами, в міжнародних організаціях, навіть компанію за кордоном відкрити не зможу, щоб, наприклад, запустити інвестфонд. На мене поставили тавро. Поки я не отримаю виправдальний вирок, біля мого імені в західних банках буде написано: «потенційно корупціонер». Тому для мене важливо отримати в суді виправдальний вирок.

Справа Пивоварського схожа на справу Омеляна

Моя справа дуже схожа на справу Омеляна, яку він виграв у всіх інстанціях (Володимир Омелян працював заступником Пивоварського, а у 2016-2019 роках і сам став міністром інфраструктури. Саме за його каденції й було створено Державний дорожній фонд України. Крім того, Омелян продовжив реформи Укрзалізниці та розвивав авіасектор. У 2018 році НАБУ оголосило Омеляну про підозру в незаконному збагаченні та декларуванні недостовірної інформації. Через кілька місяців САП передала цю справу до суду. У червні 2020 року НАБУ повідомила ексміністру нову підозру у вчиненні незаконних дій, через які держбюджет недоотримав 30,5 млн грн. У жовтні 2021 року суд виправдав Омеляна в цій справі, — ТЕКСТИ).

При цьому наказ за моєю справою мав повну підтримку уряду, тоді як в кейсі Омеляна Мінфін зазначав, що рішення призведе до втрат бюджету.

У моїй справі є два дивні моменти – фактично немає потерпілої сторони. НАБУ самостійно визначило потерпілою особою АМПУ. При цьому у відповідь на адвокатський запит АМПУ повідомила, що не зверталася до правоохоронних органів щодо визнання себе потерпілою стороною. Також у справі немає вигодонабувача. НАБУ каже, що дії зроблені на користь приватної компанії, проте сама компанія проходить у справі як свідок.

Як справа Пивоварського впливає на держслужбу

Ця справа – це урок для тих, хто думає, чи йти з бізнесу на державну службу. Зараз Верховна Рада хоче ще й зробити довічним статус політично значущі особи (PEP). Це означає, що до кінця життя я не зможу ні залучити партнерів до бізнесу, ні придбати долю в якійсь компанії. Оскільки автоматично ці люди стануть афільованими з PEP і отримають на свою голову купу проблем. Хтось про це думає? Хто після всього цього йтиме до влади?

Урядовці уважно стежать за цією справою, оскільки вони повинні приймати рішення, у тому числі дерегуляційні. Як міністрам підписувати накази, якщо може прилетіти підозра через вісім років?

Мій кейс вже отримав назву – «прецедент Пивоварського». Є важливі рішення, які просто не приймаються, оскільки існує ризик отримати підозру.

На одній з останніх зустрічей бізнесу з президентом бізнес підняв питання: українським компаніям заборонено отримувати прибуток за постачання продукції на потреби армії. А іноземні компанії прибуток отримувати можуть. Це заборонено постановою Кабміну. Бізнес попросив президента змінити цю постанову, оскільки вона дискримінує українські компанії.

Президент звернувся до премʼєра і попросив його ухвалити відповідне рішення. Своєю чергою премʼєр наголосив, що спершу потрібне відповідне рішення РНБО. «Щоб це рішення було колегіальним, бо якщо Кабмін його ухвалить одноосібно, то це вважатиметься збитком для держави», – відповів Денис Шмигаль на питання щодо доцільності залучення РНБО.

Ось вам приклад, як вже діє цей прецедент. Це вже історія не про мене, а про майбутнє українського врядування. Все може звестися до негативного відбору, оскільки чесні люди, налаштовані на результат, не підуть у владу.

пивоварський держслужба антикорупція реформатори