Чи може Україна скористатися хаосом у Росії? – The Economist
ТЕКСТИ публікують переклад статті британського видання The Economist про те, як суперечності у вищих ешелонах російської влади можуть вплинути на перебіг російсько-української війни.
Українці з радістю спостерігали, як 24 червня у Росії назрівала громадянська війна. Вони сподівалися, що похід Пригожина на Москву зв'яже російські війська і дестабілізує режим Владіміра Путіна. На жаль, повстання виявилося нетривалим. В останні дні українська армія досягла скромних успіхів на сході. Але контрнаступ, що розпочався 4 червня, не демонструє жодних ознак прориву російських укріплень найближчим часом, що змушує деяких західних чиновників нервувати.
Утім, Україна отримала певну користь від безладу у сусідів. Її армія досягла вражаючого прогресу в Бахмуті, яке ПВК "Вагнера" захопила лише минулого місяця після майже року боїв. Зараз українські війська загрожують оточити російських захисників з півночі та півдня. Володимир Зеленський відзначив "щасливий день" після відвідин лінії фронту 26 червня. Наступного дня Росія відповіла ракетним ударом по популярному кафе в Краматорську, розташованому за 30 км від лінії фронту. Загинуло щонайменше вісім осіб (після розчищення завалів ДСНС повідомила про 12 жертв атаки військ РФ і понад 60 поранених – ТЕКСТИ), у тому числі троє дітей.
Метою наступу українських військ на Бахмут, схоже, є не стільки входження в місто, скільки його оточення. "Зараз ми можемо вдарити по будь-якій точці в місті й на підступах до нього... Ми працюємо над тим, щоб відрізати їм логістику", – каже Денис Ярославський, офіцер спецсил, який воює на північ від Бахмута. Речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий підтвердив, що кілька бригад просунулися навколо Бахмута приблизно на 2 км у день заколоту Пригожина.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Лінія фронту змістилася і в інших місцях. Визволення Україною території в західних передмістях Донецька було особливо показовим: війська увійшли на територію, яку Росія захопила в 2015 році, під час свого першого вторгнення в Україну. Далі на захід, у Херсонській області, українські війська створили невеликі плацдарми над і під частково зруйнованою Каховською дамбою. Деякі офіційні особи припускають, що Україна зможе здійснити більш серйозну переправу через Каховське водосховище, яке швидко висихає, найближчими тижнями.
Читайте також: Що означає російська криза для Європи
Питання полягає в тому, чи матимуть конвульсії в Росії довготривалі наслідки на полі бою. Одне з питань – майбутнє ПВК "Вагнера". "Їх відрізняло від інших те, що вони просто штурмували, – каже один солдат з Бахмута. – Вони не бігли, тому що їх би розстріляли, якби вони відступили". Російські найманці покинули місто наприкінці травня, їх замінили слабшими російськими кадровими військовими, але Україна очікувала, що "Вагнер" повернеться.
Деякі з вагнерівців дійсно повернулися в Україну, де, за словами Путіна, їх поглинуть російські регулярні війська. Інші, зокрема від 2 500 до 5 000 військових, які брали участь у заколоті, можуть приєднатися до Пригожина в Білорусі. Диктатор Лукашенко запропонував їм використовувати покинутий військовий табір. Супутникові знімки показують намети, що з'являються за 120 км на південний схід від Мінська.
"Це професійні війська, які можуть бути використані для диверсійних місій", – попередив український урядовець. Джерело з військової розвідки заявило, що перспектива нового російського вторгнення з півночі залишається малоймовірною. "Можливо, ведеться гра, щоб змусити нас перекинути війська на північ, – припустив він. – Але ми теж граємо в ігри".
Читайте також: Зрадливий шлях до кращої Росії: чи загрожує Путіну переворот і що може змінити курс РФ – Foreign Affairs
Друге питання – це вплив на моральний дух ЗС РФ. Прессекретар 56-ї української моторизованої бригади, яка зараз воює на околицях Бахмута, каже, що її колеги спостерігали новий рівень "розгубленості" серед російських солдатів з 23 червня. Їхню розгубленість можна зрозуміти. Пригожин тепер наполягає на тому, що він ніколи не збирався скидати Путіна. Але напередодні свого заколоту, 23 червня, він публічно розкритикував обґрунтування Путіна щодо війни, відкинувши заяви про те, що Україна бомбардувала Донбас протягом восьми років і що Україна і НАТО мали намір напасти на Росію. Війна, за його словами, була розпочата в інтересах "олігархічної еліти" Росії.
Читайте також: Євген Пригожин: історія насильства та пропаганди в усьому світі
Військовий соціолог Ентоні Кінг застерігає від переоцінки ефекту підривних повідомлень Пригожина. Війська зазвичай воюють з кількох причин, каже він. Політична причина – лише одна з них. Окрім цього ще є інші чинники, як-от пута лояльності всередині невеликих підрозділів і ефект примусу – наприклад, російські "загороджувальні загони", які погрожують розстріляти солдатів, що відступають. Кінг каже, що він скептично ставиться до того, що "політичні махінації" матимуть значний вплив на взводи та роти на тактичному рівні.
Вплив на російське вище командування – третє питання, порушене невдалим повстанням – може бути серйознішим. Розбіжності та інтриги всередині російського керівництва стають дедалі очевиднішими. 28 червня New York Times повідомила, посилаючись на джерела американської розвідки, що генерал Сергій Суровікін, командувач російськими військами вторгнення в Україні з жовтня по січень, знав про повстання заздалегідь. За іншими повідомленнями, Суровікіна могли заарештувати, його не бачили на публіці з моменту заколоту. The Wall Street Journal також повідомила, що Пригожин мав намір викрасти міністра оборони Росії Шойгу і начальника генштабу ЗС РФ Герасимова під час їхнього візиту в регіон поблизу кордону з Україною.
Читайте також: Швидкоплинний заколот Вагнера підірве вторгнення Росії в Україну
Наразі Україна просувається повільніше, ніж сподівалися багато американських і європейських чиновників. "Ще занадто рано говорити про те, наскільки успішним буде нинішній контрнаступ", – визнав 26 червня головнокомандувач британської армії Патрік Сандерс. Україна ще не розгорнула більшість своїх нових бригад, оснащених західною технікою. Але її перші атаки проти добре захищених російських позицій, зокрема мінних полів, викрили обмежену підготовку її військ. За словами людей, знайомих з подробицями, вони зазнали значних втрат.
Українське командування хоче захистити свої виснажені сили, західні радники відповідають, що відсутність прориву та імпульсу коштуватиме більше життів у довгостроковій перспективі. Джерело в українській військовій розвідці скаржиться, що країна рухається так швидко, як тільки може, враховуючи наявні в її розпорядженні інструменти.
"Дозвольте мені висловитися якомога дипломатичніше, – каже він. – Деякі партнери кажуть нам йти вперед і вести жорстоку боротьбу, але вони також не поспішають постачати необхідну нам техніку і зброю".
