Що означає російська криза для Європи

Європейським лідерам варто не лише подвоювати вплив в Україні та Східній Європі. Їм слід зрозуміти, як вони збираються мати справу з Росією зараз і в майбутньому. Про це пише у статті старша наукова співробітниця Carnegie Europe та головна редакторка блогу Strategic Europe Джуді Демпсі. ТЕКСТИ публікують перекладений матеріал.

Європа не повинна бути безсилою.

Через день після того, як лідер найманців Вагнера Євген Пригожин скасував свій похід на Москву, міністри закордонних справ кількох країн-членів ЄС відреагували обережно. Вони говорили про величезні тріщини в російській системі.

Важко зрозуміти, чи були вони розчаровані тим, що путч Пригожина провалився, чи тим, що Володимир Путін все ще був біля керма. У соціальних мережах багато балачок і коментарів про те, що Росія зараз нестабільна і про те як Путін втратив свій авторитет.

eine-frau-posiert-mit-einem.jpg

Вагнерівці у Ростові. Зображення: EPA

Путін опосередковано звинуватив Захід у спробі державного перевороту, звинувативши країни Заходу в тому, що вони хочуть, щоб росіяни вбивали один одного. Чому б і ні? Уявіть собі, як це змінило б динаміку війни — і відносини із Заходом — якби він сказав, що війна в Україні була помилкою; що російська армія корумпована, погано навчена, погано оснащена і має жахливо низький моральний дух і репутацію.

На цей момент Путіну доводиться мати справу з політичною невизначеністю та нестабільністю, яка роз’їдає систему з моменту його вторгнення в Україну в лютому 2022 року, й навіть до того, як він незаконно анексував Крим і окупував частини східної України в 2014 році. Ця невизначеність і нестабільність в Росії становить величезний виклик для Європи.

Поки що у випадку з Україною європейці, які спочатку повільно відійшли від початкових ментальних блоків на початку 2022 року, усвідомлюють, що означає війна Росії в Україні для регіону та Європи. Поразка України означала б експорт Росією нестабільності до Східної Європи. Те, як українці відповіли на російську агресію, показало своїм східним і західним сусідам, що свободу і суверенітет можна — і потрібно — захищати.

Тому незрозуміла ситуація в Росії має стати шансом для ЄС подвоїти вплив на Україну та Східну Європу.

Подвоїти вплив на Україну не має бути важко. Європейці та Сполучені Штати, а також Японія та Канада політично та фінансово віддані Україні. Обсяги допомоги, кредитів, пакетів реконструкції величезні. Йдеться про гарантії відновлення України зараз і після закінчення війни.

Потрібні також гарантії безпеки, про які союзники по НАТО ще мають узгодити на майбутньому саміті у Вільнюсі. Немає повернення до status quo ante: Росія втратила Україну. Росії не вдалося розділити європейців і розірвати трансатлантичні відносини.

При цьому європейці мають зосередитися на тому, як поводитися з Росією сьогодні та в майбутньому. Зловтіха, якщо вона є через те, що сталося 24-25 червня, — це не заміна стратегії, особливо з огляду на ядерний статус Росії.

Вироблення будь-якої стратегії не означає копіювання того, що європейці та Сполучені Штати роблять для України у плані допомоги, модернізації державних структур та посилення підзвітності, навіть коли країна перебуває у стані війни з Росією.

У випадку з Росією зміни, які охоплюватимуть справжні економічні, соціальні та політичні реформи, займуть дуже багато часу. Росія пройшла через багато спроб модернізації, починаючи від Катерини Великої та Петра Великого, коли обидва дивилися на захід, щоб рухати Росію вперед. Сталінський варіант модернізації базувався на жорстокому перевороті суспільства. В авторитарній Росії Путіна чи будь-чому, що станеться пізніше, не буде швидких рішень для тих, хто хоче позбавити країну виснажливої корупції та політичної інерції (але хто залишається мовчазними чи пасивними через репресії), для тих, хто перебуває у вигнанні чи для європейців.

Це не означає, що Європа безсила або що вона повинна прийняти фаталістичну позицію щодо Росії. Суспільства та системи не статичні.

Європа має бути в змозі зробити кілька речей. Вона могла б підтримати багатьох інтелектуалів та ІТ-спеціалістів, які покинули свою країну, інтегрувавши їх в університети чи компанії або давши їм рятівний круг для продовження роботи та навчання. Це те покоління, яке знадобиться для модернізації Росії, коли прийде час.

З цим пов’язана необхідність залучати російське громадянське суспільство та незалежні медіа, що працюють за межами їхньої країни, і підтримувати якомога більше громадянське суспільство, що працює всередині країни. Все це нелегко. Нещодавня зустріч російських експертів в Естонії виявила відсутність у них стратегії, не кажучи вже про розбіжності оцінки стану їхньої країни. Круглий стіл за участю представників опозиції ЄС і Росії, організований групою ЄНП Європейського парламенту 6 червня, є добрим початком.

Європа також має зламати мережі дезінформації, які утримує Кремль у кількох європейських країнах.

Позбавлення ліцензії RT – це лише незначний крок. Це вимагає зосереджених зусиль, щоб зірвати російську дезінформацію. Крім того, європейське телебачення, радіо та соціальні медіа мають збільшити кількість випусків російською мовою, щоб спробувати подолати пропагандистський тиск Кремля. Це те, що Захід робив під час холодної війни. Це дало росіянам альтернативний світогляд.

Це лише деякі додаткові кроки, які Європа може зробити. Більшим, якщо не найбільшим, викликом є ядерний арсенал Росії, про який Путін завжди нагадує Заходу. Це величезна загроза, яка підкреслює необхідність повернення до переговорів про контроль над озброєннями. Цей час ще не настав. Але це не повинно заважати Європі думати про Росію.

Переклад: Павло Космачевський

протидія рф зміни в рф бунт пригожина євробезпека

Знак гривні
Знак гривні