Цьогорічна повінь у Києві може бути дуже потужною. Як зменшити катастрофічні наслідки

Еколог Михайло Петелицький пояснює, як утворюється повінь і описує, що варто було б зробити владі Києва, щоб пом'якшувати наслідки стихійного лиха. Далі пряма мова автора.

Це дивовижно, але річка не тече завжди в одному і тому ж самому місці з одним і тим же рівнем води і тією ж швидкістю течії. Упродовж року і в залежності від інтенсивності опадів рівень води в річці постійно змінюється... наприкінці літа і восени рівень води зазвичай найнижчий, а весною, коли тануть сніги – найвищий.

На великих річках, таких як наш Дніпро, підвищення рівня води через паводок відбувається в різний час на різних ділянках річки. Це пов'язано з тим, що річка ну дуууууже велика за довжиною і має дуже багато менших приток, які простягаються далеко на північ і збирають води мало не з половини Білорусі та чималої частини Росії. Відповідно, клімат за 500 км на північ від Києва значно холодніше і весна настає не так швидко, як у нас, а тому і сніги тануть значно пізніше.

Через це весняний паводок на Дніпрі в українській його частині залежить не стільки від опадів в Україні, скільки від опадів чи їх відсутності далеко на північ від наших кордонів.

Зазвичай, повінь приходить у Київ в другій половині квітня – на початку травня. Вже задовго після того, як у нас розтануть і зійдуть усі сніги.

З періодичністю орієнтовно раз на 10 років повінь є значно вищою аніж в інші роки... саме такою є цьогорічна повінь. Ми маємо збіг багатьох факторів, які в сумі дають дуже високі шанси, що ця повінь буде найбільшою з початку незалежності України.

Досить мокре і водне літо 2022-го, яке наповнило болота на півночі країни до рівня, якого місцеві не бачили понад десятиліття. До цього додалися сильні весняні дощі в Україні, а також велика кількість опадів в наших північних сусідів... від яких до нас просто зараз прямує величезна маса води.

341320378_772256277560336_6014004848490003531_n.jpg

Михайло Петелицький/Фейсбук

Гідрологи кажуть, що цьогорічна повінь буде значно потужнішою аніж у 2013-му. Власне, саме зараз рівень води перетинає відмітку 2013 року і продовжує зростати.

Щоб подолати наслідки таких потужних повеней треба... барабанний дріб... не стояти на шляху у води! ))

За тисячоліття людство так і не придумало особливих механізмів, як би можна було зупинити настільки масштабні обсяги води. Однак природа має свої дуже ефективні й одночасно прості рішення – це т.зв. "пойми" річок.

Пам'ятаєте, на початку поста я писав, що річки не завжди течуть в тому ж руслі.. так ось, під час масштабних паводків вода в великих річках піднімається і затоплює величезні території, створює нові додаткові русла. Затоплює усі долини й болота, які розташовані поруч з річкою. Одним словом – виходить на пойму.

В Європі, зокрема в Нідерландах, які мають чи не найбільший у світі досвід поводження з водними ресурсами, збереження пойм і виведення паводкових вод на пойму є основою в державній політиці менеджменту повеней. Це розуміння значення збереження пойм для протидії наслідкам масштабних повеней прийшло не одразу. Люди довго намагалися "підпорядкувати природу потребам людини", але зрештою здалися і відступили витративши зусилля поколінь на боротьбу із силами природи та надзвичайно дорогі інженерні рішення, які не приносили результатів, а наслідки повеней були такими ж руйнівними.

У Німеччині, поміж іншого, заборонено забудовувати підтоплювані території (пойми). Там також заплатили дорогу ціну за підкорення природи й зараз вкладають мільярди євро у відновлення звивистості річок (меандрів), які колись випрямляли. Адже дійшли дуже дорогою ціною, що меандри сповільнюють швидкість течії та зменшують руйнівні наслідки повеней. А самі повені наростають менш швидко.

Вихід річки на пойму значно сповільнює ріст рівня води, адже замість того щоб рухатися у вузькому коридорі в кількасот метрів річка тепер може заповнювати простір шириною в декілька кілометрів, інколи більше 10-ти кілометрів і на десятки кілометрів в довжину.

Сучасна гідрологічна наука каже, що запорукою зменшення катастрофічних наслідків від великих повеней є саме збереження пойм річок в їхньому природному стані. Часто це території в стані заболочених ділянок, або великих масивів боліт, інколи – великих природних луків. Жодні штучні споруди, дамби греблі й т.д.. не змогли дати людям більшого захисту ніж сама природа.

Але людина не була б сама собою, якби не хотіла схитрити проти природи. В результаті ми маємо забудовану велику частину пойми Дніпра в Києві, що є частково спадком радянської політики з "підкорення природи", яка знищила не один десяток унікальних водних екосистем в Україні.

Піднявши гідронамивом практично увесь лівий берег річки Дніпро, в Києві було створено досить вузький коридор, який не дозволяє річці розливатися на широкі простори, як це було в минулі століття, адже цілі житлові масиви виросли на місці колишньої пойми Дніпра.

Із залишків пойми Дніпра маємо лише територію на південь від Осокорків – те що ми зараз називаємо Екопарк Осокорки - Ecopark Osokorky, яка простягається на понад 10 км в довжину та здатна збільшувати ширину русла Дніпра майже втроє, уповільнюючи таким чином швидкість течії та зменшуючи пропорційно рівень води.

Плани забудови берегів Дніпра на місці Заказник Горбачиха та залишків пойми Дніпра на Осокорках становлять не просто небезпеку для довкілля та багатьох червонокнижних видів, а й створюють надзвичайну небезпеку техногенного характеру, оскільки через такі забудови річка просто не зможе виходити на свою пойму, а буде нестися по вузькому коридору. Ми отримаємо своєрідний ефект лійки – коли пропускна здатність буде залежати від найвужчої частини русла річки, а постійний приток води буде лише піднімати рівень вище цієї найвужчої ділянки русла.

Наслідком такої нерозумної політики в забудові пойми і прибережних зон може стати знищення наступними повенями усіх "wow-ефектів" і парків, над якими працювало і працює зараз місто і за які щедро платили платники податків. Все це просто змиє у Дніпро в прямому сенсі слова.

Питання наступних масштабних повеней в місті Києві – це не питання буде чи не буде.. це питання – коли?

Нормальний менеджмент паводкових вод для Києва має передбачати збереження усіх ділянок пойми Дніпра в недоторканому стані, виправлення помилок епохи "підкорення природи", таких як усунення дамб і вузьких шлюзів на Жуковому острові і їхня заміна на достатньо високі мостові переходи, щоб ці канали та річки стали повноцінно протічною частиною Дніпра, особливо в час великих повеней.

Відновлення історичної протоки між Трухановим островом і островом Муромець, щоб вода в Чорториї не поверталася проти течії Дніпра, а прямувала далі на південь.

Відновлення протоки на Долобецькому острові, розширення та розчищення протоки Бобрівня тощо.

І нарешті – найцікавіше. Про те, як болота і пойми річок допомагають пом'якшувати наслідки паводків. Щоб проілюструвати це, уявіть собі що ви виливаєте відро води на величезну поролонову мочалку, а тоді на бетонну трубу... велика поролонова мочалка – це і є болота. Вони спочатку вбирають величезні обсяги води, а потім повільно її віддають. Стримуючи не лише вал води, але і забезпечуючи достатній рівень упродовж спекотного літа.

Отакі вони, наші болота і пойми річок. Які не можна ні забудовувати, ні засипати, ні випрямляти, заради нашого ж блага.

повінь київ стихійне лихо екологія

Знак гривні
Знак гривні