Часу обмаль. Захід має відкинути зайву обережність і надати Україні танки, – The Economist
Союзники були занадто обережними у наданні Україні засобів для протистояння російській агресії, пише The Economist. Наводимо переклад тексту.
Майже через одинадцять місяців після того, як Росія розпочала своє неспровоковане масштабне вторгнення в Україну, війна стала статичною. З часу звільнення Херсона два місяці тому лінії фронту майже не змінилися. Бойові дії здебільшого обмежуються кривавим протистоянням на короткій ділянці фронту навколо Бахмута. Не маючи змоги просуватися вперед, Росія вдалася до руйнування української цивільної інфраструктури. Україна, однак, дедалі краще перехоплює ракети та безпілотники, а також пом'якшує збитки за допомогою швидкого ремонту і резервних генераторів.
Але заморожений конфлікт цілком влаштовує загарбника, залишаючи Україну слабкою і вразливою, її покалічену економіку залежною від іноземної допомоги, тоді як Росія підступно засіла вздовж життєво важливої берегової лінії, яка забезпечує морський доступ до зовнішнього світу. Заморожений конфлікт дає Росії час окопатися, зміцнити свої позиції та підготуватися до нового наступу або постійної окупації загарбаних українських територій. Тому Україні необхідно продовжувати тиснути на окупантів і розпочинати новий великий контрнаступ.
Читайте також: Захід надає Україні бойові броньовані машини: в чому їхня перевага та на яке озброєння чекати далі, – The Economist
Добре, що США, Франція і Німеччина нарешті надсилають більш потужну зброю – бойові машини Bradley, AMX-10RC і Marder. Але цього недостатньо, це БМП, а не справжні танки, які мають міцнішу броню і потужніші гармати. Якщо Україна хоче вигнати Росію з окупованих територій, їй знадобиться більше: важкі танки та ракети більшої дальності.
Читайте також: Хто може передати Україні танки: позиції Польщі, Фінляндії, Німеччини та Великої Британії
Британія, як повідомляється, близька до того, щоб схвалити відправлення близько десяти бойових танків Challenger. Інші союзники України мають наслідувати цей приклад. Польща вже готова до цього (11 січня польський президент Анджей Дуда оголосив у Львові, що Польща готова передати для ЗСУ в межах міжнародної коаліції роту танків Leopard 2 – це близько 15 одиниць, – ТЕКСТИ).
Ілюстрація: The Economist
Американські танки Abrams і німецькі "Леопарди" – набагато кращі за радянські машини, які Україна вже отримала від своїх східноєвропейських союзників, – дадуть їй шанс відкинути Росію принаймні на рубежі, які були до 24 лютого. Боєприпаси більшої дальності для наданих Заходом ракетних комплексів HIMARS чинитимуть тиск на окупантів, які відсунули свої логістичні центри та центри командування за межі досяжності України.
Ця ескалація озброєнь викликає суперечки, як і кожне подібне рішення з початку великої війни. Деякі голоси на Заході побоюються, що Україна може спробувати втягнути НАТО в прямий конфлікт, атакуючи саму Росію, а не війська ЗС РФ в тих частинах України, які Кремль видає за російські. Ще одне занепокоєння полягає в тому, що якщо Росію витурити занадто далеко або занадто швидко, Путін може піти на ескалацію і, в найгіршому випадку, навіть спровокувати ядерну війну.
Це не безпідставні побоювання. Однак, як постачальник коштів і зброї для України, Захід має можливість наполягати на тому, щоб надане озброєння не було використане для нападу на Росію. Понад те, Путін погрожує пекельним вогнем з самого початку війни. У перший же день він заявив: "Будь-кому, хто подумає про втручання ззовні: якщо ви це зробите, ви зіткнетеся з наслідками, більшими, ніж ті, з якими ви коли-небудь стикалися в історії". Попри ці погрози, тривале втручання Заходу не мало жодних військових наслідків. Так само як і заявка Швеції та Фінляндії на вступ до НАТО, яка нібито була ще однією червоною лінією Росії, доки не стала такою.
Ви можете заперечити, що це є виправданням західного поступового підходу. Однак часу залишилося обмаль. До весни залишилися лічені тижні (хоча, зважаючи на те, що стовпчик термометра у Харкові опускається до -10°C, навряд чи сьогодні це так відчувається).
Якщо Україна не зможе вийти з глухого кута найближчим часом, вона ризикує повторити 2014 рік, коли Росія та її маріонетки захопили частини Сходу України, а після того, як інтенсивні бойові дії вщухли, лінія зіткнення між двома сторонами застигла, перетворившись на щось на кшталт кордону. Якщо це так, то хоча Путін і не досягне своєї початкової мети захопити контроль над Україною, він все ж таки може перешкодити їй процвітати як демократичній, незалежній країні – і це буде вважатися своєрідною перемогою.
Якщо Путін дійде висновку, що він досяг такої перемоги завдяки ядерним погрозам, це створить жахливий прецедент. З одного боку, це означатиме, що в наступній своїй авантюрі він повинен використовувати більше ядерного шантажу. З іншого боку, кожен потенційний агресор розглядатиме ядерну зброю як шлях до перемоги, коли звичайні озброєння виявляться недостатніми. Поступка ядерним погрозам Путіна сьогодні створює більш небезпечні протистояння у майбутньому.
Оцінка, що надання БМП Marder набагато безпечніше, ніж танків Leopard, є хибною. Війна – це небезпечно, але Україна має завершити розпочату справу. Їй слід надати необхідні інструменти.
