На що перетворила Росія шеститисячне село на Донеччині. Щемкий і моторошний ФОТОрепортаж
Український воїн Шутнік написав тред про село, де стоїть його підрозділ. Далі пряма мова.
Шість тисяч людей мешкало. Залишилось до сотні з тих, кому за 60 та з пару десятків місцевих алкашів. Немає вцілілих хат, вцілілих будівель. Щонайменше вікна вибиті та сліди від уламків, багато з хат просто стоять знищені снарядами чи згорівші.
У нас на сусідній вулиці залишалась сімейна пара, в яких ми обмінювали консерви на молоко. Чоловік і жінка років 50+. Снаряд потрапив прямо у їх двір, чоловіка контузило, жінка пролетіла шість метрів, перелом таза. Їх евакуювали.
Евакуація місцевих триває постійно, кожного тижня хтось запрошує допомоги виїхати. На нашій вулиці зі всіх мешканців залишився тільки дід. Не знаю, як він переживе зиму без світла, води та газу.
Час від часу ми ходимо зі Стрілою на сусідню вулицю, щоб віднести продукти та ліки бабусі, яка там проживає.
Влітку атмосфера була схожою на суміш Мед Макса та Фоллаута. Хоча по нас їбашили набагато сильніше, але літні кольори додавали драйву та енергії.
Восени це вилитий Сталкер. Я хоч і знаходжу меланхолійну красу навколо, але життя в руїнах, де потроху відмирає природа, доволі сильно додає апатії в буденність.
По селу прилітає кожного дня. В основному стріляють танки та міномети, буває криє арта, рідше рсзв та авіація.
Не знаю, хто сюди повернеться після війни, адже вже третина будівель знищена повністю.
У розбитих хатах залишаються частинки пам'яті про тих, хто там жив. Як от дитячі малюнки
Або ось ця чашка, з якої могла пити дитина й далі, якби не їбана русня.
Буває трапляється щось іронічне
А буває трапляється щось моторошне. Людина попрохала поховати її та залишила код від банківської картки
А ще ж коти та собаки, куди без них. Вони потроху вивозяться з війни по домах та притулках.
Тільки щастить не всім, бо русня своїми обстрілами знищує і їх теж. Додати також голод, холод та поступову здичавілість інших тварин.
Знищуються і єдині в окрузі підприємства, які давали роботу людям.
Іноді ви можете спостерігати, як сусідній будинок руйнується у вас на очах. Як руйнується пам'ять людей та їхня праця, в яку вони складали все своє життя. На фото наслідки обстрілів запальними снарядами, через 15 хвилин дім згорить вщент.
За цей час, проведеному в нашому селі, стає зрозуміло, що ту кількість нерозірваних снарядів будуть розміновувати не один рік.
Мій схід ще тривалий час буде диким полем, яким він був майже всю свою історію в минулому, але який не мав би бути ним зараз. Випаленим, розбитим та знедоленим.
Він залишиться мальовничим та водночас небезпечним фронтиром між нами та мороком.
Це село яскравий приклад того, що трапляється, коли приходить росія. Ми маємо зробити все, що в наших з вами силах, щоб відбити цю навалу і жити своїм гарним життям під променями свободи.
Від ТЕКСТІВ: Підрозділ, де служить автор треду, збирає пожертви на коптер. Долучитися можна тут і тут.