Настав час готуватися до перемоги України, – Енн Епплбом

Про це пише в статті для The Atlantic американська журналістка і Пулітцерівська лауреатка Енн Епплбом.

Впродовж останніх шести днів Збройні сили України пробили російські лінії на північному сході країни, почавши визволяти місто за містом на ще не так давно окупованій території, перекладає статтю ZN.ua.

Епплбаум зауважує, що багато речей в українському наступі були неочікуваними, особливо місце його проведення. Багато тижнів Україна гучно говорила про намір почати широкомасштабний наступ на півдні. Але найбільшим шоком стала не українська тактика, а російська реакція.

«Найбільше нас здивувало те, що російські війська не чинять опір», – сказав Епплбаум заступник Головнокомандувача Збройних сил України генерал-лейтенант Євген Мойсюк.

Понад те, коли їм пропонують вибір: битися чи відступати, багато російських військових тікають якомога швидше. Впродовж кількох днів солдати та багато інших людей на місцях публікували фото поспіхом покинутої військової техніки й обладнання.

Були також відео черг з автомобілів, які нібито належали колаборантам. Вони тікали з окупованих територій. Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що російські солдати знімали свою уніформу, переодягалися в цивільний одяг і намагалися проникнути на територію Росії.

«Фундаментальна різниця між українськими воїнами, які воюють за існування своєї країни, і російськими солдатами, які б’ються за зарплату, нарешті почала мати велике значення», – пише Епплбаум, додаючи, що, звісно ж, цієї різниці може бути недостатньо.

Українські військові краще мотивовані, але у російських все ще більші запаси зброї та боєприпасів. Вони все ще можуть завдати великих страждань цивільним, як вони це зробили нещодавно, обстрілявши лінії електропередач в Харкові й інших регіонах на сході України.

Багато жорстоких і жахливих варіантів все ще доступні Росії, навіть якщо її солдати не будуть воювати. Атомна електростанція в Запоріжжі досі в зоні бойових дій. Російські пропагандисти говорять про ядерну зброю від самого початку війни. І хоч російські війська відмовляються вступати в бій на півночі, вони все ще чинять опір українському наступу на півдні.

«Хід війни може зробити ще багато поворотів. Але події останніх кількох днів повинні змусити союзників України зупинитися і подумати. З’явилася нова реальність: українці можуть перемогти у війні. Чи ми на Заході справді готові до української перемоги? Чи знаємо ми, які зміни це може принести?» – пише Епплбаум.

Вона нагадує, що ще в березні писала про необхідність уявити таку можливість. При цьому вона дала досить вузьке визначення «перемоги»: «Це означає, що Україна залишиться суверенною демократією з правом обирати своїх лідерів і укладати угоди». Тепер Епплбаум зауважує, що через шість місяців це базове визначення вимагає уточнень. Вона пригадує, як кілька днів тому міністр оборони України Олексій Резніков, виступаючи перед аудиторією, сказав, що перемога тепер повинна включати не лише повернення до кордонів 1991 року включно з Кримом і Донбасом, а й виплату репарацій за заподіяну шкоду, а також проведення трибуналу над воєнними злочинцями, щоб дати жертвам відчуття справедливості.

Зрештою, від самого початку російська війна проти України не була війною за територію, її вели з геноцидними намірами. Російські сили на окупованих територіях катували та вбивали цивільних, арештували й депортували сотні тисяч людей, знищили театри, музеї, школи, лікарні. Обстрілами українських міст, розташованих далеко від лінії фронту, російські війська вбили мирних людей і завдали Україні збитки на мільярди доларів. Повернення контролю над територіями як таке не може стати відшкодуванням для українців за вторгнення.

Але попри те, що воно цілком виправдане, українське визначення перемоги залишається надзвичайно амбітним. Складно уявити, що Росія виконає будь-яку з цих вимог, поки її чинний президент лишається при владі. Варто пам’ятати, що Владімір Путін поставив знищення України в самісінький центр своєї зовнішньої та внутрішньої політики, а також в ядро своєї політичної спадщини.

І коли російські еліти нарешті усвідомлять, що імперіалістичний проєкт Путіна був не лише провалом для самого автократа, а й також моральною, політичною й економічною катастрофою для всієї країни включно з ними, тоді претензії російського автократа на легітимність його влади над Росією випаруються.

«Коли я пишу, що американцям і європейцям потрібно готуватися до української перемоги, от що я має на увазі: ми повинні очікувати, що українська перемога  в українському розумінні цього терміну також покінчить з режимом Путіна», – пояснює Епплбаум.

Готуватися до падіння Путіна не означає, що американці, європейці чи інші аутсайдери повинні втручатися напряму в політику Москви. У них немає жодних інструментів, які б могли вплинути на хід подій у Кремлі. І будь-які спроби втручання точно будуть мати негативні наслідки. Але це також не означає, що йому потрібно допомагати залишатися при владі. Коли західні лідери держав, міністри закордонних справ і генерали думають, як покінчити з цією війною, вони не повинні намагатися зберегти погляди Путіна на самого себе чи на світ, його ретроградне визначення російської величі. Вони взагалі не повинні планувати переговори на його умовах, тому що може так статися, що вони будуть мати справу з кимось абсолютно іншим.

Уже настав час для запитань про стабільність у Росії. І цей фактор потрібно враховувати в західних планах теж. Російські солдати тікають, кидаючи військову техніку. Скільки доведеться чекати, перш ніж люди в оточенні Путіна почнуть робити те ж саме?

Можливість нестабільності в ядерній Росії лякає багатьох. Але цілком можливо, що тепер це вже неминуче. І якщо це те, що насувається, потрібно готуватися до цього, планувати, думати про таку можливість, так само як і про всі загрози.

розпад рф деокупація перемога україни