Війна може призвести до продовольчої катастрофи у світі. Як можна пом'якшити удар, – The Economist
Розвʼязавши війну в Україні, Путін знищить життя людей, які знаходяться далеко за межами поля бою. Ця катастрофа буде такого масштабу, що навіть він може про це пошкодувати. Війна продовжує завдавати ударів по світовій продовольчій системі, яку ослабив ковід, кліматичні зміни та енергетичні потрясіння. Видання Economist у своєму матеріалі проаналізувало, як світ може пом'якшити продовольчу катастрофу. Наводимо скорочений переклад тексту, здійснений Forbes Україна.
Снігова куля продовольчої катастрофи
Український експорт зерна й олійного насіння майже зупинився, а російський під загрозою. Разом дві країни постачають 12% експорту продовольства. Ціни на пшеницю, які виросли на 53% від початку року, 6-го травня підскочили ще на 6%. На останнє зростання вплинуло те, що Індія повідомила про зупинку експорту через тривожний рівень спеки в країні.
Генсек ООН Антоніу Гутерреш заявив, що у наступні місяці «брак продовольства у світі» стане ще гострішою проблемою, і ця нестача може затягнутися на роки. Високі ціни на базові харчові продукти вже призвели до збільшення кількості людей, які не їдять достатньо, на 440 мільйонів – до 1,6 мільярда людей. Близько 250 мільйонів людей перебуває на межі голоду.
Якщо війна затягнеться й експорт з Росії та України буде обмежений, сотні мільйонів людей можуть опинитися за межею бідності. У дітей буде затримка росту, а люди будуть голодні.
Світові лідери мають сприймати голод як світову проблему, для якої терміново треба знайти міжнародне рішення. Росія й Україна постачають 28% світової пшениці, 29% ячменю, 15% кукурудзи та 75% соняшникової олії. Половина імпортованого Ліваном і Тунісом зерна родом з України й Росії; у Лівії і Єгипту ця цифра становить дві третини. Український експорт продовольства дає їжу 400 мільйонам людей. Війна зупинила ці постачання, бо Україна замінувала води, щоб зупинити наступ, а Росія блокує порт Одеси.
Навіть до вторгнення Світова продовольча програма попередила, що 2022-й буде жахливим роком. Китай, найбільший виробник пшениці, повідомив, що коли минулого року дощі відтягнули посівну, цьогорічний врожай може бути найгіршим за всі часи.
Окрім екстремальних температур в Індії, яка є другий найбільшим виробником пшениці, брак опадів також загрожує урожаям інших житниць світу – від Америки до Франції. Ріг Африки (Еритрея, Ефіопія, Кенія, Сомалі, Судан, Уганда, Південний Судан і Джибуті) потерпає від найбільшої посухи за останні сорок років.
Найбільше це вплине на бідний прошарок населення. Домогосподарства в економіках, що розвиваються, витрачають 25% свого бюджету на їжу, а в Субсахарському регіоні Африки – аж 40%. В Єгипті хліб становить 30% спожитих калорій громадян. У багатьох країнах-імпортерах уряди просто не мають змоги виділити гроші на підтримку бідних, особливо якщо вони імпортують енергоресурси.
В українських зерносховищах, які ще не постраждали через воєнні дії, повно кукурудзи і ячменю. Фермерам немає де зберігати наступний урожай, який повинні почати збирати наприкінці червня, а отже він може зіпсуватися. А ще їм бракує пального і робочих рук для наступного посіву. Росії ж може забракнути насіння і пестицидів, які вона зазвичай закуповує у Європейському Союзі.
Як країни можуть врятувати світ від голоду
Реакція занепокоєних політиків може погіршити й так непросту ситуацію. Від початку війни 23 країни, від Казахстану до Кувейту, оголосили про обмеження експорту продовольчих товарів, а на них припадає 10% світового продовольства. Експорт більш ніж пʼятої частини усіх добрив теж під забороною. Якщо продажі зупиняться, голод не забариться.
Ситуація ідеальна для того, щоб всі сторони конфлікту шукали винного. Захід каже, що все через вторгнення Путіна, а Росія звинувачує санкції Заходу. Правда в тому, що поточні проблеми стали результатом війни Путіна, а деякі санкції поглибили ці проблеми.
Натомість країнам потрібно діяти спільно і почати з того, щоб не обмежувати експорт. Індонезія, постачальник 60% світової пальмової олії, зняла тимчасову заборону на експорт. Європа допомагає Україні доставити її зерно автодорогами й залізничними шляхами в порти Румунії або країн Балтії. Хоча навіть за найбільш оптимістичними прогнозами, лише 20% українського зерна можна буде експортувати у такий спосіб.
Країнам-імпортерам потрібна підтримка, щоб вони не впали під тягарем приголомшливих рахунків. Запаси зерна для надзвичайних ситуацій треба віддавати найбіднішим. Для інших вводити фінансування імпорту на поблажливих умовах – це може робити, приміром, МВФ. А якщо списати хоча б частину боргу таких країн, це допоможе їм звільнити важливі грошові ресурси та спрямувати їх на продовольчі проблеми.
Близько 10% усього зерна йде на виготовлення біопалива; а 18% рослинних олій перетворюють на біодизель. Фінляндія і Хорватія послабили постанови, які вимагають, щоб бензин містив пальне із сільськогосподарських культур.
Величезна кількість зерна йде на харчування тваринам. Згідно із Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН, в сухому кормі для худоби 13% зерна. У 2021-му Китай імпортував 28 мільйонів тонн кукурудзи для корму свиням – це більше, ніж Україна експортує за рік.
Миттєве послаблення настане після деблокування Чорного моря. Близько 25 мільйонів тонн кукурудзи та пшениці, що є еквівалентом річного споживання усіх найменш розвинутих економік світу, застрягли в Україні.
Для розв'язання цієї проблеми потрібні три країни: Росія, яка має дозволити Україні судноплавство; Україна, якій треба розмінувати підхід до Одеси; і Туреччина, які потрібно дозволити воєнно-морський супровід через Босфор.
Це буде непросто. Росія через невдачі на полі бою намагається задушити українську економіку. Україна вагається із розмінуванням. Переконати їх можуть країни, серед них Індія і Китай, які зберігають нейтралітет у війні. Для супроводу вантажів морем потрібні будуть озброєні кораблі від широкої коаліції держав.
