Том Купер: накази Путіна базуються на його політичних інтересах, бажаннях та ілюзіях, а зовсім не на воєнних реаліях

Австрійський військовий аналітик, експерт із застосування бойової авіації Томас Купер уважно стежить за воєнними діями в Україні від самого початку вторгнення Росії. Публікуємо головні тези його чергового аналізу про війну в Україні.

Аналіз опубліковано 9 квітня 2022 р.

РЕОРГАНІЗАЦІЯ КОМАНДУВАННЯ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ В УКРАЇНІ

Так от, ще від часу російської інтервенції в Сирії у вересні-жовтні 2015 року, «дії» росармії та росавіації, а також «діяльність» спікера російського Міноборони генерал-майора Конашенкова дуже нагадували мені фільми про тих недолугих поліцаїв: всі «щось роблять», а в результаті – повний хаос. І дійсно, всі оці масові вбивства та виняткова руйнація, що є результатами «дій» авіації та армії РФ, нагадують якусь ідіотичну комедію…
Для людей, як-от я, організація росармії вкрай «проста»: Путін є «главнокомандующим», він віддає накази Шойґу, Шойґу передає їх штабам військових округів (у цьому випадку – західного та південного ВО), командування округів спускає їх на штаби польових армій (всіх оцих гвардійських танкових та загальновійськових і т. д.). Саме отак росармія покладає свої цілі, саме так її організовують, екіпірують і готують до «дій».
А от тепер виявляється, що нічого з цього не працює.
Натомість у «повній згоді» з принципом «дайте пацанам заробити їхні медалі» Путін віддає «накази» напряму командирам польових армій (при цьому, помітьте, він ніколи не віддає чітких та прямих наказів, за які б потім треба було відповідати; Путін говорить «жорсткими директивами», з тим, щоб далі була можливість звинувачувати виконавців, якщо щось піде не так). Шойґу, міноборони, командування округів не відіграють при цьому жодної ролі – хіба можуть моніторити, як довкола них розростається хаос… відтак, виходить, що кожен начармії веде власну воєнну операцію. І ніхто їх не координує.
Очевидно, що накази Путіна базовані на його політичних інтересах, бажаннях та ілюзіях, а зовсім не на воєнних реаліях: кожен командир кожної польової армії віддає розпорядження своїм військам відповідно до того, як він розуміє вимоги Путіна – навіть якщо бачить, що більшість наказів не мають жодного сенсу.
Хіба тоді дивно, що результатом є повна лажа? Десантні частини 35-ої армії рухалися без жодної координації з механізованими підрозділами 36-ої, бо там ті рухалися надто повільно, а коли доїхали, то вже нікого було підтримувати. Відповідно, погромлені підрозділи 35-ої відступили в тил 36-ої (та інших частин), що й створило отой «легендарний» корок їхніх колон забезпечення… [Це стосовно ситуації на захід від Києва – перекл.].
Інший приклад: наступ 1-ої танкової армії фактично розвалився [а це вже на схід від столиці – перекл.], бо 2-га загальновійськова [яка рухалася паралельно – перекл.] не завдавала собі клопоту з охороною її колон постачання; відтак, наступ 2-ої армії на Київ колапсував, а 6-ту армію розгромила одна-єдина українська механізована бригада – і все тому, що перша танкова металася між ними й не знала, що захищати: південний фланг одних чи північний інших.
Координації між польовими арміями РФ не було зовсім. Кожен начармії діяв сам по собі, відповідно до «наказів згори». Ну, точно, як ті тупі поліцейські з фільму
До речі, таку практику можна спостерігати мало не в усіх операціях на південь від Ізюма та під Сєвєродонецьком протягом минулих кількох днів: рештки 1-ї танкової армії та 20-ї загальної армії погнали через позиції 6-ї армії з наміром «оточити лінію розмежування» з півночі. Незалежно від цього, 1-й армійський корпус отримав наказ наступати та захопити Сєвєродонецьк: навіщо намагатися оточити місто з одного боку і водночас атакувати його з іншого? Це безглуздя якесь.
Очевидно, не було жодної координації між чотирма залученими наземними арміями: кожен командувач виконував окрему послідовність наказів, а їхні підрозділи не надавали один одному взаємної підтримки
Що ж, не знаю, хто забезпечив це «злагодження», але від учора вся вертикаль підпорядкування в російській армії набула нарешті вигляду, який мусила б мати від початку. Надалі всіма операціями в Україні керуватиме одне, обʼєднане командування. А саме: штаб південного військового округу під командуванням генерала армії Олександра Дворнікова.
а) Доктрина, організація, оснащення та тренування російської армії передбачає командування штабом місцевого військового округу; досі все відбувалося в інший спосіб; надалі відбуватиметься саме так, як мало бути.
б) Як генерал армії Дворніков має вищий ранг, аніж усі командувачі залучених армій (вони генерал-полковники); це означає, що його наказів ніхто не обговорюватиме, не буде звичних уже змагань між генералами, жодних «кожен сам за себе» — як це було досі.
в) Найголовніше те, що тепер за всім стоїть Дворніков, тож офіцерам не доведеться «покидати свої війська під час наступу» через ідіотські директиви Путіна; тепер є чітка вертикаль підпорядкування та вертикаль відповідальності: офіцерам доведеться «бути на місці», щоб командувати й координувати.
(Ще одне: варто мати на увазі, що війська під командуванням Дворнікова — 49-а і 58-а армії — діяли набагато краще, ніж усі решта армій, принаймні доки Путін не наказав їм здійснити карколомні кидки до Вознесенська, Маріуполя та Запоріжжя між 4 і 10 березня.)
Як усе це позначиться на майбутньому війни в Україні?
Думаю, коли про це стане відомо у медіа, буде чимало коментарів на зразок «політичні інтереси переважатимуть над воєнними пріоритетами», — проте я розраховую на цілком протилежні наслідки: воєнна обстановка переважатиме над політичними інтересами. Звичайно, Дворніков спробує досягнути якихось значних успіхів, і то «скоро», але його перевага в тому, що зараз він тримає всі ниточки у своїх руках.
Це помітно навіть за вчорашніми звітами: схоже, росармія припинила усі свої (безглузді та затратні) наступи. Вони припинили наступ на південь від Ізюма, зупинили просування в напрямку Сєвєродонецька. Схоже, вони також відступають під Харковом (залишаючи за собою великі мінні поля). Тепер росіяни візьмуть кілька «вихідних», даючи змогу підрозділам полатати частину втрат, поповнити та відновити живу силу, полагодити транспорт… а після того вони повернуться, можливо, у значно краще керованому стані, аніж будь-коли з 24 лютого.