Том Купер: Путіна більше не цікавить ні його особиста репутація, ні імідж Росії

Австрійський військовий аналітик, експерт із застосування бойової авіації Томас Купер уважно стежить за воєнними діями в Україні від самого початку вторгнення Росії. Публікуємо головні тези його чергового аналізу про війну в Україні.

Аналіз опубліковано 4 квітня 2022 р.

У ніч з 1 на 2 квітня частини 35-ї та 36-ї армій РФ повністю залишили свої позиції на північ від Києва й відступили на територію Білорусі. Таким чином, Київську область звільнили… а далі українці побачили сотні покинутих бойових машин, стільки ж трупів солдатів росармії, масштабно понищені містечка та села на північний захід від Києва (70–80% Ірпеня та Бучі зруйновано й непридатно для проживання); а також – наслідки масових розстрілів цивільного населення. Розслідування подій вже почалося, але потрібен ще якийсь час, щоб встановити всі деталі… і знайти всі тіла. Станом на зараз уже знайдено 410 убитих – руки зв’язані, єдиний постріл у голову (понад 200 осіб були поховані в одній колективній могилі).
Трагедія в тому, що це лише перший з-поміж доказів того, про що ходили чутки впродовж останніх кількох тижнів: путінська «денацифікація» України передбачає методи, схожі з якими застосовували до населення України нацисти в 1941–1944 роках… Далі ще гірше: на півдні й на сході ці методи будуть ще жорстокішими. В цьому немає нічого дивного, адже російська армія складається з погано підготованих, озлоблених і фрустрованих солдатів, а також парамілітарних бойовиків, як-от росгвардія, ПВК вагнер і ФСБ, які вже прочісують Херсон, Мелітополь та інші окуповані території, проводячи арешти за довгими списками «неблагонадійних» політиків, журналістів і активістів.
Звісно ж «вишестоящі органи» в Москві були «здивовані» й одразу ж відкинули будь-яку відповідальність за вбивство цивільних. Вони наполягають, що російські війська відступили ще 31 березня, а тому всі жертви – включно з цивільними, з руками зв’язаними за спинами й застреленими в голову десь між 1 та 3 квітня – трапилися внаслідок артилерійських обстрілів ЗСУ… Кремль навіть вимагав скликання Ради безпеки ООН, щоб «розслідувати провокацію українських радикалів у Бучі»…
Думаю, саме час вишпурнути Росію з ООН. Тоді вони зможуть організовувати собі стільки самітів, скільки захочуть.
Тим часом я не маю сумніву: Путіна більше не цікавить ні його особиста репутація, ні імідж Росії; так само він не прийме жодної поразки. Він (все ще) не оголосив загальної мобілізації (бо це дуже дорого й ризиковано для його становища), проте вже зараз робить щось схоже тільки в меншому масштабі: наприклад, після фальшивої атаки на бєлгородську нафтобазу три дні тому в районі було запроваджено воєнний стан і розпочато обов’язковий призов резервістів. Під тими чи іншими приводами ще 60.000 резервістів збирають у Краснодарі, Дагестані, Інгушетії та Пермській області. Прикметно, що це чи не найбідніші регіони Росії: здається, рекрутери мотивують потенційних солдатів перспективою легкого грабунку в Україні
Росіяни посилили обстріли критичної інфраструктури балістичними та крилатими ракетами й це стосується центральної, південної та західної України. Влада в Києві запровадила жорсткий контроль відповідної інформації, проте наскільки знаємо, останніми днями було знищено нафтосховища в Одесі, Тернополі, Рівному та Миколаєві. Крім того, була спроба завдати удару по командному центру ППО в Василькові та аеропорту Баловне поблизу Миколаєва.
Російські ВКС продовжують робити по 300 вильотів на день, точніше тепер за ніч. Здається, українські повітряні сили навчилися заманювати російські Су-35 в пастки, де на них чекають ракети земля-повітря. Схоже, саме так вчора збили одну з російських «сушок».
Північ. Після повного відходу російських військ із зони на захід від Дніпра в північних та північно-західних околицях Києва й також виходом українських частин на кордон із Білоруссю, боротьба на цьому напрямку закінчилася. Відновлення та відбудова цих територій, напевне, займе наступних десять років (чи й довше).
Звісно, ліквідовувати залишену російськими військами розруху (розміновувати там і т. д.) доведеться кілька років. А відбудовувати міста ще довше: мер Чернігова заявив, що 80% міста знищено. Точна кількість жертв серед цивільних у місті (вже не кажучи про містечка та села довкола) наразі невідома
Окремі російські сили – найперше, підрозділи, сформовані з резервістів на Донбасі, – як видається, все ще бродять десь на схід від Сум, але, може, українці ще просто до них не добралися.
Харків й далі постійно обстрілювали та бомбардували впродовж останніх двох днів, проте росармія тримається на віддалі від міста. То й не дивно, адже українська 92-а механізована бригада знову на марші: цього разу вона рухається від Малої Рогані та Чугуєва до російського кордону. Цілком непогана ідея, адже це потенційна загроза для північного флангу та тилу 6-ї російської армії, що зі свого боку важить для перспектив подій, які в ближчі дні відбуватимуться в районі Ізюма.
Повністю окупувавши Ізюм (у місті залишалося 15–20 тис. цивільних, і влада просила про їх негайну евакуацію), 6-а російська армія, посилена десантниками 36-ї армії, застосуванням [заборонених конвенціями] вогнеметів ТОС-1 та інтенсивними авіаударами (тепер лише нічними), спромоглася витіснити 81-у та 95-у десантні бригади з Топольського та Кам’янки. Вчора, 3 квітня, росіяни провели чотири успішні атаки на Малу Комишуваху та Тихоцьке.
Як я й писав тиждень тому, російський наступ на Барвінкове та/або Слов’янськ, вочевидь, буде вирішальною битвою цього етапу війни (яка, на мою думку, ще триватиме довший час).
Схід. За останні два дні росіяни зосередили всі недобиті підрозділи, які їм вдалося вивести з північного заходу Київської області через Білорусь та Курськ, на сході України — на землях на схід та на південний схід від Харкова. Отже, 20-а і 8-а загальновійськові армії росіян відчутно посилили спроби захопити Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Попасну в північній частині лінії розмежування: цю місцевість наразі атакують із північного заходу, півночі та сходу водночас. До того ж вчора 8-а армія спробувала розширити прорив на захід від Горлівки та атакувала Новобахмутівку: наскільки мені відомо, зараз росіяни зайшли в це село. Проте біля Донецька жодних ознак такого просування немає.
Маріуполь. Певно, 8-а загальновійськова армія не може просуватися на захід від Донецька тому, що український гарнізон у Маріуполі досі утримує місто. Тобто Мізінцеву (командувачу 8-ї армії) бракує сил для наступу в західному напрямку, його підрозділи скуті боями. Саме тому, повністю ігноруючи безпеку цивільних, він по кілька разів на день засипає місто залпами важких вогнеметів ТОС-1 [заборонені конвенціями – ред.]. Схоже, російська армія вкупі з кадировцями росґвардії мають величезні проблеми в боях із полком «Азов» у районі заводу «Азовсталь»: полк досі контролює більшість території заводу та прилеглу частину порту: навіть французькі неонацисти, що «належать» до росґвардії, повідомляють про важкі втрати росіян (так, інколи доводиться перевіряти їхні сайти за браком інших джерел…). Однак на північному боці периметру 36-та бригада української морської піхоти поки не вибила росіян з будівлі адміністрації Кальміуського району.