Можливості вторгнення Путіна з моря обмежені. Ось чому

Чорноморський флот РФ має сили, які можна використати для десантування в Україну – проте зимова погода, топографія узбережжя, розмір та вік потенційних окупаційних сил роблять висадку дуже ризикованою для Путіна.

Про це пише полковник ВМС США у відставці Філіп Васелевскі (Philip G. Wasielewski) у статті для US Naval Institute.

Оцінка, зроблена в листопаді, передбачала кілька осей можливого вторгнення Росії в Україну: з Росії на захід, з Білорусі на південь та з окупованого Криму в бік Херсонщини, де розташовано канал, що подавав воду з Дніпра до Криму в часи до окупації.

Чорноморський флот РФ має всі можливості для контролю над морем і потенціал для висадки двох батальйонно-тактичних груп. Однак кілька чинників обмежують можливості для десантування окупантів.

По-перше, більша частина узбережжя України починається обривами, й лише з кількох пляжів є виходи для механізованого десанту окупаційних військ. Ті ж частини узбережжя, де немає обривів – це урбанізовані поселення. Якщо їх належним чином обороняти, вторгнення дуже вповільниться, по суті, через кілька метрів перейшовши в міські бої.

Гідрографія значно ускладнює також напад на Маріуполь з моря: великі кораблі з окупованого Криму спершу муситимуть проходити через дуже вузьку Керченську протоку, де потрібна лоцманська допомога – а потім через наймілкіше у світі Азовське море.

Значна частина морського узбережжя України починається з крутих схилів, які значно ускладнюють висадження десанту й особливо техніки з моря. Фото автора тексту

Ще один виклик – погода: клімат Азовського моря перебуває під впливом сибірських антициклонів. Низька солоність і мілкість цього моря призводять до частого утворення криги.

Вже були історичні прецеденти провалів через погодні умови: у грудні 1941 році провалився десант радянських військ при проході кораблів через обмерзлу по краях Керченську протоку.

Біля Одеси ситуація подібна: вузькі пляжі поміж скель та піщаних обривів обмежують можливості для вторгнення десанту, тоді як Одеський порт за належної оборони та постачання може стати "фортецею" для сил України.

Швидке перекидання сил на берег – слабка ланка будь-якої операції з води. Дві батальйонно-тактичних групи РФ, які б висадилися біля Одеси, могли б закріпитися на березі – однак їх аж ніяк не досить, щоб захопити мільйонне місто.

Перезавантажуватися, щоб повертатися з додатковими силами, окупантам доведеться аж у Севастополі.

Тут починає діяти знамените "тертя", що виникає під час воєнних дій (це поняття ввів іще фон Клаузевітц). Перший тиждень російським кораблям – а збудовані вони між 1966 та 1990 роками – довелося б плавати туди-сюди без жодних перерв на відпочинок ані для екіпажів, ані для механіки.

Очевидною стає можливість поламок, штормів, затримок у навантаженні, зіткнень тощо. Крім того, до "тертя", вочевидь, можуть додати авіаційні чи ракетні удари з боку оборони України.

Щоб запобігти цьому, Росії довелося б постійно контролювати також повітря, вже над територією країни, в яку вони намагатимуться вторгнутися. Доведеться ввести постійний потік винищувачів із того-таки Криму, які циркулюватимуть над флотом, повертатимуться, приземлюватимуться, заправлятимуться в Криму і знову злітатимуть. Відкрите питання, чи вистачить Росії для цього банально компетенції.

Отже, все вказує на великий ризик провалу будь-яких десантних операцій Росії в Чорному морі. Погода, заминка, збиття корабля чи літака – вистачить кількох елементів, щоб операція закінчилася повною катастрофою для Росії.