Податкова скасовує мільярд "штрафу" для Synevo
Податківці продовжують влаштовувати гойдалки для українського бізнесу. Цього разу "гойдали" компанію Сінево. Висновок невтішний для всієї України.
Про це пише Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії, для Liga.
20 грудня стало відомо, що Державна податкова служба скасує сумнозвісний акт перевірки мережі лабораторій "Сінево Україна" щодо донарахування податку на прибуток на 1,1 млрд грн та призначить повторну перевірку.
Які висновки має зробити влада та ділова спільнота з цієї ситуації?
Спочатку кілька важливих фактів та обставин
Перше. "Сінево Україна" є частиною шведської групи Медікавер. Проаналізував їхні річні звіти.
Річний дохід групи 2020 року з діагностичних послуг – 473 млн євро, з них 73,4 млн генерувала Україна, це близько 2 260 млн грн. 2019-го – близько 1 880 млн грн. За ці два роки компанія заплатила в Україні 312 млн грн податків. Це дає податкове навантаження близько 7,5% від обороту (!). Немало, будь-який підприємець чи податковий юрист вам підтвердить.
І це без урахування 180 млн грн податків на фонд оплати праці, з якими податкове навантаження зростає до 11,8%. До речі, те, що компанія у комунікації не додала цю цифру до суми сплачених податків, а виділила її окремо як податки, перераховані за працівників, – вже свідчить про культуру компанії.
Друге. Я не бачив акта перевірки компанії, але, наскільки мені відомо, податківці без посилань на конкретні операції та порушені норми законодавства зняли значну частину витрат компанії за три роки. Це збільшило базу податку на прибуток і призвело до донарахування 1,1 млрд грн.
Ставка податку на прибуток – 18%. Отже, податківці поставили під сумнів 6 млрд грн витрат компанії. Компанії, яка проходить щороку зовнішній аудит і підпадає під жорсткі вимоги щодо прозорості та обліку через материнську структуру, яка інкорпорована у Швеції й акції якої торгуються на Стокгольмській біржі.
Третє. Лише опис (!) первинних документів, які "Сінево" надала податківцям, за словами головного юриста компанії, займає 2 700 листів. З обох боків. 9-м шрифтом. Самі документи – 21 велика коробка, кузов маленької вантажівки.
Що ми отримали в сухому підсумку після скасування акта перевірки, яка тривала три місяці?
Тисячі непродуктивних людиногодин, витрачених компанією на супровід податкової перевірки, – аналіз запитів податківців, пошуки документів у архівах, копіювання, написання заперечень до акту перевірки, захист себе у публічному просторі.
Сотні тисяч гривень платників податків, витрачених безпосередньо на зарплати ревізорів, а також керівників Державної податкової служби та навіть народних депутатів України, які долучилися до цього процесу після розголосу.
Черговий сигнал для інвесторів та через посольства – для інших країн, насамперед Королівства Швеція, яке є важливим міжнародним партнером та донором України й, до речі, фінансує проєкт "Шведсько-українське партнерство для сучасної та ефективної податкової служби".
Сигнал про те, що діловий клімат у нас залишається кепським, і навіть Управління по роботі з великими платниками податків, яке мало б залучати найкращих, найдосвідченіших фахівців, може припуститися таких грубих операційних та комунікаційних помилок.
"Ми дійшли висновку, що відбулася дискомунікація між податківцями та платником податків під час планової перевірки. А саме – дискомунікація щодо обсягу та якості надання документів платника податків", – заявив сьогодні Данило Гетманцев, голова парламентського комітету з питань фінансів, вислухавши позицію обох сторін на зустрічі.
"Дискомунікація". От уявіть себе на місці податківця, який підписує акт, відповідно до якого компанії з пристойним податковим навантаженням, західними інвестиціями та доброю репутацією донараховують податкові зобов’язання на мільярд гривень.
Що передусім зробить відповідальний керівник? Переконається у тому, що кожна копійка донарахувань має "залізобетонне" обґрунтування. Проконсультується з колегами. Повідомить комунікаційникам податкової, які у співпраці з ним сформують офіційну комунікацію, з якою доведеться виходити до ділової спільноти, щоб пояснити позицію державного органу.
Схоже, нічого з перерахованого вище не було зроблено. Це не просто "дискомунікація". Це свідчення того, що, попри переможні реляції про перевиконання планів надходжень податків, процеси у ДПС залишаються далекими від тих, які мають бути у сервісно-орієнтованій сучасній податковій службі.
А отже, українська економіка продовжує платити велику ціну за неефективне адміністрування податків – через відляканих інвесторів, непродуктивні витрати на супровід перевірок і "перестрахувальний" податковий облік, на оскарження результатів цих перевірок в судах, апеляції та касації, які вперто подають податківці в усіх, навіть найбезнадійніших справах (подивіться в реєстрі судових рішень, скільки справ проти податкової вже виграла та ж сама Сінево Україна). І найприкріше, що вся ця ціна лягає саме на білий сегмент економіки, видимий податковій службі.
"Справа Сінево" – це останній дзвіночок про те, що справжня реформа податкової служби нарешті має стати одним з ключових пріоритетів влади та суспільства. Можливо, влада боїться чіпати "священну корову", яка сяк-так, але наповнює бюджет грошима підприємців. Але це необхідно. Не для галочки й не заради грантів. А заради бізнес-клімату та більш продуктивної економіки, а отже – добробуту кожного з нас.
