Конвеєр щеплень. Враження від Центру вакцинації у київському МВЦ біля м. Лівобережна
Висновок: працює, варто там вакцинуватися.
Гортаючи соцмережі, побачила, що кожен, хто записався через «Дію», може отримати омріяну дозу вакцини у Міжнародному виставковому центрі (МВЦ). Тут роблять щеплення вакциною китайського виробництва CoronaVac. Вихідний день перестав бути лінивим. Підхопилась із дивану і вже за пів години була там. Дорогою здогадалася перевірити інформацію: так, у новинах (1, 2, 3 та інші) писали, що є черги, вакцинують усіх, хто записався через «Дію». Дехто навіть отримав запрошення, так званий виклик на вакцинацію, але мене на вечірку не запросили. Побачила фото довгої черги й почала хвилюватися, що не дочекаюся свого уколу, адже приїду перед закриттям, ще й без запрошення.
О 17:20 (приблизно) на вході 4-А у МВЦ стояли близько п'яти людей, машина поліції, швидкої, кілька охоронців та медпрацівниць. На вході просять показати повідомлення про успішний запис у «Дії» з екрана телефона, проте його не перевіряють за базою даних. Бачила, як старшого за 60 років чоловіка пропустили за усним запевненням, що він реєструвався на якійсь гарячій лінії. Працівники центру сказали, що людей віком 60+ вакцинують без жодних попередніх записів.
Усередині павільйону МВЦ порожньо. Біля ескалатора зустрічають медпрацівники й тут же спрямовують до щеплення. Дорогою бачу багато кабінок для щеплень, але мало людей. Спочатку перевірка наявності протипоказань та оформлення інформованої згоди, внесення даних у систему E-Health, а потім швидкий укол. Уся процедура зайняла 15–20 хвилин, черга на щеплення налічувала три особи. Порівнюючи з лотереєю запису на залишки у поліклініках, масовий центр вакцинації виявився швидким та комфортним.
Досвід країн, які успішно вакцинують громадян, показує, що щеплення мають бути масові: гігантські пункти вакцинації розгорнули на стадіонах, у концертних залах, торговельних центрах й супермаркетах. Потужності медзакладів не вистачить, тому спроба організувати щеплення поза медзакладами, однозначно, чудова. Однак київському МВЦ, яким я його побачила, бракує одного — людей. Якщо зранку була велика черга (на концерти у МВЦ буває і більше), а ввечері вже порожньо, значить є проблеми з організацією щеплень.
Окремої уваги заслуговують розмови перед вакцинацією. Один чоловік говорить про вакцинні паспорти як основну мотивацію щепитись, інший питає, чи потрібно самоізолюватись два тижні після уколу. Персонал усе спокійно пояснює. Потім починається розмова про те, живий чи мертвий вірус у вакцині (або частинки мертвого вірусу, або взагалі лише інформація про форму вірусу), чи безпечні мРНК (так), яка вакцина краще. Ці розмови не нашкодили присутнім та їхнім близьким, адже всі вийшли щепленими й вже за кілька тижнів здобудуть захист від ускладнень ковіду.
