Конкурс на призначення голови Довженко-Центру скасовано на вимогу Мінкульту та росіянина з сумнівним минулим
15 квітня відбувся конкурс на посаду керівника Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», відомого також як Довженко-Центр. На ньому перемогла Олена Гончарук – директорка Музею кіно, яку підтримав колектив центру. Не минуло й доби, як результати конкурсу скасував міністр культури Олександр Ткаченко на вимогу одного з кандидатів Олексія Душутіна.
Довженко-Центр – це державний фонд фільмів, в якому зберігається понад 6 000 художніх, документальних і анімаційних українських та закордонних стрічок. У структурі центру є кіноархів, кінолабораторія, музей кіно, фільмофонд і медіатека. Це одна з найсучасніших і найдинамічніших культурних установ України.
Про перебіг подій під час проведення та скасування конкурсу написала у фейсбуку Ірина Подоляк, ексзаступниця міністра культури в уряді Гончарука та колишня депутатка від «Самопомочі», яка головувала на засіданні конкурсної комісії:
«Конкурс відбувся відповідно до закону, безпрецедентно відкрито і з рівним забезпеченням прав кандидатів: усі вони зробили публічні презентації, усім претендентам на посаду ставили запитання і слухали відповіді, всі кандидатури обговорювали та голосували щодо них, усі мали однаковий час для презентацій, час на запитання-відповіді до кандидатів від членів комісії не обмежувався. Один із кандидатів – пан Олексій Душутін – брав участь у конкурсі онлайн, як і один із членів конкурсної комісії – Владислав Берковський, що не заборонено законом.
Причини, з яких фізичне тіло пана Душутіна було з нами онлайн, а не у приміщенні, комісія не з’ясовувала, бо це у наш час абсолютно нормальна практика, хіба що це був не пан Душутін, а його голограма.
Конкурсна комісія закінчила свою роботу, підписавши протокол, і жодних законних підстав для ще якихось дій чи правочинів з боку конкурсної комісії нема – усі були вислухані й почуті не лише комісією, а й усіма, хто стежив за перебігом засідання у прямому ефірі, про що свідчать, зокрема, коментарі у соціальних мережах, тож усі гіпотетичні наступні дії конкурсної комісії лежать поза правовим полем – ми закрили цикл.
Відеозапис засідання конкурсної комісії 15 квітня
Тим дивніше виглядає вечірній лист міністра Олександра Ткаченка, адресований членам конкурсної комісії, як блискавична реакція на блискавичну скаргу (без ознак реєстрації) кандидата Олексія Душутіна, в якому імперативно вказується на необхідність скасувати результати конкурсу.
«З метою прийняття об’єктивного рішення щодо визначення переможця конкурсу та враховуючи справедливість претензій кандидата Дашутіна О.В., викладених у заяві, а також задоволення його прав, прошу невідкладно заслухати програму розвитку кандидата за його присутності. У зв’язку з тим, що Дашутін є громадянином Канади та не може в умовах карантинних обмежень отримати право на перебування в приміщенні МКІП, прошу повторно заслухати його програму розвитку на території Довженко-Центру, після чого провести повторне голосування з визначення переможця конкурсу».
Але підставою для проведення нового конкурсу, згідно із законом, може бути лише відхилення всіх кандидатур, а цього не було. З першого разу, абсолютно чисто і відкрито у рейтинговому голосуванні, набравши шість голосів із дев’яти, перемогла Олена Гончарук.
За пана Душутіна було нуль голосів, як і ще за одного кандидата. Безсумнівно, скаржник може звернутися до суду, але це абсолютно безперспективний кейс».
Громадський діяч і активіст Олег Слабоспицький доповнив цю скандальну історію біографічними подробицями Олексія Душутіна:
«Хто він? Очолював у рашці ОАО "Военно-строительное управление Москвы", просидів шість років у в'язниці, був оголошений у розшук Інтерполу і втік з-під домашнього арешту. Зараз має громадянство Канади. У 2018 році він був фігурантом гучної справи про затримання агентів ФСБ в Україні.
Ще раз. Росіянин із мутним минулим очолював державну російську компанію з будівництва військових об'єктів. Спокійно може осісти в Україні, робити бізнес та блокувати діяльність таких крутих установ, як Довженко-Центр.
Не важливо, хто правий у його кримінальному минулому. Важливо те, що росіяни спокійно приїжджають в Україну і навіть подаються публічно на конкурси в державні установи.
Людина навіть українською мови не знає. Перше його питання під час виступу перед конкурсною комісією було: "Можна на русском говоріть ілі на украінском лучше?"»
