Той рік, що Зеленський відвів на завершення війни, закінчується. Війна – ні

Рік, що його Володимир Зеленський відводив на завершення війни на Донбасі – минув. Відлік глава держави вів від Нормандського саміту і зустрічі із президентом РФ Володимиром Путіним у Парижі 9 грудня торік. Та чи став мир на Донбасі ближчим за цей час? І що далі, якщо «план А» – не спрацював? Чи варто чекати миру в 2021 році?

60c63e1d-9760-4dac-bb41-b3d38e4a78a0_w1023_r1_s.jpeg

Такі питання небезпідставно ставить Радіо Свобода.

«Зустріч була довгою, складною. Дійсно, настрій зустрічі більше позитивний», – дещо стомленим голосом відповідав Володимир Зеленський на пресконференції, сидячи за одним столом із Ангелою Меркель, Емануелем Макроном та Володимиром Путіним. Попри стримані усмішки на камери – вже тоді президенти говорили кожен про своє:

«В Мінських домовленостях ви, візьміть, будь ласка, і прочитайте, що там написано. Там написано: Україна бере, починає встановлювати контроль на цій території, на цій ділянці кордону на наступний день після виборів», – говорив Володимир Путін.

«Я, звісно, піднімаю питання про те, щоб передача кордону була до проведення місцевих виборів. Я, мені здається, дуже аргументовано говорю, але поки у нас різні погляди», – відказував йому Володимир Зеленський.

Інших зустрічей Нормандської четвірки не відбулося. Хоча лідери і планували зібратися знову. Домовленості – розвести війська, розширити мандат ОБСЄ на Донбасі, взаємно звільнити всіх утримуваних та інші – так і залишилися лише домовленостями. Відведений Володимиром Зеленським на закінчення війни на Донбасі рік закінчився – з Володимиром Путіним він більше не зустрічався.

«Зустрічі не може бути, оскільки домовлятися, фактично, немає про що. Те, що вимагає Російська Федерація – неприйнятне для української сторони, а російській стороні, так само як і протягом усього 2020 року, невигідна зустріч заради зустрічі. Наступна Нормандська зустріч потрібна Володимиру Путіну з розумінням, що українська сторона погодиться на ряд принципово важливих для Росії речей», – каже політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна.

Глухий кут у перемовинах

Тим часом зустрічі Тристоронньої контактної групи в Мінську щодо врегулювання ситуації на Донбасі теж не дають результату весь рік, окрім перемир'я, якого дотримуються дедалі менше – 4 грудня бойовики застосували на Донбасі артилерію, а наступного дня українського військового поранив снайпер. Леонід Кравчук, голова української делегації в ТКГ, каже про недоговороздатність РФ:

«Усі рішення, які вже прийняті в рамках Тристоронньої контактної групи, які торкаються Донбасу і технічно повинні виконуватись – Росія їх прив’язує до політичних рішень. Вони шукають будь-яку причину і будуть шукати, якщо не знайдуть – то створять її штучно для того, щоб Мінські перемовини загнати в глухий кут остаточно».

До прикладу, під час місцевих виборів в Україні Росія вимагала скасувати постанову парламенту, яка забороняла проведення голосування в ОРДЛО. Тепер же РФ нав'язує українській стороні так звану дорожню карту від бойовиків. Хоча ОРДЛО – не бере участь у перемовинах.

«ОРДЛО не уповноважене ніким підписувати такі документи. Тому виходить дивна ситуація. Росія, виходячи з її заяв, не бере участі (в перемовинах – ред.) як сторона і не хоче подавати документи до Тристоронньої контактної групи для врегулювання ситуації на Донбасі, але втручається на Донбасі і звертається до уповноваженого представника ОБСЄ з проханням розповсюджувати документи ОРДЛО».

Росія ставить на ОРДЛО

РФ з усіх сил намагається легітимізувати угрупування «ЛДНР». На початку грудня запросила їхніх представників на неформальну зустріч радбезу ООН – онлайн, але її майже всі країни проігнорували.

«Це зібрання – воно не відбувається в офіційному залі засідань Ради безпеки. Це як додатковий такий інструмент. Це показує всі ризики міжнародної системи, коли, в принципі, є механізми, «чорний хід», через який Росія може спробувати, – і вона це робить, – легалізовувати свої дії й окремих акторів на міжнародному просторі», – каже експертка-міжнародниця Олена Снігир.

Але міжнародний рівень – це не вперше. До того вже відкривали так звані «представництва» угрупувань у різних країнах – Чехії, Італії, Греції. Десь їхню роботу зупинили зусиллями українських дипломатів. Десь ці громадські організації продовжують працювати. Самостійність угруповань у перемовинах – це пріоритет для РФ, застерігає Олена Снігир:

«Росії кричуще важливо вийти з цього конфлікту. Перестати бути стороною в цьому конфлікті. Як тільки Україна візьме на себе, погодиться, хоча б частково, хоча б в якійсь формі легалізує це на міжнародному рівні – що ми ведемо переговори з цією стороною, з невизнаними «республіками» – все, крапка».

Прогнози і реальність

На початку цього року аналітики центру «Нова Європа» прогнозували вісім сценаріїв розвитку подій на Донбасі в 2020-му: статус кво, заморожування, реінтеграція, особливий статус, військова операція, російське вторгнення, вихід з Мінських перемовин і миротворці. Справдився найбільш ймовірний – нічого не змінилося.

«Доволі скептично всі висловлювалися щодо того, що Росія піде на заморожування конфлікту з Україною. Дослівна репліка більшості учасників нашого дослідження була така, що Росія надто багато вклала у цей конфлікт і надто високі ставки щодо України, щоби вона зараз відмовилася від попередніх підходів і пішла на такий серединний, транзитний сценарій, як, наприклад, замороження конфлікту», – розповідає перший заступник директора Центру «Нова Європа» Сергій Солодкий.

Україна і Донбас у 2021

Офіційно в Україні поки не кажуть, що робитимуть за рік після Нормандської зустрічі. Експерти твердять, що в Офісі Президента бачать три шляхи: і далі домагатися змін у Мінську, призупинити перемовини без виходу з них або знову згадати про миротворців. Зосередяться на першому варіанті.

«Зиск цього плану не в тому, що він призведе до домовленості між Україною і Росією. Ні, не призведе. Але є велика різниця на якій ноті активні дипломатичні перемовини призупиняються. Навіть якщо це відбудеться. Тобто якщо не буде далі активних перемовин і активних спроб домовитися – це дуже важливо на чому ми завершимо. Хто поставить оцю дипломатичну крапку. Бо коли відбудеться потім активізація цих перемовин – ми будемо повертатися до того, на чому зупинилася Україна. Зокрема на цих критично важливих для нас пунктах про кордон, про демілітаризацію», – пояснює політична аналітикиня Марія Золкіна.

Утім, після завершення «року Зеленського» діяти по-іншому може і Росія, припускає Сергій Солодкий:

«Росія теж частково реагувала на цей дедлайн, оголошений Зеленським. Давала йому «шанс», у лапках, прийняти вимоги Росії за цей рік. Відповідно, якщо Зеленський не приймає ці вимоги, то Росія залишає за собою право на дестабілізацію», – каже експерт.

У новому році Україна сподівається на підтримку західних партнерів – крім Європи, тепер ще й на США. Але того оптимізму, що був рік тому на перемовинах щодо ситуації на Донбасі – вже немає.

За рік перемовин на Донбасі, окрім порушованого перемир'я, нічого не змінилося
За рік перемовин на Донбасі, окрім порушованого перемир'я, нічого не змінилося

війна луганщина прогноз майбутнє зеленський аналітика донеччина

Знак гривні
Знак гривні