Лікарня Києва: у кого нема Covid-19, може отримати його тут (ФОТО)
Про це на власному досвіді пише відомий екологічний активіст Андрій Плига:
Поговоримо про лікарні — зокрема, про дев'яту лікарню Києва
(Самого мене вже відпустили додому — підтвердили ковід, але через протікання в зовнішньо легкій формі (попри пневмонію) дозволено було йти і лікуватися вдома на самоізоляції).
Передусім, варто зазначити про самовіддану роботу медиків і персоналу, у яких втома проглядає крізь захисні окуляри. Судячи з побаченого, роботи в них зараз вище краю — інфекційна, за їхніми словами, майже забита. Наша шестимісна палата в терапії з пацієнтами з підозрою на ковід наповнилася з нуля за один день (може, й за пів дня – не знаю, коли привезли перших). Швидкі стоять в черзі на прийом хворих або потенційно хворих іноді по кілька годин (наша карета стояла години з півтори). Дехто з лікарів вже сам перехворів на ковід. Робота постійно справді на межі — багато пацієнтів спокійно кашляють всюди без масок, тож ризик підчепити ковід є всюди. Честь і хвала лікарям і персоналу.
Разом з тим, не можна не сказати про наступне. Відділення терапії, де лежать всі з попереднім, непідтвердженим діагнозом – це просто лютий трешовий ####! Така срань має лишитися назавжди в мертвому совковому минулому!
Почнемо з того, що всі «попередні» ковідники лежать разом в набитих палатах (нас, наприклад, було шестеро). Жодних розділювачів з поліетилену або чогось подібного немає — а це означає, що якщо в когось людей, які сюди надійшли, все-таки немає ковіду, то дуже і дуже вірогідно, що звідси ця людина піде вже з ним! Оскільки маски вдягають далеко-далеко не всі, а кашляє половина. (Лайфхак на майбутнє – якщо потрапляти сюди із остаточно не підтвердженим ковідом, захисні респіратори замість масок додають +100 до впевненості не підхопити щось зайве).
По-друге, значну частину часу на ізольованому відділенні (ізольованому від решти поверху поліетиленовими стінами) немає нікого з персоналу! У нас в палаті сусіда калатало від зависокої температури, то доводилося кричати кудись в порожнечу, або когось нарешті прислали! (І цей хтось прийшов лише хвилин за 20-30, добре що хоч встигли!). В одній із сусідніх палат лежала жінка похилого віку у важкому стані з донькою, що її супроводжувала, то донька мусила постійно бігати і кричати до цієї розмежувальної «стіни», або хоч когось викликати.
Нехай може людей не вистачає через брак персоналу, але ж звідки береться це непомірне хамство і бикування у частини персоналу!! Будь-яке питання або прохання до частини персоналу (були ж і чемні люди, за що їм велика людська вдячність) викликало якесь фантастичне хамство! На розносі їжі: «А у вас є кружки або миски? – Свої треба мати!!! – Тут декого швидка забрала від лікаря, люди не мали часу зібратися! – /ігнор і невдоволене бурмотіння під носа/ - /розвертаючись і заходячи в палату до сусіда без миски/: бл###, капєц — Сам ти бл###!». 0_о Кличеш медсестру, кличеш когось, хто б щось зробив із потопом в туалеті – спершу мусиш витримати потік зустрічних емоцій , що можна образно описати фразою «шо бл### нада?!». Говориш одному з лікарів щодо статті, де наводять успіх використання одного з поширених дешевих препаратів при лікуванні ковіда – у відповідь зустрічаєш емоцію «ти що бл##, самий умний» і відповідь «Ні, тому що так не може бути, тому що це препарат для зовсім іншого» і крапка. (Знову ж таки, була й адекватна реакція на це, але одна з реакцій саме така). Так, нервова робота на межі навряд чи сприяє емоційній рівновазі, але ж десь є й межа адекватності.
Ну і відповідні нюанси сервісу: поміняти постіль – не можна, рушники отримати – не можна, прибирання в палаті – немає і т. д.
Було б добре, аби цей допис привернув увагу медичного керівництва країни до піднятих проблем і сприяв тому, щоб пацієнти не почували б себе «худобою в свинарнику» ((с) від сусіда по палаті), а лікарі мали гідні і захищені умови праці.
І так, ті, хто глузує з ковіда і вважає його вигадкою рептилоїдів – сприйміть вже нарешті це серйозно, поки самі не потрапили сюди.
