Чому коронавірус нібито поширюється повільніше в Африці?
Водночас у США, уражених найсильніше, смертність від COVID-19 непропорційно б'є по афроамериканцях через економічні причини (скупченість, відсутність доступу до медицини, роботи, що вимагають контактів). Отже, це очевидно не "генетика".
Про це йдеться в матеріалі The Economist.
"Це не те, що зазвичай називають добрим уловом". Минулого місяця працівник фабрики з обробки риби в Гані заразив коронавірусом 533 людей – це 10% усіх випадків країни.
Те, що Гана змогла ідентифікувати суперпоширювача – добре свідчить про її відповідь. Гана – одна з країн, де проводять найбільше тестуювань в Африці.
В інших місцях континенту тестують значно менше, й важче визначити справжній хід епідемії.
Але з наявних даних і нового аналізу ВООЗ таки видно, що вірус поширюється в Африці повільніше, ніж в інших місцях.
Африка з населенням 17% світу має менш ніж 2% підтверджених випадків COVID-19, пише видання.
Подвоєння випадків відбувається натепер раз на 14 днів – тоді як у США раз на три дні.
Частково це відображає недостатнє тестування. За весь час перевірено близько мільйона людей – в Ухані стільки тестували за день. Половина тестованих випадків – це ПАР та Гана.
Справжня кількість хворих може бути увосьмеро більша, оцінюють експерти.
Ще один знак недостатності тестування – це частка позитивних результатів. Принаймні у 22 країнах позитивних випадків понад 10% – в Алжирі 91%, у Судані 87%, у Танзанії 78%. Отже, тестують тільки дуже "явні" випадки.
Президент Танзанії звинуватив лабораторії в перебільшенні. Він заявив, нібито в лабораторію послали взірці папаї, кози та вівці, й отримано позитивні результати. Державна лабораторія це заперечує. "Це відмазка", каже один з лідерів опозиції. Посольство США заявляло, що лікарні в найбільшому місті Танзанії, Дар-ес-Саламі, переповнені.
Є подібні свідчення про незадокументовані спалахи в інших країнах. На півночі Нігерії в місті Кано працівники кладовищ заявили про сотні "надлишкових" смертей із непоясненими причинами. Лікарі в Могадішу, столиці Сомалі, заявляють, що кількість смертей, які вони бачать, не відповідає офіціним підрахункам.
Тим не менш, є ознаки, що ці "спалахи-привиди" все ж поодинокі.
Деякі країни, такі як Маврикій, Намібія та Сейшели, вже два тижні не повідомляють про нові випадки.
На Ефіопію, Раунду й Уганду разом припадає лише 700 випадків, а рівень позитивних результатів тестів – менший за 1%. Немає й повідомлень про спалахи від неурядових організацій. "У таких суспільствах, як наше, це неможливо було би приховати", сказав один з лідерів ефіопської опозиції Берхану Нега.
Вирішальним у сповільненні поширення хвороби було швидке введення карантинних заходів. Більшість африканських країн запровадили "локдауни" (закриття) значно раніше за багаті країни.
Тож попри недостатнє тестування, офіційні дані все ж приблизно відображають реальність у більшості країн.
"Хоча COVID-19 не поширюватиметься в Африці експоненційно, як у решті світу – він вибухатиме в гарячих точках поширення", – каже Матшідісо Моеті, директор ВООЗ в Африці.
Її погляд на повільнішу та тривалішу пандемію пояснюється в науковій статті ВООЗ від 14 травня. Науковці з ВООЗ роблять припущення на основі "унікального соціо-екологічного контексту" континенту.
Наприклад, беруть до уваги, що африканці значно менше переміщуються через малу кількість доріг і транспорту.
Автори вважають, що без карантинних засобів за перший рік заразилося б 16-26% в Африці, більше – в країнах із густішою сіткою доріг та більшою кількістю транспорту, таких як Південно-Африканська Республіка..
ВООЗ підрахувало, що без засобів стримування інфекції в Африці за рік було б 83-190 тисяч загиблих. Це все ж означає значно менший відсоток смертності, ніж у багатших країнах, передусім через нижчий середній вік африканців.
З іншого боку, Африка не має медичної системи, як у багатих країнах – і зростання кількості хворих переповнить лікарні ще швидше, ніж у "першому світі".
Оскільки ця модель передбачає відсутність "локдаунів", то справжні цифри мають бути нижчими.
Та все ж багато урядів Африки зараз послаблюють обмеження, намагаючись "збалансувати" шкоду від пандемії зі шкодою для економіки.
Багато багатших країн послаблюють карантини після досягнення (в теорії) піків нових випадків. Африканські країни, натомість, роблять це посеред зростання хвороби. Африка, схоже, зазнає повільнішої пандемії – проте ризики все ж величезні, завершує The Economist.
