Індійці, на відміну від українців, роблять карантин іще жорсткішим, ніж від них вимагає держава (ФОТО)
Втім, західні оглядачі пов'язують це зі страхом і недовірою до медичної системи. Через цю недовіру люди вважають, що краще не заражатися взагалі.
Керівник індійського офісу газети New York Times описав у репортажі свої враження від індійського "локдауну" – закриття країни на карантин. Матеріал має виразну назву: "В місті, що завмерло від страху, час також завмер".
Спершу зник шум перфоратора поблизу, який так дратував. Потім зникли газети, далі – продавці фруктів, рікші й навіть кури в Нью-Делі. Місто, відоме своїм скаженим ритмом, завмерло.
Люди стоять на колах, намальованих біля банку, наче на островах. Навіть купувати їжу виходить мало людей. Ті, хто може собі дозволити доставку їжі – кажуть, що не виходили з помешкань уже місяць.
Недавно я з'їздив на машині редакції на околиці. Індія справедливо вважається країною скаженого трафіка. Здається, вся країна ненавидить смуги для машин на дорогах – і коли я їхав порожнім шосе й ніхто мене не підрізав, бо не було кому – я почувався винним.
За містом на в'їзді в кожне село стоять саморобні блокпости, й по одній-дві людини "коронавірусної самооборони" з банданами на обличчях стежать, аби в село не проник ніхто сторонній.
В Індії багато хороших лікарів – але мало лікарень на душу населення. Крім того, багато людей виживають на кілька доларів на день і просто не можуть собі дозволити потрапити до лікарні.
Я бачив фото, як у Каліфорнії люди побігли на пляжі, як тільки їм дозволили, й запитав у водія New York Times, чому, на його думку, індійці настільки стриманіші.
Відповідь була швидкою: "Всі бояться. Люди кажуть: якщо ти захворієш – куди ти подінешся?"
Це багато чого пояснює.
Індійці не просто більше дотримуються правил, ніж, скажімо, каліфорнійці, які навіть забули про соціальне дистанціювання. Вона наче випробовують, наскільки ще сильнішим можна зробити карантин. Вони роблять більше, ніж від них вимагають.
Одного разу я зі своїми двома синами поїхав велосипедами до молочної крамниці – що цілком дозволено. Проте хтось вихилився з вікна й закричав: "Їдьте додому!".
Очі моїх дітей розширилися. Я й сам поїхав вражений. Він мав на увазі "додому" до своєї квартири? Чи до своєї країни? Багато індійців останнім часом звинувачують іноземців у тому, що ті привезли коронавірус в Індію.
Тож ми з родиною робимо те саме, що роблять усі: сидимо вдома, визираємо з вікон, як один чудовий день проходить за іншим. Раніше ми будували плани. Тепер у нас їх немає.
