Коронавірус: чого ми можемо навчитися на помилках Італії? Діяти якнайшвидше, тестувати якнайбільше – New York Times

Деякі урядові есперти приписують спад епідемії в окремих регіонах, як-от Венето, жорсткому карантину, що триває вже два тижні. Проте водночас тут було наказано робити "килимове тестування", тобто, проводити його дуже масово – і це всупереч настановам центрального уряду. Рим стверджував, що тестування людей без симптомів – марнування ресурсів, але влада Венето заявила, що принаймні це виявляє потенційно заразних людей і заповільнює швидкість поширення хвороби. "А заповільнення швидкості вірусу дає лікарням продихнути", – каже Лука Заїя, президент регіону Венето.

Про це йдеться у статті New York Times "Італія, новий епіцентр пандемії, має уроки для світу".

Україна – на останньому місці у світі за кількістю тестів на коронавірус*, це шлях до катастрофи

Досвід Італії показує, що ізолювання хворих і обмеження пересування мають бути запроваджені якнайшвидше, а потім треба змусити людей суворо дотримуватися цих обмежень, – пише видання New York Times на початку статті.

Коли в Італії вже було понад 400 випадків і десятки мертвих – лідер правлячої Демократичної партії Італії запостив фотографію, як він п'є "аперитив у Мілані", закликаючи людей "не змінювати своїх звичок". А через десять днів хворих було шість тисяч, мертвих понад двісті – й він запостив нове відео, цього разу інформуючи Італію, що він і сам заразився на коронавірус. Нині Італія має найбільше загиблих у світі. Італія послала армію для примусового дотримання закриття регіону Ломбардія, центру епідемії, де тіла нагромаджуються у церквах.

Головний висновок New York Times щодо Італії полягає в тому, що нинішні жорсткі методи, включно з закриттям фабрик, завжди впроваджували надто пізно. Вони змінювали життя надто поступово. Йшли навздогін за вірусом, а не попереду.

На відміну від Італії, котра пливла незвіданими водами, – інші уряди матимуть менше виправдань, пише видання.

Спершу італійські політики заявляли, що високий рівень заражених пов'язаний з "надто високим рівнем тестувань" і що, мовляв, це "нагнітає істерію".

Навіть коли Італія оголосила нарешті загальнонаціональний карантин – вона не донесла це чітко, щоб переконати італійців дотримуватися правил. Було таке враження, ніби "дірки" у карантині зроблені навмисне.

"Якби ми тільки робили все те саме на десять днів раніше", – сказав виданню Волтер Річарді, представник ВООЗ і урядовий радник міністерства охорони здоров'я. Для вірусу десять днів можуть мати тривалість життя.

Пацієнт номер один, а насправді десь номер двісті – суперрозповсюджувач

В Італії, як і в Кореї, був суперрозповсюджувач.

38-річний чоловік в Кодоньо, містечку в Ломбардії, спершу відмовився від госпіталізації. Його відпустили. А місяць у нього вже перед тим був зайнятий: три товариські вечері, кілька футбольних ігор, кілька групових занять бігом.

Усе це – в дуже густонаселеному регіоні.

Гірше.

Його двічі записували в лікарню як хворого на грип – у загальні палати – де він заразив сотні людей, включно з лікарняним персоналом.

"Він був неймовірно активний", – каже вже цитований вище Волтер Річарді.

Цей "пацієнт номер один" не мав зв'язків із Китаю. Це означає, що він заразився від якогось європейця, а вірус на той час уже був активним в Італії упродовж кількох тижнів, зазначає видання.

"Ймовірно, той, кого ми називаємо пацієнтом номер один, був десь так пацієнтом номер двісті", – зазначає епідеміолог Фабріціо Прельяско.

Тим часом у Мілані, за кількадесят кілометрів, мер почав кампанію "Мілан не зупиняється".

Було заново відкрито туристичну цікавинку, собор Дуомо, люди ходили по ресторанах.

Тепер в тому-таки Мілані перевіряють документи кожного, хто кудись їде: чому, навіщо, чи є справжня причина?

Повна стаття на New York Times