Танці з Вовками. Окружний апеляційний суд Києва, корупція і президенти

Монополістом завжди бути приємно. А ОАСК отримав монополію на розгляд справ, які стосувалися рішень центральної влади. І як не дивно, у цьому міг бути резон. Делегування монополії одному суду мало убезпечити від ситуації, коли люди в мантіях з якоїсь умовної Баришівки блокують роботу будь-якого державного відомства. Така структура вибудувалася ще до Революції гідності.

Завдяки таким функціям ОАСК ідеально підходив до тої авторитарної централізованої системи влади, яку почали вибудовувати в країні регіонали з приходом до влади Віктора Януковича. Такі повноваження дозволяли людям на вершині влади контролювати все, що відбувалося між судами та державними органами. Справа лишалася за малим — забезпечити, аби сама система працювала без збоїв, а її виконавці були надійними коліщатками.

І тут у справу вступив “смотрящій” за правосуддям. Саме так різні джерела в приватних розмовах називають одну й ту саму людину – Андрія Портнова, який займав при президенті Януковичі посаду заступника глави Адміністрації Президента. Саме він був одним з авторів та натхненників т. зв. «судової реформи 2010 року», яка фактично знищила самоврядування судів та посилила їхню залежність від влади. За свідченням тих самих джерел, Андрій Портнов дуже ретельно й активно підходив до відбору кандидатів на посади в судах, проводячи з ними співбесіди.

З певною долею вірогідності можна припустити, що одна з таких зустрічей у нього відбулася з молодим та вочевидь здібним суддею ОАСК Павлом Вовком.

«Тексти» звернулися до Андрія Портнова з уточнюючим запитанням, чи проводив від співбесіди з кандидатами перед їх призначенням на посади суддів, та чи зустрічався він із Павлом Вовком, але на момент написання статті відповіді від нього ми не отримали.

Блискуча кар’єра Павла Вовка

Будь-яка розповідь про Окружний адміністративний суд Києва неможлива без історії про його багаторічного голову Павла Вовка. Уроженець Краматорська, він розпочав свою кар’єру в столиці з роботи в прокуратурі, проте в якийсь момент вирішив змінити свій фах, після чого його кар’єра йде швидко вгору.

На посаду судді Окружного адміністративного суду України Павла Вовка призначив Віктор Ющенко ще в далекому 2007 році. А вже через кілька років, якраз зі зміцненням позицій регіоналів в країні, Павло Вовк очолює цей суд. В країні починається нова ера, і саме такі люди, як Вовк, стають вкрай затребуваними новою владою.

Що стало причиною такого стрімкого кар’єрного злету молодого судді? Можна знайти чимало згадок про те, що Павло Вовк у 2006 – 2007 роках був помічником народного депутата ВРУ V скликання і ректора Одеської юридичної академії Сергія Ківалова, ЗМІ багато писали про те, що він має серйозний неформальний вплив на суддівську систему.

Медіа чомусь не звертають особливої уваги на те, де працював Павло Вовк після свого звільнення з прокуратури й перед тим, як піти працювати до Ківалова. Згідно з інформацією з відкритих джерел, у 2005 – 2006 роках він працював заступником гендиректора юридичної компанії «Рада». В нетрях інету можна знайти згадки про те, що уповноваженою особою цієї компанії є така собі Ірина Орєхова. Звичайно, завжди є місце для збігів, але саме громадянку з такими самими ініціалами видання «Наші Гроші» називають донькою того самого пана Сергія Ківалова.

Не все можна звести лише до вдалих знайомства. Навіть опоненти характеризують Павла Вовка як розумного і кваліфікованого правника. Яких зараз, на думку експертів, дуже бракує в українській судовій системі. І його здібності, вочевидь, вже тоді були гідно оцінені.

Принаймні, такий висновок можна зробити з матеріалу журналістів «Схем», згідно з яким голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк у 2013 році разом ще з одним суддею здійснив переліт до Норвегії на приватному літаку, вартість оренди якого перевищує його офіційний річний дохід.

ОАСК та Революція Гідності

До Революції Гідності ОАСК підійшов структурою з чітко визначеними цілями та мотивованим менеджментом. І свою «ефективність» судді не забарилися продемонструвати. Так, 30 листопада суддя Богдан Санін ухвалив рішення, яким заборонив необмеженому колу осіб проводити заходи або мітинги в центрі Києва з 1 грудня 2013 року до 7 січня 2014 року.

А вже 9 грудня 2013 інший суддя ОАСК, Євген Аблов, прийняв постанову, якою зобов’язав представників МВС, МНС та КМДА звільнити Майдан Незалежності та центральні вулиці Києва від протестувальників. Власне, після цього в ніч з 10 на 11 грудня відбулась невдала спроба розігнати Майдан.

Чи могли судді ОАСК вчинити по-іншому? Справа в тому, що розгляд подібних справ справді знаходиться в юрисдикції ОАСК. І, звичайно ж, подібні справи знаходилися під найпильнішою увагою всієї владної верхівки. Але, як свідчать події того часу, навіть у тих умовах можна було принаймні намагатися ухилитися від прямого виконання ганебних вказівок.

Так, наприклад, навіть одеський окружний адміністративний суд не з першого разу і не повністю заборонив проведення одеського Євромайдану, спочатку заборонивши проведення мітингів лише партії «Удар» на Думській площі. Проте, ОАСК в цій ситуації спрацював безвідмовно.

Більше того. Поки одні громадяни України мерзли та отримували поранення на Майдані, судді ОАСК не забували вирішувати свої матеріальні питання. Згідно з інформацією Громадської ради доброчесності, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року службові квартири 5-ти суддів Окружного адміністративного суду Києва були виведені з числа службових, а потім приватизовані самими суддями.

Легендарному ОАСКу не страшні політичні бурі. Він уміє залишатися корисним кожній владі

Новий «дах» скандального суду

Після перемоги Революції Гідності автори скандальних судових рішень так і залишаться безкарними та продовжать свою роботу в суді. Навіть попри судову реформу, яка дала громадськості інструменти для усунення найбільш одіозних суддів, вони утримали свої позиції. Уміння й бажання приймати рішення, які корисні для влади – цінні надбання, і судді ними скористалися.

У 2016 році журналісти «Схеми» оприлюднили відео, на якому Павло Вовк зустрічається з народним депутатом від БПП Олександром Грановським, якого журналісти називали куратором судової системи.

Сам Вовк пояснив, що зустрічався з Грановським для обговорення проблеми з призначенням парламентом кандидатів на посаду суддів безстроково. А ось Грановський у коментарі "Схемам" назвав суддю Вовка одним із "найсильніших представників судів" і тим, хто "дуже переживає за долю суду". На плівках НАБУ також згадується Грановський – він, судячи з записів, мав відстояти інтереси суддів перед тодішнім президентом Порошенком.

Уміння домовлятися і знаходити непогані зв’язки у верхах допомогло зберегти ОАСК навіть тоді, коли його доля висіла, здається, на волосині. Так, 20 грудня 2017 року з Адміністрації Президента до Вищої ради правосуддя (ВРП) надійшов лист із проханням висловити свою позицію з приводу проекту Указу Президента «Про ліквідацію та утворення окружних адміністративних судів».

Тоді почалася судова реформа. Коротко її суть полягала в тому, що оновлювався Верховний суд – там претендентів відбирали дуже жорстко, й різні європейські чиновники хвалили Україну за прогрес у цьому напрямку. Також Рада ухвалила закон, яким надавала право Президенту розпускати та створювати нові апеляційні суди.

До новостворених мали набирати суддів, які також проходили оцінювання. Та тут, на відміну від ВС, все відбувалося м'яко, і більшість колишніх служителів Феміди пішли працювати й у нові суди. Оцінювання відсікло лише незначну кількість найбільш одіозних суддів “апеляції”. А більше тисячі суддів взагалі пішли у відставку, аби не обговорювати свої статки. Після реформування «Апеляції» мали взятися за районні суди, так звану «першу інстанцію». Та до неї руки взагалі не дійшли.

Але повернемося до ОАСКу. Навколо нього відбувся чудернацький фінт вухами, який дозволив все залишити навіть без мінімальних змін. Згаданим проектом указу Президента передбачалося ліквідувати Київський окружний адміністративний суд і Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Окружний адміністративний суд Київської області та міста Києва.

Вища рада правосуддя погодила це рішення. Проте, у фінальній версії указу Порошенка ОАСК таємничим чином зник із переліку тих судів, що ліквідуються. Як розповідають активісти, котрі просували судову реформу, під час зустрічі з Порошенком, яка відбулася після першого туру, вони запитали Президента, чому суд зник з Указу? Порошенко, за їхніми словами, відповів, що не займався такими деталями. За непідтвердженою версією, хтось із оточення Порошенка вклав йому ідею реформувати ОАСК в останню чергу, а до того користатися з уміння суддів прислужувати владі.

І ОАСК понесло.

Невідомо з яких причин, але він приймає дивні й одіозні рішення: задовольняє позов Романа Насірова та поновлює його на посаді голови Державної фіскальної служби України; визнає протиправним проведення слідчих дій щодо народних депутатів України в так званій "бурштиновій справі"; ухвалює заборону Уляні Супрун вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію повноважень Міністра охорони здоров'я України. Крім цього, прийнято ще багато цікавих рішень.

Іноді ці рішення йшли у розріз із публічною позицією Порошенка – наприклад, щодо заборони Уляні Супрун займати посаду в.о міністра.

Яке рішення чим продиктоване: вірою у власну безкарність, бажанням самого Порошенка чи когось із його оточення – сказати точно неможливо. Як би там не було, судді ОАСКу в системі координат минулої влади почувалися цілком комфортно і планували подальшу кар’єру. Іноді складалося враження, що це не влада використовувала суддів, а судді використовували її для лобіювання своїх інтересів.

«Невзяті вершини» голови ОАСК

Павло Вовк задумується про взяття «нових вершин» судової системи. Саме такою новою вершиною мала стати посада судді Верховного Суду. В рамках судової реформи якраз оголосили конкурс на ці посади. Та там не спрацьовують зв’язки, та й суто юридична кваліфікація не працює. Адже в реформі передбачені механізми, що усували б суддів, які мають підозрілі доходи й неоднозначну репутацію.

Один із таких фільтрів – Громадська рада доброчесності, сформована з активістів. Вона надала свої висновки, в яких наводилась інформація, що Павло Вовк продовжував проживати і вести спільне господарство зі своєю колишньою дружиною після розлучення в 2015 році, а також не виконував обов’язку щодо правдивого декларування свого майна. Верховний Суд так і залишається для судді недосяжною мрією.

А трохи згодом Громадська рада доброчесності оприлюднила отриману від Національного антикорупційного бюро України інформацію. НАБУ в 2017 році провела обшуки в приміщеннях Окружного адміністративного суду Києва, на квартирі за місцем реєстрації Павла Вовка та в будинку, який належав його колишній дружині.

За результатами обшуків у НАБУ заявили, що мають більше десяти показань свідків, які однозначно вказують на те, що суддя Вовк протягом 2015-2016 років проживав у приватному будинку у Віті Поштовій, інформація про який не була зазначена в його деклараціях. Навіть провели обшук та вилучили чимало доказів, які могли свідчити про проживання судді в незадекларованому будинку.

Реагували судді ОАСК досить прогнозовано: заявили, що це тиск, звернулися до Вищої ради правосуддя та Ради суддів України та попросили захистити їх незалежність. Все це вони майже дослівно повторять через пару років, у липні 2019 року.

Хоча Верховний Суд так і залишився для судді непідкореною вершиною, проте інформація Громадської ради доброчесності, як і попереднє розслідування НАБУ, не завадили Павлу Вовку й далі керувати та спрямовувати ОАСК. І він навіть продовжує нарощувати свій вплив, стає все амбітнішим гравцем на полі українського правосуддя.

ОАСК та війна з Вищою кваліфікаційною комісією суддів

Суддівська реформа тривала, і справа врешті решті дійшла до того, що Вища кваліфікаційна комісія (ВККС) призначила дату оцінювання суддів ОАСК. Всі 39 суддів ОАСК мати пройти процедуру в липні 2018, однак Павло Вовк звернувся до ВККС з проханням перенести дату в зв'язку з надмірним їх навантаженням. І Комісія дала слабину – пристала на його пропозицію.

На думку очевидців тих подій, якби в той час ВККС діяла рішуче й наполегливо, як і належить – шанс оцінити суддів ОАСК таки був.

В реформовані адмінсуди потрапляла більшість із тих, хт отам працював раніше, відсікали лише найбільш одіозних. Та видно, суддям дуже не подобалася перспектива, що їх оцінюватимуть та питатимуть про походження майна.

Тож час було втрачено, і в 2019 році, коли влада тодішнього Президента слабшає, все вже відбувається по іншому. ВККС знову запрошує суддів на оцінювання, а ті демонстративно хворіють, аж 30 чоловік.

Далі починається відкрита війна ОАСК та його очільника проти ВККС, про перебіг якої та її фігурантів можна уповні почути на оприлюднених правоохоронними органами плівках.

Поки що останнім епізодом в цій історії стало засідання Вищої ради правосуддя (ВРП) 20 серпня, на якому розглядалися клопотання Генпрокуратури про відсторонення від здійснення правосуддя Павла Вовка та ще двох суддів – фігурантів справ із оприлюдненими плівками. Процедура така, що перед тим, як просити дозвіл на арешт підозрюваного судді, його має усунути від обов’язків Вища Рада Правосуддя.

І от ВРП відмовляє прокуратурі в задоволенні клопотання. Таким чином, всі троє можуть далі працювати суддями. Щоправда, в ході слухань Вовк заявив про складання з себе повноважень голови суду, але якихось підтверджуючих документів своїм словам не надав. На сайті ОАСК на момент написання матеріалу також була відсутня будь-яка інформація про те, хто ж там тепер керівник.

Поки що весь розвиток подій вкладається в описану самим Павло Вовком парадигму, де він відвів півроку часу на те, що справа сама, за його словами, розвалиться.

Вже після засідання Вищої ради правосуддя з матеріалів «Слідство.Інфо» стало відомо, що двоє членів Вищої ради правосуддя, Володимир Говоруха та Андрій Овсієнко, відвідували Офіс Президента напередодні розгляду клопотання про відсторонення суддів ОАСК.

Хто може приборкати ОАСК?

Одним із вирішень проблеми ОАСК може бути його ліквідація. Згідно з законодавством, ліквідувати Окружний адміністративний суд Києва, як і будь-який інший суд, можна прийнявши відповідний закон. Проект закону має внести до Верховної Ради Президент після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Зараз у Зеленського – принаймні позірно – намагаються дистанціюватися від ситуації з ОАСК і заявляють про плани створення в Києві одного адміністративного суду шляхом злиття діючих зараз судів: Окружного адміністративного суду Києва та Київського окружного адміністративного суду. Про це, зокрема, заявив заступник голови Офісу Президента Руслан Рябошапка.

Фактично, це приблизно те саме, що колись планували зробити, але так і не зробили за Петра Порошенка. Проте ніхто не може виключати, що в новому суді опиняться всі ті самі «нові» обличчя. Претендувати на конкурсі на посади в новій установі ніхто суддям заборонити не може, а серед оцінювачів можуть трапитися фахівці, які вже давно знають про непересічні здібності суддів Окружного адміністративного суду Києва.

І головне. Судді ОАСК з моменту виборів президента продуктивно працюють на ниві відновлення «справедливості» щодо активів нового найбільшого акціонера країни. Так, 18 квітня 2019 року ОАСК задовольнив позов Ігоря Коломойського до Національного банку України й уряду та скасував рішення, на підставі якого була здійснена націоналізація «Приватбанку» та визнаний нечинним договір купівлі-продажу державою акцій банку.

Саме це рішення, за словами Павла Вовка, стало причиною «цькування» суддів представниками «старої» влади на чолі з Петром Порошенком. Звичайно, Павло Вовк скромно мовчить про інші рішення суду на захист інтересів підконтрольних нещасному мільярдеру підприємств. Наприклад, про ухвалу за позовом Нікопольського заводу феросплавів, якою було призупинено дію постанови НКРЕКУ про встановлення на друге півріччя 2019 року тарифів на передачу е/е «Укренерго». Ігор Валерійович вирішив вкотре пролобіювати пільгові тарифи для феросплавних підприємств, а паралельно у підваженому стані на якийсь час опинився запуск всієї нової моделі ринку електроенергії.

Ну як таку справді ударну «роботу» суду не оцінити «простим» громадянам, захистом прав яких так активно займаються судді ОАСК? З огляду на останні рішення щодо Вовка та його партнерів по бізнесу, здається, їх старання таки належно оцінили.

Думка втаємниченого

Ми звернулися по коментар з приводу ситуації в судовій системі загалом та з ОАСК зокрема до адвоката, екс-члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (2016–2019 роки) Андрія Козлова:

– Щодо Окружного адміністративного суду, то, з одного боку, існування єдиної інстанції, яка розглядає спори відносно органів влади, створює кращі умови для контролю громадськістю. З іншго боку – це велика концентрація судової влади в одних руках. Можливо, варто було б передбачити поступовий перехід деяких справ у юрисдикцію Верховного суду. Можна також поділити позови на декілька груп і розглядати їх у різних судах, час від часу здійснюючи ротацію, щоб суди не займалися якоюсь однією темою протягом тривалого часу. Звичайно, це створюватиме певні незручності, але це буде певним антикорупційним запобіжником у даній ситуації.

Треба було б також створити окрему конкурсну комісію, в якій визначальну роль було б віддано членам Громадської ради міжнародних експертів, по відбору майбутніх членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Можна було б також внести елемент оцінки доброчесності та професійної етики для членів Вищої ради правосуддя.

А загалом, в країні мало гарних висококваліфікованих юристів, які мають ті чесноти, які б дозволили їм бути суддями. Це моє враження після трьох роботи в органі, який добирає суддів. З цим треба щось робити. Але, мабуть, це відображає загальний розвиток суспільства. Суди, правосуддя – це продовження тих суспільних відносин, які існують у нас сьогодні в країні.

корупція оаск суспільство суд недореформа