Очима іноземця. Техно-музика в Україні дуже свіжа, це повертає західну людину в 90-ті роки, коли двіж був вільний від комерції (ВІДЕО)
Я не впевнений у поширеному порівнянні, що Київ — це новий Берлін, останній набагато ліберальніший. Київ уже зараз має власне звучання і, можливо, з часом воно буде розвиватися. Ось, що має тут цікавити людей — визначення українського та київського звучання техно і, на мою думку, тутешня сцена на хорошому шляху до цього.
Над матеріалом працювали: Саша Анкудінова, Сергій Солодько
Канадський діджей та відеограф Метью Грондейн приїхав на місяць в Україну потусити по клубах, де грають техно-музику. Про бум київської техно-сцени пишуть авторитетні міжнародні медіа, а тутешні фестивалі та клуби стають точками паломництва поціновувачів зі всього світу.
Я пробув в Україні понад місяць. Провів більшу частину часу у Києві, але також їздив до Львова та Одеси. Тож я мав змогу побачити різноманіття людей в Україні.
Люди в Одесі не такі самі, як у Львові. Так само інші люди в Києві. Це те, що робить Україну культурно багатою та різноманітною. Але водночас всі почуваються українцями, тут існує сильна національна ідентичність
Перед тим, як я приїхав, я багато читав на спеціалізованих музичних сайтах про вибух культури рейвів та електронної музики в Києві. Київ часто називають новим Берліном. І я хотів це перевірити.
Перше місце, куди я потрапив в Києві, був «Клоузер». Клуб схожий на маленький «Бергхайн» в Берліні. Стиль музики — глибоке мінімал-техно. Я був дуже вражений локацією: індустріальне оформлення, підхід людей «зроби своїми руками». «Клоузер» мене дуже вразив.
Більшість людей на рейвах та навіть в клубах не п'ють алкоголь. Так само було в Монреалі в 90-х. На вечірках не було алкоголю. У кожного — пляшка води, сонцезахисні окуляри. Танці тривають до полудня. Ви все ще досі можете відчути це тут.
Якщо ви з Канади, то для вас Одеса оповита якоюсь таємничою аурою. Тож я хотів це перевірити. Спочатку я трішки засмутився, тому що побачив, що більшість клубів там дуже мейнстрімні. Але потім мене направили в Агарті. Атмосфера та люди там дуже добрі. Це, мабуть, моє улюблене місце в Україні.
Просто через хороші вібрації. Це пляжний клуб, але він не має нічого спільного зі стандартними пляжними клубами, які спадуть вам на думку. Це місце гіпі, де подають вегетаріанську їжу, працюють 24 години на добу, ніколи не закриваючись протягом усього сезону.
Я повернувся до Києва, звичайно, щоб потрапити на фестиваль Брейв Фекторі (відбувався в кінці серпня на території заводу «Київметробуд», — ред.).
Я був знову приємно здивований локацією, мистецтвом, підходом «зроби своїми руками». Ось що тут справді відчувається свіжим: люди вкладають свій час, все й досі не настільки комерціалізоване. Мені дуже сподобалось оформлення фабрики, гуляти там, цей старий неочищений склад у стилі 1995 року, хард-техно в ангарі.
Я був там вночі та протягом дня. Грало багато міжнародних ді-джеїв, я бачив їх раніше, тому для мене це не було чимось дуже особливим.
Протягом дня слухав кількох місцевих виконавців, які дійсно вразили мене. Один з них — Птах Юнг, здається, так ви це вимовляєте.
Вони просто грали в саду, щось більш в стилі ембіент (англ. аmbient, дослівно — «навколишній» — напрямок електронної музики, що характеризується відходом від лінеарно розгорнутої мелодичної лінії, характерної класичній електронній музиці, в бік вільної композиції звукових ефектів, — ред.), з басами та грувом (англ. groove — ритмічні та імпульсивні відчуття в музиці («гойдалки»), що створюється грою музичних інструментів (гітари, барабанів та інших).
Люди просто сиділи й слухали. На мою думку, це цікава музика. Це виконавці, на яких я точно зверну увагу в майбутньому.
Я не дуже впевнений в поширеному порівнянні, що Київ — це новий Берлін.
Я думаю, люди так кажуть, тому що Київ стає техно-містом, містом, яке відкриває культуру техно, клубів та рейву. Це те, що справді цікаво. Це щось дуже свіже, особливо, якщо ви приїхали з Західного світу, це повертає вас назад у часі в 1995—1999 рр. Тут це все ще дуже свіже, не так багато корпоративної сторони цього явища, не так багато великих спонсорів. Люди роблять це від щирого серця.
Ось що приємного в техно-культурі тут в Україні.
Берлін сьогодні — це Мекка техно. Щодня протягом тижня туди приїздять найкращі діджеї світу, щоб грати найкращу музику у світі. Я не знаю, чи стане Київ таким, і це не так важливо.
Я думаю, Київ уже зараз має власне звучання і, можливо, з часом він буде розвиватися. Ось що має тут цікавити людей — визначення українського та київського звучання техно і, на мою думку, тутешня сцена на хорошому шляху до цього.
Також, якщо порівнювати з Берліном, я думаю, Берлін набагато ліберальніший.
Існує ще досить велика різниця між людьми на Заході та людьми Східної Європи.
Просто деякі дрібниці. Я не знаю, як їх пояснити…. Наприклад, на Брейв фекторі було достатньо туалетів, але я знаю, що в Західному світі на подібному фестивалі в якийсь момент люди, особливо хлопці, просто починають мочитися скрізь, по всіх куточках, і територія фестивалю буде смердіти сечею ще 3 дні після фестивалю.
А тут люди сумлінно стояли в чергах до туалетів. Те саме з сигаретами. Ви йдете до клубу в Берліні, і там всюди будуть валятися тисячі недопалків від сигарет. В Україні люди візьмуть недопалок і покладуть його у смітник.
Загалом я думаю, що туристу в Україні може бути важко, якщо він ніколи не був тут, і ви не знаєте слов'янських мов. Річ у тім, що інфраструктура туризму в Україні все ще нерозвинута, тому вам доведеться докладати багато зусиль, щоб знайти цікаві речі.
Якщо вам не пощастило, як мені, знайти місцевих, які показали мені, куди йти, що дивитися та прояснили певні моменти. Я думаю, що якщо б я подорожував без такої допомоги, я міг би швидко розчаруватися і занудьгувати, й поїхав би звідси набагато раніше. Слід провести певний час в Україні, щоб зрозуміти її.
Фото з Офіційного сайту Brave Factory
