Київ модний. Столиця почала вдягатися краще
Вийдіть на одну із центральних київських вулиць у годину пік. Ось дівчина з авангардного кольору волоссям у стильній, вишитій сукні і кедах. За нею – хлопець у джинсах з підкатами, футболці з іронічним принтом і доглянутою бородою. Його наздоганяє бабуся в елегантному стриманому костюмі з яскравими, вигадливими аксесуарами. І навіть дядько, який скидається на заводського роботягу, змінив свою традиційну "уніформу" (зазвичай це сірі штани, темна теніска і туфлі з найближчого базару) на класичні джинси, наплічник і синю футболку.
Автор: Наталія Петринська, фото Анатолій Бєлов, графіка Надя Кельм
Це все нинішній Київ – строкатий, різноманітний, який стає дедалі стильнішим і креативнішим. Місто, яке вже не боїться індивідуальності, інакшості, де нарешті не ходять "як з інкубатора" (привіт, 1990-ті!), бо ознака статусу – це неодмінно малиновий піджак, а ознака крутості – светр Босс, спортивки Адідас чи ядучі "кислотні" лосини. Місто, яке розкомплексовується і вже повсякчас не оглядається на інших, намагаючись механічно змавпувати чужий стиль.
Люди, які живуть у столиці, почали значно краще вдягатися і приділяти своєму зовнішньому вигляду більше уваги. Не всі, звісно: є пенсіонери у трамваях і тітки невизначеного віку у халатоподібній одежі біля кінцевих станцій метро. Але тренд очевидний.
На думку fashion-журналістки Валентини Клименко, авангардом у боротьбі за хороший смак в одязі виступає молодь:
«Візьміть київських старшокласників, студентів чи «молодих спеціалістів», поставте в будь-яке туристичне місто світу – і ви не знайдете 10 відмінностей. Як каже голова оргкомітету українського тижня моди Ірина Данилевська: «Я більше не здригаюся біля університету, побачивши зранку дівчинку в чорній стрейчевій сукні, лайкрових колготках, у стриптизерських туфлях і з жирно нафарбованими віями».
Люди на Хрещатику
Ментальна революція
Причин для зміни манери одягатися – чимало, і далеко не всі вони лежать у суто економічно-соціальній площині, як може здатися. Звісно, зростання доходів безпосередньо позначається на гардеробі мешканців столиці, але це – лише одна зі складових столичної фешн-революції.
Значно важливіші ментальні трансформації. Адже, якби питання було лише в грошах, – вочевидь, усі б і далі носили пафосні, розкручені бренди, як це спостерігалося у 2000-них, коли український істеблішмент поголовно одягався в Gucci чи Dolce&Gabbana, а київський вуличний стиль "по-багатому" зводився до кількох брендів із Tommy Hilfiger на вершині.
Стиль змінювався поступово, але вибух стався після Революції гідності. Люди нарешті відчули себе вільними. І можливо тому, навіть не усвідомлюючи цього, почали вибирати інший одяг.
Та й завдяки Інтернету з його інстраграмами, ютубами й сервісами доставки стало значно легше сформувати свій образ. Внутрішня потреба збіглася з можливістю.
Щоб збільшити зображення, клікніть на нього
"Порівняно з 90-ми на вулиці виходити стало цікавіше й веселіше, бо приємно дивитися на різноманіття точок зору, які люди висловлюють через одяг. А ще й безпечніше, адже ще 10 років тому, якщо ти мав власну концепцію стилю, і вона відрізнялася від переходу на Либідській, то наривався щонайменше на агресивні погляди та коментарі. Толерантність важко назвати сильною рисою українців, але певний прогрес таки", – каже фешн-блогерка і засновниця магазину Not Basement Катя Давидова.
Чоловіки
"По-пацанськи" досить довго визначало ставлення українських чоловіків до свого зовнішнього вигляду. Ще кілька років тому, зайшовши у київське метро, можна було опинитися серед натовпу чоловіків, одягнених настільки однаково, що це нагадувало "кастові" уніформи, описані у романі Олдоса Гакслі "Який чудесний світ новий!". Наприклад, якщо ти робітник – твій колір чорний чи сірий, якщо менеджер середньої ланки – той-такий чорний або темно-синій. Головний принцип – не виділятися. Нині чоловіки значно підкоригували і демократизували підходи до свого зовнішнього вигляду, і саме в сегменті чоловічого стилю помітні найкардинальніші зміни.
Щоб збільшити зображення, клікніть на нього
На думку керуючого партнера FashionHub UA Вадима Медведєва, чоловіча "революція" в одязі пов’язана з кількома чинниками.
"Ми стали більше звертати увагу на те, як одягаються за західним кордном. У нас кардинально змінилися моделі для наслідування. На початку незалежності це були злі середньої руки бандити/бізнесмени в малинових двобортних піджаках, спортивках і з забитими готівкою барсетками. Потім були державні мужі в неймовірно дорогих костюмах та взутті з крокодила. А тепер модель для наслідування залежить від соціальної групи: у гопників – той, у кого новіший спортивний костюм, у молодої парості – у кого кудлатіша борода, у модників – жахливі ластоподібні кросівки з останньої колекції тощо».
Вадим Медведєв також розповідає, як змінилися смаки багатих: «Часи готівки в целофанових пакетах і настанови консультанту: "Розмір мій знаєте, треба оновити гардероб" безповоротно минули. Тепер на покупку футболки чи поло для відпочинку витрачається півдня, літр кави і мільйон втрачених нервових клітин продавців-консультантів».
Необмежений вибір
Та нічого б не відбулося без щастя і прокляття нових часів – багатства вибору. Нині він практично необмежений: від костюмів готових – до зроблених на замовлення, від взуття бюджетного – до індивідуально пошитого, від речей з розпродажу та з секонду – до найновішої колекції.
"Головний ворог українців – бідність – долає грамотний шопінг по секонд-хендах», – каже Валентина Клименко. Якщо для вас мода – не ознака статусу, а спосіб заявити про власну індивідуальність, розмір доходу точно не має значення.
18 серпня в Києві нарешті відкрився H&M – головний магазин, де продають якісний і масовий одяг. У нас є Zara, Mango, Bershka, Gap і багато інших мереж, які й забезпечують універсальний інтернаціональний look (вигляд). А ще додайте чотириповерховий магазин вітчизняного виробника «Всі. Свої» на Хрещатику – дешево й сердито".
Практичний підхід
Нині в одязі цінується не лише індивідуалізм, а й практичність. Часи, коли у шафі роками висіли речі "на вихід", безповоротно минули. Пішли в небуття і всюдисущі підбори, адже сучасні емансиповані жінки прагнуть зручності і мобільності, а не демонстрації якогось ілюзорного статусу вкупі зі специфічним сприйняттям власної сексуальності.
"Сьогодні для споживача стала важливішою співзвучність речі, щоб вона відображала його внутрішній світ і була суголосна його світогляду. Людям все менше потрібно “мовою” одягу демонструвати свій соціальний статус. Одяг стає утилітарним, і це правильно " – вважає Марія Монтьєва, співзасновниця бренду українських пуховиків MoonGoose Outerwear.
"Українці потроху прощаються з комплексами і засвоюють здорові звички європейців. Наприклад, раніше наші люди носили сонцезахисні окуляри лише влітку, і хай скільки б фахівці пояснювали, що взимку, навесні і восени очі також треба захищати, допоміг лише наочний приклад.
Нація потроху одужує від доби дефіциту та тоталітарного мислення, але ми ще на середині шляху: вигляд ми маємо вже набагато кращий, але досі рідко замислюємось, хто зшив наші речі, чи в нормальних умовах це відбувалося, чи не зашкодило це природі", – підсумовує фешн-блогерка Катя Давидова.
Отже, два великих кити – індивідуалізм і практичність, – на яких пливуть усі столичні модники і жителі інших великих українських міст (на жаль, у містечках і селищах усе значно консервативніше та інерційніше) вже винесли нас у світовий океан індустрії моди. Наші бабусі вже не пропонують зашити нам драні джинси, а вчителі не виганяють з уроку за неправильну зачіску.
Тепер ми прямуємо до усвідомленого споживання, до розуміння того, що надмір речей забруднює планету, до того, що вживаними речами можна поділитися з тими, хто їх потребує. Але більшу частину шляху вже пройдено, і це однозначний плюс.
