На Західному фронті без змін. Після виборів у Німеччині Меркель іде на четвертий термін

Німеччина – локомотив Євросоюзу. Якщо політичній впливовості Берліну є кому кинути виклик з-поміж країн ЄС , то з економічним статусом сумнівів нема – ВВП Німеччини на чверть вищий, ніж у інших двох країн «великої трійки ЄС» - Британії та Франції.

Відповідно, в усіх євроінтеграційних планах України – від угод про збільшення експортних квот аж до перспектив вступу в ЄС – позиція Німеччини буде вирішальною. А її, своєю чергою, визначатиме федеральний уряд, сформований після виборів.

Результати виборів до Бундестагу (2017 рік)

Нам дуже пощастило, що з 2014 року канцлер Меркель зрозуміла суть агресивної політики Кремля в Україні, і поміняла своє початкове ставлення до неї. Пам’ятаєте, як у липні 2014-го Меркель після розмови з Путіним у Бразилії заявила, що Києву слід домовлятися з бойовиками (на що українці відреагували інтернет-флешмобом із фразою Danke, frau Ribbentrop?).

Натомість зараз у виборчій програмі блоку ХДС/ХСС є фраза «територіальна цілісність України поставлена під питання через російську агресію». Зараз Німеччина - наш союзник, хай навіть і не такий рішучий, як нам би хотілося. І важливо, щоб це ставлення не змінилося.

Німецькі вибори дають унікальну можливість побачити, як виглядають «вибори гарних часів». Більшість німецьких громадян перестають хвилювати такі «вічні» в нашому розумінні питання, як бідність, безробіття (у Німеччині воно становить 5,7%) , поганий соціальний захист тощо. Меркель права, коли під час кампанії заявляла «німці ніколи не жили краще, ніж зараз».

Але це зовсім не означає, що громадяни автоматично підтримають на дільницях тих, хто забезпечив їм заможне життя – у них з’являються інші резони та претензії.

Результат виборів 24 вересня не став сюрпризом – на відміну від минулорічних президентських виборів у США соціологи зробили точні прогнози. На першому місці – блок ХДС/ХСС, очолюваний Ангелою Меркель. У нього 33%.

Орієнтовний розподіл парламентських місць у Бундестагу

На другому (20,5%) – лівоцентристська Соціал-демократична партія, під головуванням найбільшого конкурента Меркель за канцлерське крісло Мартіна Шульца. Заради канцлерських перспектив Шульц подав у відставку з поста президента Європарламенту. Однак канцлером йому точно не бути, а може, й партійним лідером теж (про це трохи згодом). У попередньому парламенті Соціал-демократи Шульца і ХДС/ХССМеркель були в одній коаліції.

На третьому місці (12,6%) – нова партія «Альтернатива для Німеччини», яка вперше проходить до Бундестагу. І вперше за минулі півстоліття приводить до парламенту крайніх правих націоналістів. З типовою програмою – від заборони мечетей та мусульманського одягу в Німеччині до висилки нелегальних мігрантів туди, звідки вони прибули (навіть якщо у них на батьківщині – війна). І «причепом» - заяви про необхідність відновлення стосунків з Росією, куди ж без них.

Четверте місце (10,7%) – у партії «Вільних демократів». Ця праволіберальна політична сила традиційно виступала в ролі молодшого партнера у ХДС/ХСС чи соціал-демократів – завдяки їй «старші» формували більшість. А ФДП завдяки їм перебувала при владі довше, ніж будь-яка інша німецька партія.

Але на попередніх виборах, у 2013-му, вільні демократи не здолали 5% бар’єр, через що Меркель довелося домовлятися із головними опонентами – соціал-демократами. І формувати з ними т.зв. «велику коаліцію», яка зараз перебуває при владі в Німеччині. Тепер же вільні демократи знову в грі.

На п’ятому місці (9,2%)– Die linke, партія лівих. У них типова соціалістична програма – 75% податок на прибутки найбагатших, скорочення витрат на оборону, право біженців на прихисток в Німеччині. Ну і все той же проросійський «причеп» - скасування санкцій, припинення розширення НАТО на Схід і т.д. До більшості в Бундестазі партія не входила ніколи.

Замикає шістку переможців партія зелених (8,2%). За свою історію вони двічі входили до владної коаліції (обидва рази - як молодший партнер соціал-демократів), але з 2005 року перебувають в опозиції. До типової «зеленої» програми щодо захисту клімату вони додають лівоцентристські погляди – податок на «супербагатіїв», м’яка політика щодо мігрантів, збереження санкцій проти Росії і захист Східної Європи.

Решта із понад 40 німецьких партій, які брали участь у виборах, не здолала 5% бар’єр.

Про що свідчать ці результати?

Перше і найголовніше: партія Ангели Меркель формуватиме більшість, а сама вона збереже посаду канцлера. Про це вона прямо сказала, отримавши офіційні результати виборів: новий уряд неможливо створити без нас.

Втім, у перемозі Меркель є навіть не ложка, а ціле відро дьогтю. Це найгірший результат партії на виборах, починаючи з 1949 року. За чотири роки, що минули від попередніх виборів, ХДС/ХСС втратили 8,5% виборців, або приблизно 60 парламентських крісел. Це багато – маючи 41,5%, як у 2013-му, Меркель спокійно сформувала б найбільш комфортну для неї коаліцію з вільними демократами. А «колеги-суперники» з соціал-демократичної партії пішли б у опозицію. Зараз цей сценарій став неможливим.

Відповідно, найбільш імовірним залишається збереження чинного статус кво – ХДС/ХСС Меркель знову утворить так звану «велику коаліцію» з Соціал-демократичною партією. Саме така політична конфігурація перебуває зараз у Німеччині при владі. Втім, у неї 67% голосів, а нова матиме лише 53,5%. Але це буде теж стабільна більшість, здатна проводити через бундестаг усі необхідні закони.

Але є одне «але» - соціал-демократи аж ніяк не в захваті від ролі «молодшого партнера» ХДС/ХСС. За оцінками західних політаналітиків, якби результати партії «провалилися» нижче 20%, імовірною була відставка Мартіна Шульца з поста лідера (і це був би драматичний фінал – Шульц, який у погоні за канцлерським кріслом добровільно відмовився від посади президента Європарламенту, втратив би і пост партійного вождя), із наступним переходом соціал-демократів у опозицію.

Так, це була б конструктивна опозиція, яка підтримувала б головні вектори політики Меркель - але за такого сценарію їй довелося б формувати іншу коаліцію.

Наскільки ймовірний саме такий розвиток подій, наразі казати складно. З одного боку, результати соціал-демократи не такі вже й погані, і втрачати владні посади готові далеко не всі з партійних керівників. З іншого – у ХДС/ХСС завдяки проходженню до Бундестагу вільних демократів з’являється можливість сформувати коаліцію і без соціал-демократів.

Такий гіпотетичний союз має неформальну назву «Ямайка» - чорно-жовто-зелений колір прапора цієї держави відповідає партійним кольорам ХДС/ХСС, вільних демократів та партії зелених.

Разом вони мали б 52,6% голосів. Це трохи менше, ніж у «великої коаліції» чорно-червоних: ХДС/ХСС та соціал-демократів. І є додаткові складнощі, пов’язані з необхідністю узгоджувати ідеї «пробізнесової» партії вільних демократів з екологічними пріоритетами партії зелених. Але це можна зробити, якщо буде ухвалене рішення скинути соціал-демократів за борт коаліції. Або якщо вони стрибнуть з корабля самі.

Ліві у коаліцію з ХДС/ХСС не підуть, та їх ніхто і не кличе. Відповідно, під Меркель можуть сформуватися два варіанти коаліції: «велика» або «Ямайка».

Чи можуть соціал-демократи сформувати власну коаліцію? Арифметика каже, що ні. Гіпотетична «квадрокоаліція» СДП з зеленими, партією лівих (ці ідеологічно близькі) та вільними демократами (а ці, так би мовити, ідеологічно не ворожі) забезпечила б лише 49% голосів.

Що ж до «Альтернативи для Німеччини», то партію, яку і в ХДС/ХСС, і в соціал-демократів називали нацистською, в будь-яку коаліцію не візьмуть за визначенням.

Електоральна карта виборів. Як бачимо, симпатики ультраправої Альтернативи для Німеччини утворюють своєрідну "ДНР/ЛНР" на Сході країни

Відповідно, в Україні не слід особливо переживати, що крайні праві потрапили до німецького парламенту. Це сигнал, але не симптом. Так, Німеччина отримала своїх «Ле Пен» у Бундестагу – цього навряд чи можна було уникнути, враховуючи масштаби міграційної кризи, яка її спіткала. Але ті 90+ крісел, які отримає «Альтернатива для Німеччини» - це така собі клітка зі зміями в зоопарку, де мешкають німецькі «політичні тварини».

Ніхто не візьме їх у коаліцію, а шанси ультраправих самостійно її сформувати колись у майбутньому прямують до нуля. Так, у Бундестагу частіше лунатимуть заяви «Німеччина понад усе» (зрештою, Трамп говорить «Америка понад усе» - і що?), пропозиції вигнати мігрантів, знову дружити з Путіним, відновити традиційні німецькі цінності і т.д. і т.п. Але нового Гітлера це середовище точно не утворить.

А що означає для України те, що Ангела Меркель збирається повторити рекорд Гельмута Коля – чотири канцлерські терміни?

Меркель – це безумовно, світовий політик номер один, якщо йдеться про українські питання. За час її перебування на канцлерській посаді вона мала справи з трьома українськими президентами – Ющенком, Януковичем і Порошенком. Останній у 2014-17 роках зустрічався з Меркель близько 20 разів – це безпрецедентна статистика для українських зовнішньополітичних контактів.

Тобто, чинна українська влада змогла забезпечити якщо не повне порозуміння з німецькою владою, то принаймні повну готовність вислухати. І ще: Меркель може змінюватися – це надзвичайно важлива якість для політика.

Свого часу її вважали найбільшим другом Путіна серед лідерів ЄС, зараз же Німеччина заявляє про готовність взяти на себе роль захисника Європи від агресії зі Сходу – ту, яку виконували США в «дотрампівський» період. Не виключено, що ідея посилення ЄС, з якою ішли на вибори і ХДС/ХСС, і соціал-демократи, знайде свій розвиток і у формі географічного розширення ЄС – на противагу відцентровим тенденціям. Принаймні, така надія є.

На виборах у Бундестаг перемогли друзі України і «не-друзі» Росії. І це однозначно добре.

вибори німеччина україна політика