Чи це кінець того Заходу, який ми знаємо?
Коротка відповідь, так. Відомий політичний оглядач Енн Еплбом попереджала ще у березні - до Брекзіта та Трампа-президента, що Захід знаходиться від катастрофи на відстані двох-трьох невдалих виборів. Друкуємо переклад її статті у WaPo.
Автор: Енн Еплбом
Ще в 1950-ті роки, коли інститути були новими та хитким, я впевнена, що багато людей боялися, що західний альянс ніколи не "злетить". Можливо, в 1970-і роки, в епоху Червоних Бригад і В'єтнаму, багато інших людей побоювалися, що Захід не виживе.
Але за мого дорослого життя, я не можу пригадати настільки драматичний момент: прямо зараз ми знаходимось на відстані двох або трьох "поганих" виборів від кінця для НАТО, кінця для Європейського союзу і, можливо, до кінця ліберального світового порядку.
(Двоє з таких виборів вже пройшли саме так, як застерігала автор, за цей час стався Брекзіт та "президент Трамп". Чекаємо на треті у Франції? - редактор)
У Сполучених Штатах, ми зіткнулися з реальною можливістю кандидата Дональда Трампа від поважної Республіканської партії, а це значить, що ми повинні серйозно поставитися до його можливості стати президентом.
Кампанія Хілларі Клінтон може провалитися по ряду причин, занадто очевидних, щоб перерахувати їх тут; вибори бувають дуже смішними, а електорат - непевним. Це означає, що в січні наступного року ми можемо мати у Білому домі людину, яка абсолютно не цікавиться тим, що президенти Обама, Буш, Клінтон, Рейган - а також Джонсон, Ніксон і Трумен, називали «наші спільні цінності."
Трамп виступає за тортури, масові депортації, релігійну дискримінацію. Він хвалиться, що він "не сильно переймається", чи буде Україна в НАТО; він не має ніякого інтересу до НАТО та її гарантій безпеки.
Щодо Європи, він писав, що "їх конфлікти не варті життя американців. Якщо ми підемо з Європи, це дозволить заощадити мільйони доларів у рік." У будь-якому випадку, він віддає перевагу компанії диктаторів, ніж демократів. "Цілком можливо укладати угоди з цими людьми," - сказав він щодо Росії. "Я буду мати хороші відносини з [Володимиром] Путіним."
Мало того, що Трамп не зацікавлений в альянсах Америки, він не в змозі підтримувати їх. На практиці, військові та економічні союзи вимагають не навичок магната, що вміє проводити сумнівні угоди, але нудних переговорів, незадовільних компромісів та, іноді, жертви власних національних преференцій для більшого блага.
В епоху, коли дебати зовнішньої політики в більшості західних країн взагалі зникли, змінившись на реаліті-шоу політичних розваг, всі ці речі набагато складніше пояснити і виправдати для громадськості, яка навіть віддалено у них не зацікавлена.
Й американці не єдині, що знаходять власні союзи обтяжливим. Через рік, Франція також буде проводити президентські вибори. Одна з лідерів, Марін Ле Пен від Національного фронту, пообіцяла залишити і НАТО, і ЄС, націоналізувати французькі компанії та обмежити іноземних інвесторів. Як і Трамп, вона передбачає особливі відносини з Росією, чиї банки фінансують її виборчу кампанію.
Французькі друзі запевняють мене: якщо вона пройде в останній тур, лівоцентристи і правоцентристи будуть об'єднуватися, як вони зробили два десятиліття тому проти її батька. Але вибори, вибори бувають дуже несподіваними, а електорат - дуже непевним. Що робити, якщо противник Ле Пен несподівано стане жертвою скандалу? Що робити, якщо черговий напад ісламської держави струсить Париж?
Водночас, Британія також може бути на півдорозі до дверей. У червні - британське голосування на референдумі щодо входу з ЄС.
Зараз дві сторони йдуть дуже близько, але якщо переважить голосування "залишити", то, як я вже писала, все буде можливим. Копії-клони цього референдуму можуть пройти в інших країнах ЄС. Віктор Орбан, угорський прем'єр-міністр, часто говорить про вихід із Заходу на користь стратегічного альянсу з Стамбулом чи Москвою.
Не важко уявити собі, що Британія, яка пуститься берега від Європи, віддалиться також і від НАТО. Якщо економічна криза, яка може прийти після виходу з ЄС, буде досить серйозною, можливо, британська публіка відкине свій консервативний уряд на користь Лейбористської партії, керівництво якої на даний час радикально антиамериканське.
Ніхто не сприймає серйозно Джеремі Корбіна, ультра-лівого лідера лейбористів, але так само не сприймали і Трампа. Корбін є єдиною життєздатною альтернативою, якщо громадськість захоче змін. Вибори бувають смішними, а електорат - непостійним.
А потім? Без Франції, єдиний ринок Європи припинить своє існування. Без Британії, важко зрозуміти, як НАТО зможе протриматися довго.
Не всі будуть шкодувати. Риторика Трампа приваблива тому, що "багато мільйонів доларів на рік" легше показати, ніж довгострокові вигоди.
Єдність Заходу, ядерне стримування і боєздатні готові армії дали нам більш ніж півстоліття політичної стабільності. Загальний економічний простір допоміг принести процвітання і свободу Європі і Північній Америці. Однак все це речі, які ми всі приймаємо як належне, аж допоки вони не зникнуть.
