Статті
Чому я в порно і чому його не люблю. УРИВОК із книжки Богдана Логвиненка «SAINT PORNO»
«...Я знімаюсь у порно, і це дозволяє мені й поза зйомками робити те, що я хочу, а не те, чого від мене очікують. Моя професія дає можливість знаходити своїх людей не лише на знімальному майданчику. Дуже легко стало прогнати від себе не свою людину. Досить тільки сказати: “Дорогий, я знімаюсь у порно” — і вони самі зливаються».
Читав: Омелян ТАРНАВСЬКИЙ
Богдан Логвиненко — це половина українського інтернету. Порно — інша його половина. Вони не могли не зустрітися.
Кілька років тому Богдан Анатолійович видав дитячу книжку з біографіями п’яти історичних постатей — від Романа Шухевича до Нестора Махна. Тепер дітки підросли і розповідають свою історію.
Головна героїня, найімовірніше, має років 24–26. Від її імені ведеться розповідь. І ця героїня реальна.
«Святе порно» — результат багатоденного інтерв’ю, це швидше репортаж, дещо закамуфльований під художню прозу «про кіно і тіло» (підзаголовок).
Це як із «Війною і миром». Комусь сподобаються цікаві деталі про організацію порноіндустрії («кіно»), комусь міркування про тілесність, сексуальність та іншу психологію.
«Кіно» не починається досить довго. Спершу ми дізнаємося про біографію героїні, чиє дитинство минуло в маленькому західноукраїнському містечку, якій-небудь Надвірній чи Калуші.
Радянський завод, на якому працювали її батьки, вмер. Разом із першим бойфрендом вони переїхали в Київ, працювали на комп’ютерному складі, але побут заїв, ще одна кількарічна спроба громадянського шлюбу з іншим — і теж невдала (з погляду «громадянського шлюбу» :)).
Так відбувається трансформація. З індустріального світу (провінційний завод) у постіндустріальний (столичний склад), а звідти в інформаційний (порносайт).
У пошуках свободи героїня подорожує автостопом, експериментує із сексуальністю і зрештою починає вдалу кар’єру в порно. Спершу в російських студіях у Пітері.
Цікава деталь про те, що на вимогу російської аудиторії тамтешні порнофільми камуфлюються під аматорські зйомки, наче в оргіях беруть участь не актори, а реальні люди.
Після паузи на Майдан героїня вирушає зніматися до Європи (окрема деталь про «доплату за 27 см»), а невдовзі й знаходить справжнє кохання — у київському метро.
Вона вважає, що своїми фільмами виконує культуртрегерську місію, відкриваючи чарівний світ сексуальності середньовічному українському суспільству.
Порно справді є самовчителем для початківців. Водночас це й зліпок епохи, втілення певних суспільних вимог.
«Мені значно легше говорити про секс, аніж про гроші», — описує свою психологічну особливість українська порнозірка. Однак у будь-якому жіночому романі ми знайдемо більше описів на кшталт «...вона ввела його пульсуючий нефритовий жезл...», ніж у цій історії про кіно і німців тіло.
Достатньо відвертими є хіба що описи зйомок, аж ніяк не романтичні. Але читач і так, якщо захоче, може знайти все це в інтернеті — назви студій, режисерів та імена акторів можна легко загуглити.
А от секс під час особистих стосунків (або їх пошуку) героїні майже не конкретизується. Бо в цьому і є одне з великих таїнств сексуальності, хоч би якою різноманітною вона була. Повірте дєдушкє-рецензенту, колись він добре знався на цьому питанні.
І те, що наша героїня відчула цей важливий момент, викликає до «хіпушки, яка знімається в порно», довіру та щиру симпатію.
До всього її спостереження влучні (хоча кожен прискіпливий читач зможе знайти серед них і банальності), а юна амбітність і переконаність у вдалому пізнанні світу зворушують.
Цікаво було б дізнатися, як склалося життя героїні через 10–15 років. Знаючи Богдана, важко припустити, що він відмовиться від такої теми.
---------------------
З люб’язного дозволу автора та видавництва пропонуємо вашій увазі кілька розділів роману.
ЧОМУ ПОРНО?
Мені важливо в цей час було для себе зрозуміти, навіщо останні два роки я знімаюся в порно. Що це мені дає? Як я це відчуваю?
Перше — це настрій. Реакція людей на мене говорить про те саме, я свічуся. Про цей крем Азазелло я вже тобі казала.
Друге — це знайомства зі своїми й абсолютно відкриті розмови про все. Це найкращий спосіб познайомитися з величезною купою таких самих людей, як ти. Вільних і відкритих.
Я багато вкладаю в ці слова, хоча може здаватися, що використовую їх при першій-ліпшій нагоді, бездумно. Але мені страшенно не вистачало таких людей раніше.
І навіть ті, які з’явилися після того, як я почала зніматися в порно, прийшли саме через порно. Бо я змінилася.
Третє — підвищення самооцінки. Порно дало мені повне прийняття себе. Я потрапила в клуб людей, які люблять своє тіло, хоча більшість звинувачує їх якраз у протилежному, втім, саме ці люди мають бути в досить добрій фізичній формі, саме вони мають доглядати за своїм тілом і справді любити його, якщо вони хочуть зніматися, без цього ніяк.
З тобою працюють професійні гримери, фотографи, врешті виходить багато якісних фото в красивих місцях, просто кожен такий фотосет закінчується сексом із молодим привабливим партнером, за що ти ще й купу грошей отримуєш.
Четверте — це серйозний поштовх до подорожей. Раніше я постійно думала про те, що от-от поїду в Європу і буду зніматися там. Мріяла про це.
П’яте — величезна кількість позитивних моментів і спогадів. Іноді я прокидаюся вранці після останньої зйомки, лежу в ліжку й сміюся з якихось ситуацій і діалогів, що сталися місяць тому. Просто згадую, як це було там, на знімальному майданчику.
Шосте — і це, можливо, звучатиме пафосно — гордість перед нащадками. Я усвідомлюю, що живу в переломний час, коли частина світу застрягла в середньовіччі, а інша вже далеко попереду.
Але ми усі бачимо, куди йдуть ті, що попереду, куди котиться цей світ. І якщо наші пращури вдягали довгі сукні, які мали закривати кісточки, то онуки вже спокійно викладатимуть свої селфпорно на власних сторінках. Можливо, це мене надихає.
Сьоме — це мотивує на здоровий спосіб життя. Перед зйомками не вдасться добре попоїсти, а я страшенно люблю об’їдатися. Але маєш обирати: або смаколики, або зйомки.
Для зйомок треба підтримувати добру фізичну форму. Зйомки дуже мотивують, там усі ходять у спортзал, на йогу, бігають, усі за своєю формою стежать.
Восьме — легкі гроші й красиве життя. Це приємний бонус. Проживання на віллах біля моря, в апартаментах у центрі європейських столиць, басейни, джакузі, запрошені шеф-кухарі — італійці.
У мене є чарівна картка, на яку я кладу гроші, яка дозволяє мені подорожувати, щось робити, одягатися. Я не знаю, скільки в мене зараз грошей, навіть приблизно. Забула підключити онлайн-банкінг. Але я знаю, що вони є. І я ними можу скористатися в будь-який момент.
Дев’яте — незалежність від того, якої про мене думки оточення. Я дівчинка-відмінниця, мені завжди хотілося робити тільки те, чого оточення насправді від мене чекало. Я знімаюсь у порно, і це дозволяє мені й поза зйомками робити те, що я хочу, а не те, чого від мене очікують.
Десяте — моя професія дає можливість знаходити своїх людей не лише на знімальному майданчику. Дуже легко стало прогнати від себе не свою людину. Досить тільки сказати: «Дорогий, я знімаюсь у порно» — і вони самі зливаються.
Це дуже добре сито, крізь яке проходять лише найкращі — для мене — люди: я просто кажу, що знімаюсь у порно, і все стає зрозуміло.
Одна з ілюстрацій до книжки від Kinder Album
Одинадцяте — я просто люблю хороший секс. І це одночасно і перше, і останнє. Бо хороший секс, як і всі перераховані тут пункти, може бути як із порнокар’єрою, так і без неї.
З одного боку, зйомки не обов’язкові для цього, у мене й так є безліч способів мати хороший секс, хоча час від часу й трапляються ці цнотливі дорослі чуваки, яких до мене тягне рівно так само, як і мене до них.
Крім того, секс, що буває на знімальному майданчику, рідко переростає у щось, хоча є люди, які знайшли своє велике кохання саме на зйомках.
ЧОМУ Я НЕ ЛЮБЛЮ ПОРНО?
Більшість речей, через які я не люблю порно, насправді напряму з ним не дуже пов’язані. Думаю, те, за що я не люблю його, взагалі стосується не порно, а нашого суспільства.
Перше. Це те, що зазвичай називається доглядом за собою, а я називаю безглуздим середньовічним катуванням. Епіляція тобто.
Правда, це дивно, що коли ти в одному приміщенні з невідомими людьми, тобі світять в очі величезними прожекторами і ти займаєшся з красивим молодим хлопцем сексом, то це суспільство трактує як щось огидне, принизливе, брудне.
А коли ти йдеш на епіляцію, ти так само роздягаєшся перед незнайомою людиною в холодному кабінеті з яскравим світлом в очі, буквально розсуваєш перед нею ноги, а вона тобі робить дуже, дуже боляче, так, що іноді не виходить стримувати крики, ще й платиш за це гроші, і все це не має ні сенсу, ні користі, то це вважається обов’язковою щомісячною процедурою, бо інакше ти «не поважаєш себе».
Звичайно, ті, хто любить про це філософствувати, жодного разу це не пробували, а не завадило б для загального розвитку.
Але будьмо реалістами: епіляції від більшості жінок вимагає не порно — там останнім часом навіть популярна «натуральність», а суспільні норми.
Ти часто чув про чоловіків, які не пішли на побачення, тому що їхній майстер епіляції захворів і скасував сеанс? А в жіночому середовищі такі історії гуляють всюди, нав’язливо натякаючи, що інакше неприпустимо і нема епіляції = нема сексу, стосунків, тебе ніхто не полюбить такою, яка ти є, поки ти не пройдеш це пекельне коло.
Тож, як я й казала, порно тут ні до чого. Просто, швидше за все, суспільство від мене не дочекалося б таких жертв, якби не зйомки. Більше того, саме через зйомки я прийшла до цього.
Друге. У Європі треба прокидатися на зйомки дуже рано. Я надто сова, і для мене це просто нестерпно. Але знову ж таки порно — це не щоденна робота в офісі.
Населення цієї планети прокидається за розкладом, але більшість ненавидить свою роботу й отримує за неї копійки. Як на мене, це одне з найгірших насильств у законі над людським тілом. Та й узагалі, як писав Андрухович, «нас не повинні зривати вранці будильники...».
Третє. Часто страшенно зимно. Буває, що ми знімаємося ранньої весни на вулиці й треба ходити в білизні, позувати, фліртувати з камерою, ти маєш виглядати впевнено і розкуто, але, коли тебе трясе від холоду, це доволі важко. Далі, вже коли починається секс, стає тепло, але цього ще треба дочекатись.
Четверте. Колись я була звичайною провінційною дівчинкою, яка фарбується навіть для того, щоб вийти з дому по хліб. У Києві цієї звички я майже позбулась, але для зйомок треба фарбуватися щодня і страшенно багато, тому я просто зненавиділа це і мене майже неможливо побачити з макіяжем у реальному житті.
Тепер я не розумію тих, хто робить це добровільно. Нащо регулярно мучити обличчя шаром гриму, коли маєш можливість не робити цього?
П’яте. Ти згораєш. Згораєш за кілька годин зйомок як лампочка. Але я згораю на будь-якій роботі, де треба бути комунікабельною і зображати інтерес там, де його нема.
Треба спілкуватися, грати на публіку: я згораю від екстравертів, які переважають у цьому бізнесі. Вони всі відкриті, позитивні й приємні, але я закрита, і мені треба зробити безліч зусиль над собою, щоб підтримувати спілкування, я дуже стомлююся від цього.
Шосте. Це джекпот, але багато хто сприймає це як постійну роботу, розслабляється і раптом залишається ні з чим. Можна загратися настільки, що витратиш усі гроші й здоров’я на пластичні операції, дорогу білизну, статусні речі та інший непотріб, а потім будеш жалітися на нехороше порно, яке тебе так надурило. Easy come — easy go.
Хоча можна на ці раптові гроші відкрити власний бізнес, здобути освіту, вкластись у нерухомість або цікаві перспективні проекти, у власний розвиток. Історія знає багато і тих, і тих прикладів, достатньо загуглити «порноакторки на пенсії».
Не можна жити одним порно. Так само як не можна жити чимось одним у принципі. Завжди треба мати запасний варіант і не розслаблятись.
Сьоме. Напевно, останнє. У порно жінка не виглядає і не поводиться так, як справжня жінка. Вона завжди щаслива, їй завжди добре, не буває боляче, хай там що робить партнер, у неї ніколи не буває власних бажань, єдине бажання — задовольнити чоловіка.
Модель стосунків, яку показують у порно, не можна переносити на життя, це поганий освітній продукт. Це як бойовики чи трилери. Треба розуміти, що це односюжетне кіно, як і бойовики, де кожен герой в останню секунду має знешкодити бомбу і застрелити негідника.
Є студії, де знімають реальне порно, справжніх людей. Але таких мало, я б зробила саме таку.
Богдан Логвиненко. Saint porno. Історія про кіно і тіло. Харків, видавництво «Клуб сімейного дозвілля», 2016
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися