Піратське виробництво: швидко, дешево й успішно

Кілька років тому мені пощастило побувати на екскурсії на виробничу екосистему Південного Китаю разом із Ендрю “bunnie” Хуангом. Чи не найдивовижнішим із того, що там побачив, були ринки, заповнені кумедними маленькими мобільними телефонами:

Все, що зображене на картинці вгорі – це телефони, і всі вони вироблені в екосистемі Шанжай (виробнича модель, яка базується на імітації та піратському копіюванні брендових товарів, особливо електроніки. У буквальному сенсі означає «гірська фортеця» - село в Китаї, де базувалися місцеві розбійники – прим. перекл.) у Південному Китаї. Ці пристрої з фізичної точки зору виготовлені з тих же компонентів, що й продукція брендових західних компаній – деталі з литого під тиском пластика, оброблений на станку/литий метал, друковані плати, електронні комплектуючі – але вони коштують малу частку від ціни західних аналогів, і є нішевими пристроями, яких за час існування моделі продається лише кілька тисяч. Слово «нішевий» тут використовується в якнайповнішому сенсі; наприклад, є телефон, який виглядає подібно до «миші» Apple Magic Mouse, і на якому встановлено спеціально розроблену програму відстежування менструального циклу.

Я хочу сказати, що у цих товарів є свій користувач, так же? Факт, що такі речі взагалі можуть існувати, зігріває мою техно-хіпстерську душу.

Втім, на горе моїй техно-хіпстерській душі, подібні пристрої не створюють на Заході – що є наслідком тієї економіки та того способу виробництва, який зараз існує в західних країнах. Ту кількість грошей, людей та ресурсів, яку має мобілізувати вертикально інтегрована компанія, аби створити продукт нішевої електроніки, просто не можливо відшкодувати за рахунок прибутку.

Дійсно, розробляти технічні пристрої складно. До тих пір, поки в нас не з’являться синтезатори матерії, створення матеріальних продуктів драматично відрізнятиметься від створення програмного забезпечення. Виробництво пристрою, який можуть використовувати тисячі, десятки та сотні тисяч користувачів – це надзвичайно складний процес, який включає рух фізичних товарів через усю планету. Потрібні десятки тисяч доларів та приблизно місяць часу, аби запустити найпростіше пластикове лиття. А коли одна компанія намагається організувати дизайн та виробництво кожного компоненту продукту – друковану плату, корпус, програмне забезпечення тощо – для цього необхідний дуже значний капітал та людські ресурси.

Але все це починає змінюватися тоді, коли процес виробництва матеріальної продукції починає нагадувати виробинцтво програмного забезпечення. Саме так це роблять безіменні китайські компанії, використовуючи мізерну частку тих ресурсів, які є у компаній західних. Сноби можуть прийти до висновку, що це насамперед - просто брутальне порушення прав інтелектуальної власності та нехтування старанною роботою над дизайном, але відповідь має значно більше нюансів, як це описує Девід Лі у ParisTech Review:

У каналі постачання мобільних телефонів у Шенжені домінує неформальна мережа. Люди більше не прив’язують себе до якогось певного офісу. Вони перегруповуються на основі проектів. Перспективний проект скоро приверне до себе групу талантів чи кількох компетентних компаній, де у кожного будуть різні призначення. Хтось відповідатиме за постачання друкованих плат; хтось – за корпуси, тоді як решту комплектуючих забезпечить інша команда. Так як поріг входження до проекту є низьким, то для компаній стає прийнятним пробувати божевільні проекти. Вільний потік інформації зводить разом не пов’язані між собою компанії та забезпечує інновації з «низового» рівня.

Інакше кажучи, ці компанії використовують радикально динамічний перерозподіл досвіду та відкриті інформаційні потоки, аби отримувати прибутки з малосерійної електронної продукції, засновуючи дизайн цієї продукції на попередньо існуючих пристроях або пристроях із модульним дизайном. Завдяки цьому телефони, подібні до зображених вище, розробляються та виготовляются за кілька місяців, і робиться це екстремально низьким коштом. Якщо їх стануть купувати, виробництво зросте. Якщо не стануть, всі причетні підуть займатися чимось новим. І хоч дехто побачить тут піратство, інші бачать метод копіювання, мікширування та тиражування (Rip, mix, burn – один із методів виробництва сучасної музики на основі вже існуючих творів, т.зв. культури реміксів – прим. перекл.).

Більше того, коли ви візьмете до уваги, що підлітки на площі Тахрір у Єгипті зазвичай не користувалися Айфонами за 800 доларів, а дешевими смартфонами, виготовленими «шанжайськими» компаніями, цей рух починає виглядати значно серйозніше.

Така радикальна зміна моделі виробництва є настільки захопливою, що ми вирішили спробувати це самі. Ми збудуємо «тимчасову піратську фабрику» на конференції Solid, просто у виставковому залі, і будемо виробляти електроніку «наживо» під час заходу. На вході будуть електронні компоненти та пластик для 3D принтерів, а на виході – повністю функціональні електронні пристрої.

Пристрої, які будуть на виході – це браслети Alike, носимі пристрої для соціального спілкування, розроблені Марчело Коельйо (ці браслети обмінюються між собою інформацією щодо профіля власника у соціальних мережах і починають світитится в присутності людини з аналогічними зацікавленнями). Ми уклали партнерство з Seeed Studio, Formlabs, Proto Labs та ANT Wireless на виробництво 1500 браслетів Alike. Тобто, більшість браслетів буде виготлено в Китаї, з екстремально швидким виробничим процесом, але близько третини будуть виготовлені на «швидкому» і «легкому» виробничому обладнанні, встановленому в виставковому залі Solid.

Кожна з цих партнерських компаній витратила багато років та багато грошей на створення модульних технологій, які можна комбінувати з метою швидкої розробки та виробництва електронних пристроїв великими серіями. ANT Wireless надає модулі-напівфабрикати, які спрощують роботу над електричним та програмним компонентами, потрібними для створення бездротової мережі, та дозволяють команді Коельйо сконцентруватися на програмуванні різноманітних способів взаємодії між користувачами. Seeed Studio поділиться доступом до своєї мережі постачання електронних компонентів, розробки комплектуючих під замовлення, а також досвідом збирання електронних плат. Ми використовуємо чудові онлайнові інструменти Proto Labs для розробки ливарних форм, таких як ця, щоб швидко створювати прототипи та виробляти корпуси з литого пластика. І Formlabs надрукують на 3D-принтері спеціальну серію з 500 унікальних, згенерованих на комп’ютері корпусів, щоб учасники конференції змогли отримати дійсно особистий пристрій.

На конференціях, подібних до Solid, таких демонстрацій ще ніколи не відбувалося, тому ми дуже прагнемо побачити, що з цього всього вийде.

Ми вже скоординували доставку модулів ANT Wireless до Китаю, Сан-Франциско та Кембриджа. Коельйо та я наступного тижня вилітаємо до Китаю на зустріч із Seeed Studio на їхній головній фабриці в Шенжені, де буде виготовлена основна кількість наших друкованих плат. Proto Labs готує пластикове лиття для корпусів, а хлопці з Formlabs перебувають у процесі відправки пластику для 3D-принтерів до Сан-Франциско безпосередньо на демонстрацію «тимчасової фабрики».

Пристрої, які ми збираємося виробляти, не спрямовані на повалення жорстокого уряду або на створення компанії-стартапу вартістю в мільярд доларів. Вони лише демонструють інструментарій, який дає змогу демократичним рухам кидати виклик владі, а крихітним стартапам – змагатися з великими виробниками. Але головна ідея в іншому: завдяки цим новим способам дизайну та виробництва електроніки корисний товар не потребує мільйонної споживчої аудиторії, аби виправдати своє існування. Це перший крок на шляху, який веде до світу, сповненого технологіями, пристосованими як до наших найбільш особистих потреб, так і до найбільш актуальних потреб суспільства.

Чекайте нових повідомлень.

інозмі технології майбутнє пірати бізнес Китай