Газова капітуляція Росії: Україна купуватиме російський газ майже вдвічі дешевше, ніж вимагав Кремль

Фінальний, найбільш драматичний етап цієї стратегії припав на 2014 рік. Нагадаємо, в грудні 2013 року Росія змогла домогтися від тодішнього президента Януковича відмови від європейської інтеграції України. У якості зворотньої послуги Кремль погодився знизити ціну на газ - із понад $400 за 1000 куб м (при цьому в Європі таку ціну за російський газ платили хіба що прибалти - усім іншим "Газпром" продавав його дешевше) до $268. Виграш для Кремля тут був подвійний. По-перше, це ставило хрест на спробах України налагодити реверсне постачання з Європи, а по-друге, Україні після цього довелося б жити в умовах перманентної загрози отримати "попередні" високі ціни на газ, якщо б її політика чимось не задовольнила Путіна.

"Кремльгаз" рік тому та зараз - концепція змінилася

Після того, як українці відсторонили Януковича від влади, Росія відразу ж пустила в хід "газову зброю". Вона не лише скасувала "знижку Януковича", що повертало вартість тисячі кубометрів до рівня 385 доларів, але й відмовилася надавати знижку в 100 доларів, передбачену Харківськими угодами - за базування Чорноморського флоту в Криму. Тобто, Кремль вимагав від України платити за газ $485,5 за тисячу кубометрів - астрономічно завищену ціну. Після того, як Київ відмовився це робити, Росія 16 червня 2014 року повністю припинила постачання газу в Україну.

Мета цих дій була зрозуміла: Україна роками залежала від російського газового постачання. В загальній структурі споживання російський імпорт становив від 55 до 70%. Кремль був переконаний, що Україна не зможе ні обійтися без цього газу, ні знайти йому заміну. Як наслідок, Київ опинився б перед важким вибором: платити неймовірно високу ціну за газ, відмовитися від нього і ризикувати заморозити країну, або ж іти на політичні поступки в обмін на цінову знижку.

Розуміючи всю серйозність загрози, "Нафтогаз" використав чи не єдино можливий для нього шанс: налагодити постачання газу з Європи - у таких обсягах, які б дозволили якщо не повністю забезпечити потреби країни, то, принаймні, пережити опалювальний сезон з мінімальними втратами.

Аби реалізувати цей шанс, Україна повинна була відкрити реверсне постачання із найбільш потужного словацького напрямку. Проблема полягала в тому, що це постачання було заблоковане Росією: чинні контракти не давали права словацькому оператору Eustream качати газ в Україну по трубопроводах, щодо яких діяла транзитна угода з Газпромом.

Втім, українській та словацькій сторонам вдалося обійти цю, здавалося б, нездоланну перешкоду. Для постачання газу в Україну був відкритий окремий газопровід Вояни-Ужгород, який обслуговувався окремим інтерконектором в Будінце. Цей маршрут запрацював у вересні, наприкінці 2014 року його потужність зросла із 19 до 27 мільйонів кубометрів на добу, а в лютому - до 40 мільйонів. bУ річному вимірі це означає 14,5 млрд куб м лише по словацькому напрямку - із близько 20 млрд куб м імпортного газу, яких наразі потребує Україна.

Тобто, завдяки трьом реверсним напрямкам з Європи (Словаччина, Польща, Угорщина) Україна вперше в своїй історії отримала змогу взагалі відмовитися від придбання газу в Росії.

Те, що обходитися без російського газу цілком реально, довів опалювальний сезон 2014-15 років. Перед його початком Єврокомісія змусила Росію погодитися на так званий "зимовий пакет" газового постачання для України - по ньому Нафтогаз до 1 квітня міг закупити в Газпрому 4 мільярди кубометрів газу по ціні 378 доларів. Насправді ж із цих обсягів Київ придбав лише 2,16 млрд куб м, а Газпром при цьому був вимушений понизити ціну на 50 доларів. Так як європейські ціни на газ виявилися нижчими за російські, Газпром із колись монопольного постачальника перетворився на "продавця в останню чергу".

Таким чином, нинішня російська "знижка" по суті просто зафіксувала чинний статус кво, який створився на газовому ринку. Україна, маючи доступ до європейських газових постачальників, може купувати газ по справедливій ринковій ціні - і в тих обсягах, які дозволяють забезпечити її потреби. У цих обставинах у Кремля нема іншого виходу, ніж погодитися на зниження ціни - бо інакше Україна цей газ просто не стане купувати.

Як буде розвиватися ситуація далі? "Знижка" діятиме протягом другого кварталу 2015 року. Україна за цим контрактом має право купувати стільки газу, скільки їй потрібно - сумнозвісний принцип "бери або плати" у цій угоді не діє. Відповідно, все вирішуватиме ціна. Якщо в Європі можна буде купити газ дешевше, ніж запропоновані Росією 247 доларів, то Нафтогаз не стане переплачувати. Якщо Росія ініцює новий спалах війни на Сході, Київ зможе повністю відмовитися від російського газу.

Якщо ж події розвиватимуться по "спокійному" сценарію, то Україна зможе за рахунок російського постачання збільшити запаси газу в підземних сховищах. Зараз ситуація не критична: обсяги в "підземках" більші, ніж рік тому на цей час, але Нафтогаз планує закачати до зими додаткові 3 мільярди кубометрів, аби увійти в опалювальний сезон не з 16,7 млрд куб м, як торік, а з 19-20 млрд куб м. Це в поєднанні з заходами з енергозаощадження, які будуть запроваджені в цьому році, дасть змогу мати перед початком наступної зими такий запас міцності "по газу", якого в України не було ніколи.

Попри домовленість про цінову знижку зі сторони Росії, Україна і далі купує мінімальні обсяги російського газу - зелена лінія на графіку відповідає приблизно 10 млн куб м. Натомість по словацькому напрямку Україна отримала 2 квітня 37,9 млн куб м.

газ перемога росія