До Дня хрещення України-Русі: нам потрібно стати протестантською країною

Відразу зазначимо, що говорячи про переваги протестантизму ми маємо на увазі класичні протестантські церкви. Нова хвиля "харизматиків" часто не менші мракобіси, ніж адепти русского міра.

При цьому, чомусь ніхто не звертав уваги на успішний історичний досвід протестантизма, який реформував не одну країну світу, перетворивши її з аутсайдера на лідера світового масштабу. І тут треба додати, що протестантизм не є для України чужою конфесією – свій родовід він веде з середини XVI століття.

Дуже часто католицькі та православні історики, теологи намагаються намалювати образ протестантів як групки розкольників-єретиків з примітивними богословськими поглядами. Реформація в Європі була не просто протестним рухом, що направлений проти Папи Римського чи конкретного єпископа.

Отці протестантизму запропонували тодішньому суспільству зовсім інакший погляд не лише на церковну сферу, але й на всі сфери життя – від економіки та праці до законодавства та міжнародних відносин.

Логічна і послідовна протестантська теологія (переважно кальвіністського зразка) змогла запропонувати світові інноваційний погляд на суспільство, державу, економіку та міжнародні відносини.

Біблія, освіта та наука

Наріжним каменем протестантизму став постулат Sola Scriptura (лат. «тільки Писання»). Яким чином визнання Біблії єдиним головним джерелом віри вплинуло на нецерковні сфери? Попереднє католицьке вчення говорило, що лише священство на чолі з Папою має право на трактування Святого Письма. Отже парафіяни церкви знімали з себе відповідальність за вивчення святих текстів і були пасивними споживачами.

Орієнтування протестантів на Біблію як на єдине джерело віри примусило усіх парафіян церкви – від пасторів до пересічного булочника – вивчати Святе Письмо. Для цього треба було опанувати грамотність.

Майже одразу при всіх церквах сталі відкриватись недільні школи.

Протестантські країни стали першими державами, які ввели загальну освіту на державному рівні. Протестантство швидко практично ліквідувало у себе безграмотність як явище, яке в непротестантських країнах залишалося популярним аж до XXст.

Розуміння та тлумачення біблійних текстів вимагало певної освіти. Тому створилась низка семінарій, університетів. Пуританин Джон Гарвард заснував Гарвардський університет, пастор Джонатан Дикинсон – Принстонський, баптистська громада доклала рук до появи Браунського університету, пуритани-священики відкрили Єльський університет. Їхня головна задача полягала у надані якісної теологічної освіти. Тому донині у вказаних вишах збереглися Divinity school (богословські школи).

Але керівники протестантських громад розуміли, що потрібно докласти інтелектуальних зусиль до того, щоб правильно вжити біблійні принципи у реальному житті. Отже, через нетривалий час з’являються факультети медичного, юридичного, економічного, державно-управлінського спрямування. Загалом серед перших 100 американських вишів – 98 були засновані християнськими (переважно протестантськими) громадами.

Прагнення до освіти йшло рука об руку з розвитком науки. Протестантизм був позбавлений надмірного містицизму, спіритуалізму, затворництву та інших подібних духовних практик, поширеним в інших християнських церквах. Протестантська церква завжди шукала (і знаходила) спільну мову з наукою.

Математик і фізик Ісаак Ньютон, математик і астороном Йоганн Кеплер, фізик Майкл Фарадей, математик Готфрід Лейбніц (свого часу отримав у Петра І дозвіл дозвіл на проведення протестантської місії в азіатській частині Росії), натураліст Роберт Гук, хімік

Роберт Бойль та багато інших видатних вчених були активними прихожанами своїх церков і водночас успішними дослідниками.

Служіння в церкві – служіння громаді

Принцип загального священства формував новий погляд на участь звичайного парафіянина та його життя у церковній громади. Розуміння, що кожен є Божим служителем, який повинен принести плід у Царство Небесне надихало протестантів до насиченої роботи в рамках свого приходу – місіонерська діяльність, соціальна робота, благодійність.

Протестантська традиція збору десятин (десятої частини від прибутку на потреби церковного приходу) зі своїх членів, вчила жертовності та демонстрації справжнього ставлення до християнської віри згідно біблійного тексту: «Де скарби ваші, там й серце ваше».

Послідовники Лютера, Кальвіна активно жертвували на соціальні потреби, виховували в собі чесноти – не витрачати зароблені кошти лише на себе.

До речі, сьогодні левова частка реабілітаційних центрів для алко- та наркозалежних, роботи з дітьми із кризових родин, «дітьми вулиці» фінансується за рахунок вірних американських церков.

Завдяки такому церковному вченню в країні обов’язковою рисою громадянина є волонтерська діяльність.

Тут звернемося до прикладу з Церкви мормонів – релігійній групі, що відкололася від протестантизму, поміняла власну теологію але успадкувала певні елементи функціонування протестантських громад. Мітт Ромні – колишній губернатор штату Массачусетс і одни із лідерів сучасних республіканців поступив у престижний Стенфордський університет, але після двох семестрів залишив його – поїхав місіонером на два роки до Франції.

У мормонському середовищі (і в деяких інших релігійних громадах) існує певне негласне правило, згідно з яким батьки обіцяють забезпечити освітою свого нащадка після «місіонерського служіння» за океаном. Батькова обіцянка була виконана - син здобув освіту у Гарвардській школі права (Harvard Law School) і Гарвардської бізнес-школі (Harvard Business School). Однак все-таки першою його alma mater був Університет Бригама Янга - головне навчальний заклад Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів).

Важко собі уявити когось із синів українських олігархів, які замість тусовок з розкішними баринями у дорогих закладах, займаються наверненням місцевого населення до православ’я через проповідь та корисну допомогу десь в Казахстані.

Сьогодні в Україні протестантські церкви зайняли нішу соціальної допомоги та роботи з проблемними верствами населення. Так лише пастор церкви «Добрих перемін» у м. Маріуполі Геннадій Мохненко створив біля 30 реабілітаційних центрів для дітей та дорослих, серед них найбільший в СНД центр дитячої реабілітації (діти-наркомани, «діти вулиці», ВІЛ-позитивні), через який за десять років пройшло біля 2,5 тис. осіб.

За даними того ж пастора Мохненка, якій є координатором Проекту національного усиновлення «Ти будеш знайденим», сьогодні 80% усіх усиновлень в країні припадає на протестантські сім’ї.

Протестанти в Україні першими почали надавати допомогу хворим на ВІЛ/СНІД особам. Згідно міжконфесійному дослідженню «Участь Церков та релігійних організацій України у боротьбі з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу та роботі з людьми, що живуть з ВІЛ/СНІДом» (2008), першими (з 1991 року) почали працювати християни віри євангельської-п’ятидесятники. З 1993 року приєднався Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн баптистів. У 1998 році Церква добрих перемін. З того ж самого року Римо-католицька церква. Лише з 2000-го УПЦ та з 2001 УГКЦ.

Економічна активність

В економічній сфері країнам, які прийняли ідеї Реформації, незалежно від більш складних кліматичних умов, вистачило пару десятиліть, щоб значно випередити у розвитку країни Південної Європи, що відхилили ті ж ідеї.

Основою благополуччя країн, що взяли ідеї Реформації, є широко відома завдяки Максу Веберу «протестантська етика праці». Німецький соціолог своєму класичному творі «Протестантська етика і дух капіталізму» підкреслює взаємозв'язок між живою біблійною вірою, і розвитком капіталізму, і благополуччям: «Ще Монтеск'є сказав в «Дух законів», що англійці перевершили всі народи в трьох суттєві речі: у побожності, у торгівлі та в свободах.

Чи не пов'язані успіхи англійців в економічній сфері, а також їх прихильність до демократичних інститутів з благочестям, про який говорить Монтеск'є?» - запитує Вебер. Характерними для епохи Реформації були «бестселери» англійських пуритан XVII ст.: «Покликання торговця», «Християнське судноплавство», «Одухотворене мореплавство», «Натхненний сільський господар», «Натхненний ткач». Все це вказує на взаємозв'язок між універсальним і приватним, вірою в єдиного Бога і Його закон з щоденною працею і старанним виконанням своїх обов'язків.

Помилково послідовникам кальвіністського вчення приписують прагнення багатства. Так, кальвіністи переконані, що постійне перебування людини, родини та країни у злиднях та жебрацтві є нездоровим явищем. Проте свої зароблені гроші вони розподіляли за наступним принципом – 80% інвестували у розвиток підприємництва, 10% віддавали у церкву (на реалізацію її соціальних програм та функціонування приходу), а на решту жили.

Досить було і 100 років, щоб країни Європи (Іспанія, Португалія, Італія, а також Угорщина і Польща), відхиляючи Реформацію, остаточно втратили свою політичну велич.

Україна потребує стрімкого ривку, щоб не лишитись на задвірках цивілізації. Без правильної системи цінностей, жодні багатомільярдні інвестиції нам не допоможуть.

Дехто каже, що протестантизм вижив з себе. Але ми маємо живий приклад його конкурентоспроможності на «ринку ідей».

Південна Корея, сплюндрована після громадянської війни 1950-1953 рр., за 50 років не лише відновилась, але й стала одним із світових лідерів в економіці, міжнародних відносинах, її навіть називають майбутньою супердержавою. А нині вона найбільша протестантська країна у світі – де 40% населення є активними вірними протестантських церков.

Вперше ця стаття була опублікована на ТЕКСТАХ у грудні 2010року

+++++++++++++++++++++++++++++

Значна частина нашого бюджету формується за рахунок пожертв.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Наш рахунок на ПейПел: eugenelakinsky@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93 - це Київстар, телефон тільки для збору пожерт, звязатися з нами можна по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, на яку платіжну систему ви переслали кошти

Церква