Слово на захист “Укравтодору” та ДАІ. Претензії – до керівників держави

Минулого тижня до “кризи дірок” додалася ймовірна криза безпеки доріг. Громадські організації виявили суттєве розходження в даних між статистикою ДАІ та Міністерства охорони здоров'я — останнє нарахувало на 800 дорожніх жертв більше, ніж наші “поліцейські”.

Якщо вірити МОЗ, то смертельний рахунок у 2012 році склав як мінімум 5868 людей, тобто зростання за рік склало нечувані 18%.

ДАІ ж скромно повідомляє про 5094 загиблих і лише 3% зростання. Якщо взяти дані МОЗ, поділити їх на кількість зареєстрованого автотранспорту і порівняти з країнам Європи, то вийде ось така картина:

Однак, автор цього тексту зараз не ставить за мету вчергове хаяти “Укравтодор” та ДАІ, а хоче висловити нові для українського дискурсу тези та привернути увагу до того, що насправді є корінними причинами нинішніх автомобільних проблем.

Почнімо з доріг

Модно казати, що діряві дороги ведуть до зростання аварійності. Принаймні, я такі думки не раз читав в коментарях під новинами. Схоже, саме так сприймає це питання наш народ. Однак, як це часто буває з народом, він радикально помиляється. Я не заперечую, що відсутність нормальних доріг є негативним явищем через цілу купу різних причин — матеріальна шкода автомобілям, моральна шкода водіям, збитки для економіки (зокрема автоперевезень), збільшення тривалості поїздок тощо.

Але аварійність в цьому списку претензій стоїть на останньому місці, якщо стоїть взагалі.

Спробую пояснити. Базуючись на статистиці, в Україні і закордоном стан доріг є незначною причиною тяжких ДТП — як правило, менше ніж 5%.

А найбільш значущим фактором є зовсім інший — людьський. Він відповідає за переважну частку, понад 80%, всіх випадків. А серед цього людського фактору заховані більш конкретні причини — перевищення безпечної швидкості, керування після споживання алкоголю, агресивне водіння, невірна оцінка дорожньої ситуації, перевтома, та інші, більш дрібні причини.

Акція протесту під Автодором. Водії привезли пошкоджені через погані дороги запчастини та шини

Крім того, у тяжких наслідках аварій величезну роль грає свідоме невикористання автомобілістами ременів безпеки — а це теж людський фактор. Там, де аварія мала б закінчитись лише побитим автомобілем чи переломом ключиці, у нас вона часто закінчується реанімацією або моргом. Саме через те, що наш народ чомусь досі не вірить в очевидні факти — земля кругла, лід холодний, а паском треба пристібатись.

Звичайно, можна знайти випадки, як хтось потрапив чи майже потрапив в аварію через раптову яму на трасі. Однак, з мого багатого водійського досвіду, ями рідко ходять поодинці, особливо в цю пору року.

А отже, ніхто в березні місяці в тверезому розумі не буде їхати по розбитій трасі зі стрілкою спідометра на 130 чи 140, а буде їхати 60-90, залежно від глибини та частоти ям. Фактор раптовості ям майже виключений — вони всюди і всі про це знають. В деяких випадках, як показує відео в інтернеті, водії через це навіть знижуть швидкість до 40-50 км/год.

Ні про яку підвещену небезпеку ДТП, особливо з тяжкими наслідками, на таких швидкостях йти мова не може— якщо ДТП і стаються, то дрібні і без жертв. До речі, цікавий факт: найбільша аварійність і смертність на дорогах України щороку спостерігаються якраз тоді, коли шляхи вже залатані, дні максимально довгі, а погода переважно суха — у серпні, вересні і жовтні. Саме тоді українці схильні погасати, часто ще й самі перебуваючи “під гасом” після шашликів та інших літніх розваг.

Щодо ям в населених пунктах, то їх взагалі можна розцінювати як позитив для безпеки руху — це ж натуральні засоби зниження швидкості!

Для міст середня швидкість автотранспорту має бути 30-40 км/год, з максимумом 50. В Україні таке буває тільки в сезон ям, якщо не рахувати перевантажених центрів міст. Тобто я підозрюю, що кількість та тяжкість ДТП в містах зараз перебувають на мінімальному історичному рівні — саме через ямковість.

На такому рівні вона повинна перебувати завжди, а знижувати швидкість автопотоку потрібно більш розумними технічними способами — починаючи зі звуження смуг і до інших інженерних елементів, які давно є стандартними в Європі та США.

До речі, це зовсім не ці недолугі чорно-жовті короткі “лежачі поліцейські”, які стали популярні в Україні суто з корупційних причин - кожна ця гумова штука коштує платникам податків, як цілий автомобіль. На вулицях США та Європи цих непорозумінь немає — як максимум, подібні до них засоби можуть бути в дворах чи на парковках.

Тепер поговоримо про ДАІ

Якщо зростання смертності від аварій у 2012 справді склало 18%, як слідує з даних МОЗ, то це буквально кажучи — криза. Подібні темпи зростання були лише у 2005-2007 роках.

Втім, 5-7 років тому цьому сплеску аварій було логічне пояснення — кредитний бум. Тоді автомобілі з нульовим першим внеском купляв кожен, кому не лінь. І кожен другий з цих нових автомобілістів (чи автомобілісток) купляв одночасно права на керування. У році 2012-му ситуація була протилежна. Ринок кредитування майже лежав, про що свідчать продажі нових авто — вони не те що не зросли, а навіть трохи впали в порівннянні з 2011 роком, і загалом перебувають на рівні, в три рази нижчому, ніж у 2007 році.

Отже, причина нинішньої кризи безпеки доріг - не економічний бум, а провал в роботі державних органів, від яких суспільство очікує гарантування безпеки життя і здоров'я.

Однак, на мою думку, винити ДАІ в фальшуванні статистики хоч і варто, але їх можна зрозуміти — вони бояться одержати “по шиї” від міністра, а міністр — від вищих керівників. І це питання, безперечно, треба вирішити — статистика ДАІ повинна бути правдивою і прозорою, публікуватись не раз на квартал, а кожного дня, і не в PDF, а в Excel.

Розв'язати цю ситуацію можна досить просто — зняти з ДАІ відповідальність за безпеку доріг.

Безперечно, я розумію взаємозв'язок «порушення правил —> ризик ДТП», і роль ДАІ в цьому ланцюгу справді важлива і ключова. Але ж не в усій безпеці дорожнього руху!

Безпека руху — це складна тема, міжгалузева і міжвідомча. Ми вже згадували про безпеку в містах і інженерні прийоми, перевірені в усьому світі. Але ДАІ не може і не має цими інженерними речима займатись — цим займаються самі міста і їхні проектно-будівельні організації.

Але чи можуть вони самі почати робити “як в Європі”? Ні, адже вони керуються стандартами, які затверджує Міністерство регіонального розвитку і будівництва. А в цього міністерства, щоб ви не сумнівались, безпека доріг і оновлення застарілих вулично-шляхових ДСТУ та ДБНів взагалі не стоїть в порядку денному.

Також у нас є Міністерство транспорту, яке має цілу купу підрозділів, комісій і іспекцій зі словом “безпека” в своїй назві, які беруть на себе якісь дуже вузькі функції, наприклад розробку правил для вантажних і пасажирських перевізників чи інспектування технічного стану автобусів. А ще є Міносвіти, яке за радянською традицією розробляє програми навчання в автошколах, а ще Міністерство охорони здоров'я, яке надає невідкладну допомогу потерпілим, а ще й управління транспорту і “Автодори” в усіх 25 областях та десятках міст...

Можна не сумніватись, що вся ця сукупність установ має якийсь вплив на безпеку руху, але ж ДАІ аж ніяк не контролює і не повинно контролювати ці численні відомства і адміністрації. ДАІ, як поліцейське відомство, повинно виконувати лише одну головну функцію — виявлення і покарання порушників.

Навіть реєстрацію автотранспорту поліція не повинна робити — вона ж не реєструє, скажімо, худобу, а худоба теж ходить по дорогах! В найбільш автомобільній країні світу - США - реєстрація автомобілів і видання водійських посвідчень належать до функцій транспортних управлінь, а не поліції. А от реєстрація порушень і порушників — це якраз поліцейська функція.

Тому, хоч закон зараз і покладає відповідальність за безпеку доріг виключно на ДАІ, сподіватись, що ДАІ впорається з цим завданням, дещо наївно. Навіть якби ДАІ, внаслідок якогось незбагненного дива, змінило свою прогнилу організаційну культуру, перейменувалося на дорожню поліцію, позбулося корупції, почало чесно приймати іспити у водіїв, закупило всім поліцейськім нові автомобілі і дало зарплату 10.000 грн, то ця нова поліція все-одно була б не взмозі взяти під контроль всю широку і багатогранну проблему безпеки руху.

Як мінімум через оці всі інші міністерства, управління, інспекції і підрозділи, які сукупно відіграють дуже важливу роль, але для яких безпека доріг стоїть в глибокому низу порядку денного.

Замість підсумку

Якщо автор такий сміливий у своїх заявах, то що він порадить з цим безладом робити? Відповідь проста. Дороги треба робити нормально, і на це є цільові кошти — треба просто перекрити відомі всім механізми ухилення від дорожніх податків з боку імпортерів бензину.

Наприклад, зробити дорожній податок податком з продажів, коли в кожному чеку з заправки буде показано суму сплаченого водієм податку.

Це не тільки ліквідує чорні схеми, але й пошле потужний сигнал громадянам — кожен буде бачити, скільки він особисто цього тижня/місяця/року сплатив за дороги, і на акції протесту під “Укравтодор” тоді водіїв прийде значно більше, ніж цьогоріч.

Стосовно ж проблеми безпеки руху, то тут рецепти теж відомі. Авторитетні міжнародні організації, такі як ООН, ВООЗ, Світовий Банк і Євросоюз, в один голос твердять про необхідність створення нової міжвідомчої організації (“leading agency”), у статусі окремого органу виконавчої влади або у складі Мінінфраструктури, яка замість ДАІ візьме на себе координуючу роль у вирішенні проблеми безпеки доріг.

Ця Агенція з безпеки доріг повинна мати повноваження вимагати від всіх інших міністерств співпраці і виконання стратегій, які з подачі Агенції має затверджувати уряд. А створити цю агенцію можна в мінімальні терміни і за мінімальні кошти. Євросоюз та Світовий Банк будуть не проти дати гранти або кредити, а також прислати своїх фахівців для передачі досвіду і допомоги з розробки дієвої стратегії.

До речі, автор два місяці тому написав офіційного листа новопризначеному віце-прем'єру Олександру Вілкулу, який за посадою відповідає за інфраструктуру, а отже і за її безпеку. Я описав йому проблему, розповів про “Десятиліття дій з безепеки дорожнього руху”, про “провідну агенцію”, про рекомендації Світового Банку, підтвердив свої слова додатками на 20 сторінках. Однак, жодної відповіді, як можна було передбачити, не послідувало.

Тому мій підсумок такий. За всі нинішні автомобільні проблеми України — і за дорожні ями, і за аварійність — відповідальність мають нести не “Укравтодор” чи ДАІ, а особисто керівники держави. Янукович, Азаров, Вілкул, а також і Борис Хюндаєвич Колесников, який втік з посади міністра в депутатський кабінет з приватним туалетом, як шкідливий кіт тікає під диван.

Саме на цих людей водіям варто спрямовувати свій справедливий гнів, саме до їхніх офісів треба носити зіпсовані колеса і портрети загиблих на дорогах громадян.

ДАІ реформи концепція дороги транспорт