TEDxKyiv: Стратегія самоосвіти і Шеремета про те, як вирізнитися в Україні. (ЧАСТИНА 2)

Олексій Каптєрєв, москвич, автор книги "Секрети презентацій" (Presentation Secrets) і відомої в Інтернеті «Смерть через презентацію» (Death by PowerPoint) .

Проте промова Каптєрєва була присвячена не черговим секретам презентацій, а тому, якою повинна бути сучасна стратегія освіти. Точніше: самоосвіти. Однією з несподіванок була мова: виступ Олексія Каптєрєва був проведений англійською.

Цей виступ один з найкращих. Каптєрєв не тільки учить робити презентації, він відмінно сам уміє презентувати свої думки.

Я говоритиму англійською не лише тому, що я сноб, а тому, що моя книга написана англійською.

Перша моя презентація була повним провалом. Бос, який доручив мені цю роботу навіть зазначив: Каптєрєву презентацій більше не доручати.

Далі - шість років самоосвіти. Мабуть, незвично, однак ніде не видають диплом «майстер презентацій».

Олексій Каптєрєв, москвич. Виступав англійською

Цьому ніде не навчають. Але ж в постіндустріальному суспільстві існує необхідність: уміння поєднувати декілька напрямів діяльності, декілька професій. Наприклад, де можна стати когнітивним психо-фізіологом? Це приводить нас до одного важливого висновку. Ви більше не можете купити таку освіту, яка сьогодні є актуальною.

Потрібна індивідуальна стратегія самоосвіти: тільки ваш персональний навчальний план (just yourself curriculum). Як це здійснити?

По-перше – читайте блоги фахівців у обраній галузі. Так ви зрозумієте, які потрібно читати книжки.

І це є другий пункт: читайте також книжки.

Третє: дивіться відео. Чимало провідних університетів викладають лекції свої професорів у Ютубі. Дивіться їх. Слухайте спеціальні освітні аудіо. Дивиться професійні відео. Таким чином ви будете кристалізувати свої знання.

Четверте – це English! Англійська мова – це те, що сьогодні необхідно знати! Необхідність володіти англійською не підлягає сумніву, це – факт. Треба відокремити галузь, визначити суміжні галузі знань, та працювати з нею виключно англійською. Читайте та перечитуйте.

П’ятий крок на вашій траєкторії руху – це розповсюдження (share) ваших знань. Поширюйте та діліться тим, що отримали, до чого дійшли!

Та останнє, але не найменше. Пам’ятайте, що ви настільки конкурентні, наскільки гарне те, що ви зробили. Тому робіть проекти навіть безкоштовно.

Отже, ви більше не можете замовляти кому-небудь дизайн вашої освіти. Ваша професія залежить тільки від вас.

Павло Шеремета, партнер Inspira (Інститут стратегії), колишній декан Києво-Могилянської Бізнес Школи, персона нон-грата у деяких вузах столиці, та радник президента Малайзії останні три роки.

Після роботи в Малайзії і декількох цікавих статей та інтерв’ю на Павла Шеремету почали дивитися, ледве не як на українського Лі Куан Ю. Від нього аудиторія хотіла почути не стільки доповідь про плекання таланту чи про освіту, скільки політичну промову на тему «як жити далі». Він виступав цікаво і очікування виправдав.

Яка краса, справді? (показуючи на слайді одну з будівель-веж Куала-Лумпур у Малайзії). Чи можемо ми створити таку красу (слайд ультра-сучасного хмарочосу на місці готелю «Україна що на Майдані незалежності) у такому становищі? (слайд з понурою людиною на фоні грозового неба). Звісно, ні.

Якось я вирішив поїхати зі Львова до Тернополя прямою, але не знайомою дорогою. Дуже скоро я зрозумів, що асфальту там немає. Я їхав, використовуючи правило «нічого не очікувати». І коли місцями з’являлась, власне, дорга я був неймовірно щасливим. Це правило номер 1: Expect nothing!

Коли я чую, що у нас все погано, що до влади прийшли не ті люди, я можу сказати тільки одне. Ніхто ніколи не зробить за нас цю країну. Ніхто ніколи не віддасть нам владу добровільно. Мій хресний досі живе там, звідки і я походжу (Гайворонський район Кіровоградської області).

Павло Шеремета консультував малазійців і від них навчився мислити позитивно

Йому вже далеко за сімдесят, йому лікарі відрізали ноги. Коли я нещодавно йому подзвонив та спитав, як справи, він відповів: «Та байдуже!». Хто знає, це на нашому, центрально-українському діалекті означає «все нормально». Днями він посадив картоплю, а до ставка завезли декілька тон коропу – «Це ж яка рибалка тепер буде!». Йому ніколи жалітися, навіть помирати, – в нього рибалка тільки починається (сміх у залі).

Й це – правило №2: Blame nobody! Нікого не звинувачуй! Це не продуктивно. Це – безперспективно.

У нас чудова країна. Нам тільки й потрібно, що вийти зі стану зневіри. Навіщо виїздити звідси? Потрібно працювати. Це – правило №3: Do something! І світ почне змінюватися.

Взагалі, треба починати з кінця. Що я маю на увазі? У англосаксів є чудове прислів’я: «Поміркуй, що буде написано на твоєму надгробному камені». Можливо, цей гумор занадто жорсткий для нас. Тому я використовую трохи пом’якшений варіант: «Поміркуй, що ти розповіси своїм онукам». Ти будеш говорити про ці прекрасні ідеї, які тобі хтось завадив втілити у життя? Чи ти повідаєш про справи, які зробив, про результати?

Наш настрій залежить від наших дій. Я буду діяти, тому що я не хочу делегувати свій настрій будь кому, в тому числі і президенту Ось чудовий критерій: якщо ви любите те, що робите – наприкінці дня у вас буде більше енергії, чим зранку.

В Україні дуже легко вирізнятися. (як на цій, дуже вдалій картинці… навіть кольорова гама вірна…) (сміх у залі). У нас сьогодні дуже мало тих, хто посміхається. Але ми повинні змінюватись.

В Україні вирізнятися легко

Що нам заважає змінюватись? У нас є дуже великі проблеми з дисципліною, саме з виконанням.

Та, повернувшись до картинки зі смайликами, хочу ще раз нагадати. Нам потрібно навчитися посміхатися. Наша суть є такою! Ми – південно-європейська нація, ми повинні бути веселими та гарячими!

Коли наближається ранок, коли сходить сонце, у якусь мить з’являється «смарагдовий вогник». Саме він має чудову силу. Але треба пам’ятати, що цей смарагдовий промінь притаманний як сходу сонця, так і його заходу... Що саме ми зараз спостерігаємо – залежить тільки від нас.

Дмитро Дзюба дослідник з ALEN Lab. Учить машини мислити.

У 1950 році Аланом Тьюрінгом був запропонований тест, за допомогою якого можна виявити, розуміє комп’ютер те, що у нього питає людина, чи ні. Тобто, експерт, який веде «бесіду» з машиною та людиною, мав відрізнити, які відповіді дає саме комп’ютер. Проте проходження такого тесту залежить від обсягу інформації, яка закладена в електронному вигляді. Наприклад, вже існують програми, які можуть навіть читати «капчу» (captcha). Навіть тоді, коли це не може зробити людина (сміх у залі).

Прикладами того, де зараз застосовують штучний інтелект, є розробки Boston Dynamics. Їхні «термінатори» дуже різні та їх дуже багато.

Але, якщо зненацька виникне питання, як можна, у разі необхідності, ввести в оману робота, то відповідь виявиться дуже простою. Людині досить буде натягнути коробку на голову й на тіло. Тобто, поки що розпізнавання йдеться за візуальними образами.

Людська діяльність керується мозком, нейронними мережами, – це дуже складна сфера. Математична та комп’ютерна модель роботи мозку з інформацією, або штучна нейрона мережа, – перцептрон. Він є своєрідною подібністю роботи людської нейромережі.

Дмитро Дзюба створює штучний інтелект. Щоб обманути сучасного термінатора достатньо отакого костюма. Але наука йде вперед

Якщо звернутися до особистого досвіду, то можливо навести цікавий приклад. Якось мені захотілося згадати сонату Бетховена, яку я колись грав. Не можливо було пригадати всю мелодію. Тільки декілька тактів, які я повторював раз за разом. Раптом з’явилися ще декілька тактів, потім ще… доки не позначилася вся соната. Досить витягнути десь до 40 відсотків того, що знаєш – і можливо згадати все.

Так само діє і штучний інтелект. Можна стерти з памяті значний відсоток інформації, але машина може його згадати, оскільки збережені зв’язки між «нейронами».

Вже зараз людина за допомогою пристрою приєднаного до мозку можу управляти штучною рукою. В перспективі за допомогою пристроїв ми зможемо обмінюватися думками.

Одне із застережень котре лунає щодо моєї спеціальності, чи не повстануть машини. Ні, адже штучний інтелект входитиме у наше життя протягом десятиліть, спочатку з'являться розумні смартфони тощо і ми його контролюватимемо.

Набагато серйозніше застереження: а навіщо потрібна буде людина, якщо все робитимуть роботи? Чи не вимремо ми, як малоефективний вид?

Як з цім становищем може впоратися людина? Тільки збільшенням, розширенням власних, індивідуальних можливостей.

Марія Башлик – «Вибір для наших дітей». Автор науково-розважальних програм для дітей «Весела наука».

Давайте зазирнемо на декілька років вперед, у майбутнє наших дітей. Вступ до ВНЗ. Найпопулярнішими професіями на сьогоднішній день є економіст, менеджер, юрист. В аутсайдерах – хіміки й фізики, тобто вчені. Після отримання диплому наші економісти й менеджери влаштовуються на роботу... Минає ще років десять. Згідно із соціологічними опитуваннями, приблизно 80 відсотків тих, хто не задоволений своїм життям, також не задоволені своєю роботою.

Марія Башлик придумала «Веселу науку»

Незадоволеність життям майже повністю корелює з нелюбов’ю до своєї роботи. До речі: задоволених водночас і своєю роботою, і своїм життям у цілому лише приблизно 4 відсотка! Як же так сталося, що наші, такі різносторонні діти перестали хотіти бути всім?

Хто впливає на те, якій вибір ми робимо? Найавторитетнішими для всіх нас, авжеж, є батьки.

Існують два шляхи розвитку дитини. Перший – це той, що пропонує наша школа. Це шлях «зубріння». На цьому шляху ваше дитя стане, у кращому випадку, носієм енциклопедичних знань, які не були пережиті, тобто не стали особистим досвідом. Другий шлях – це шлях відкриттів. Тут потрібно не тільки зацікавити дитину.

Головним буде знайти те, що цікаво їй у даний момент, та підтримати її у цьому. На приклад, як важко змусити сина зараз, у першому класі, писати. Це практично неможливо! Однак, коли ми йдемо у гості, він грається з іншими дітьми, роблячи, якщо це необхідно в ігри, якісь записи. Хлопчик не може займатися письмом як самоціллю. Але він із задоволенням використовує його як інструмент.

Сьогодні поширюється так зване інтерактивне навчання. Однак, це для дітей лише цікаве кіно, а не те, що вони переживають. Хімічні експерименти потрібно ставити власноруч, а не дивитися, як це роблять в Інтернеті.

Увесь зал, як малі діти із захватом спостерігав за хімічними реакціями

Добре, що все більш дорослих починають це розуміти. З’являються студії та центри, де діти, граючись, вивчають цілком «дорослі» предмети.

Технічна студія «Винахідник», де працюють з конструктором Lego, учаться основам робототехніки і програмування. «Детки-монетки», де діти вирішують фінансові задачі. Галерея цікавих наук «Магніт». «Арт-лабораторія» Мистецького Арсеналу пропонує дітям малювати у різних стилях Та наша «Весела наука», де діти мають можливість знайомитися с природознавчими науками.

Дітей цікавить практика. Вона їм потрібна для пізнання світу. Але вирішувати батькам. Чи бути їм відповідальними за безвідповідальність дитини або дати можливість для самовираження.

Від редакції. Деякі підсумки:

TEDx був цікавий хоча і дещо хаотичний. Найвдаліші доповіді робили маловідомі широкому загалу фахівці, котрі розповідали про свій професійний досвід. Відомі персони, як видавець Іван Малкович чи лікар Ольга Богомолець вкотре повторили те, що протягом останніх 10 років розповідають у кожному інтерв’ю.

Дехто розповідав не про свої досягнення, а про себе. Принаймні троє лекторів почали виступ із розповіді про своє дитинство.

майбутнє освіта TEDxKyiv