Великодня сенсація! ZaUA.org знайшов людину, яка постила 40 днів (Як святять яйця на Троєщині)

Релігійність українського народу вражає. Вранці в неділю біля однієї з церков Троєщини збираються десятки тисяч людей. Про те, щоб усім вміститися в храмі, мова не йде. Парафіяни виставляють кошики зі скоромним вздовж нескінченної дороги, по якій ходять священики і окроплюють усіх святою водою. А люди йдуть і йдуть. Щоб подивитися, як святкує найбільший спальний масив Києва (300 тисяч - це більше людей, ніж у Чернігові!), ZaUA.org вирушив до Троєщинської Святотроїцької церкви.

Розговлявся: Антон ЗІКОРА

Фото: Олександр СЕНЬКО

Як з'ясовується, для більшості парафіян відвідування церкви - лише данина моді. Багато хто приходить сюди тільки на дуже великі свята. При тому піст для них – справа десята.

Вийшовши з храму, парафіяни поспішають розговітися, причому тут же, на лавочках. Вино, горілка, котлети, яйця, паски - обов'язковий набір сучасного киянина, який відвідав цього дня церкву.

- Я постувала, але не повністю, тільки тиждень. Не їла м'яса, рибу, тільки рослинну їжу, - говорить держслужбовець Ліда, яка святкує разом з друзями на одній із лавок. - Це було перший раз у житті. Давалося складно.

Лідині друзі, які до нашого приходу вже активно розговілися, хоч і не займають державні посади, не бажають з нами спілкуватися і фотографуватися.

Інша компанія, побачивши журналістів, відразу розбігається, залишивши на столику пляшку горілки і закуску.

Ми тут же накидаємось на ці трофеї і швидко починаємо їсти й пити. Жартуємо, звичайно.

На питання, чи постили вони, люди відповідають, що на це немає часу.

Троє молодих жінок п'ють червоне винце з пластмасових стаканчиків.

- Великдень - це свято єднання людей різних національностей, різних віросповідань. Навіть якщо людина не дуже віруюча, вона повинна знати, що є хтось, хто їй може допомогти в будь-який момент, - каже Аня. - Я сама піст не тримала, але молюся дуже часто, тому що у мене двоє дітей - Олеся та Назар.

Наташа, подруга Ані, говорить, що до церкви ходить рідко, але молиться часто.

- За свого сина - Артема. Прошу для нього все найкраще у Бога. Щоб здоров'я було у всіх діток, не тільки в моєї дитини, - каже Наташа.

Ще троє дівчат розташувалися поряд.

- Я постилася два дні, - розповідає торговий агент Олена. - Це дуже важко, оскільки м'ясо дуже корисно для мозку. Зате сьогодні ми очистилися, і нас можна цілувати. Ми чисті, як ікони.

Антон Зікора христосується з Оленою

Цілуємося з торговим агентом і переходимо до наступної групи тих, що розговляються.

Місцевий мешканець Олександр Йосипович каже, що Великдень зі своїх 24-ох, а зараз йому 62.

Тільки Великдень для нього - це зустріч старих друзів і прикмета: якщо всі збираються, значить, все буде без проблем.

І якщо в радянський час відзначав це свято тихо, то зараз відкрито, на вулиці.

- А ви постили, молилися? - запитую в нього.

- Спочатку в жовтенята, потім в піонери, потім у комсомольці, а потім до церкви - це вже, вибачте, повія... Ні, не молився.

Катерина Іванівна розповідає про свого сина, який відучився в Києво-Печерській лаврі на священика. Тепер йому потрібно тільки знайти дружину, і він може отримати сан.