«Повелитель бурі» проти «Аватару»: в чому правда, братe? Підсумки Оскара
"Сподіваюся, у Вас все добре: маю надію на те, що Вам сподобався фільм «Повелитель бурі» - якщо це дійсно так і Ви хотіли б нашої перемоги, будь ласка, скажіть про це пану (імя пропущене) і всім своїм друзям, чий голос може вплинути на премію Оскар.
Cкажіть акторам, режисерам, арт-директорам, дизайнерам спецефектів - якщо вони передадуть Ваші слова хоч би двом людям, то переможемо ми, а не фільм з бюджетом в 500 мільйонів. Нам потрібні незалежні фільми, щоб вигравало кіно, яке робите Ви і я, тож, якщо Ви вважаєте, що "Повелитель бурі" - найкращий фільм 2010 року, допоможіть нам!
Я впевнений, ви знаєте багато людей, які є членами Кіноакадемії, будь то публіцисти, письменники чи звукорежисери. Будь ласка, знайдіть 5 хвилин і зв'яжіться з ними. Прошу Вас, зателефонуйте одній або двом особам, і це нам допоможе!
З повагою,
продюсер картини
Ніколас Картьє, Voltage Pictures"
Такий лист отримали сотні людей, пов’язані з кіновиробництвом та премією «Оскар» 19 лютого 2010 року. Цей банальний хід iз мережевого маркетингу (застосований до найпрестижнішої в світі премії в галузі кіно) спровокував скандал, публічні вибачення комерсанта-Ніколаса і заборону на відвідання ним церемонії вручення премії.
Переможця "Оскара" дивився: Сергій КЛИМКО
Здається, Картьє забув лише нагадати членам журі про 8 березня, але - як виявилось - лист таки дійшов до свого адресата: приз за найкращий фільм отримала група продюсерів «Повелителя бурі».
Все інше, що оточувало цьогорічну премію Американської академії кіномистецтва, також дуже нагадувало змову.
Реклама телетрансляції Оскара стверджувала – «Після 80 років гламуру і традиційності має нарешті статися щось інше».
В процесі підготовки до церемонії ведучих було замінено – замість очікуваних Саші Барона Коена і Бена Стілера, які мали б виглядати як представники народу На’ві й сипати жартами в бік Кемерона, глядачі раптом отримали схожого на Поплавського Алека Болдуїна зі Стівом Мартіном, схожим на Санту.
Як і натякав лист, у боротьбі за головний приз зійшлись два основних претенденти. До цього була домішана ще й любовна історія: «Аватар» зняв найкасовіший режисер усіх часів і народів Джеймса Кемерона, а «Повелитель бурі» (англійська назва фільму - The Hurt Locker) - його колишня дружина, Кетрін Біґелоу.
Обидва фільми-фаворити розповідають про війну.
У випадку Кемерона війна відбувається в майбутньому на іншій планеті, для створення якої була задіяна ціла армія техно-біо-утопістів з різних галузей знання.
У випадку Бігелоу дія відбувається 2004 року в Іраці, а зображення максимально наближене до «реальності».
В обох фільмах головним персонажем є американський солдат, з яким глядач може досить успішно ідентифікуватись: у «Повелителі бурі» він виявляється героєм, а в «Аватарі» - героєм й зрадником.
«Оскар», у свою чергу, розіграв війну між «мрійником» Кемероном і «реалісткою» Біґелоу.
Фільм «Повелитель бурі» виявив навіть більше реалізму, ніж планувалося. Історія американського елітного підрозділу, яка (за словами творців стрічки) лише схожа на правду, виявилася дійсністю.
Її прототипом слугував справжній сержант на прізвисько Blaster One - Джефрі Сарвер, який і зараз продовжує воювати в Армії Сполучених Штатів. На підтвердження того, що справжні герої – не лише кінематографічний міф, він звернувся з багатомільйонним судовим позивом до авторів «Повелителя».
Герой війни звинуватив режисерську групу в тому, що його не було залучено до роботи над фільмом - і гонорар, відповідно, йому не пропонуватимуть.
Адвокат Джеффрі Сарвера стверджує, що «єдиною вигадкою була заява знімальної групи про те, що це (ідеться про сюжет) була вигадка». В центрі судової справи опинився журналіст і сценарист Марк Боал, який в 2004 році близько місяця перебував у американських військових частинах Іраку, готуючи матеріал для Playboy.
Але - так само, як і продюсеру стрічки - такий специфічний розголос не завадив йому отримати «Оскара» за найкращий оригінальний сценарій.
"Коли тебе з позицій змінять
Й до міста повезуть помитись до пуття
Підеш по вулицях, іще не взятих ворогами,
І зрозумієш, що є три підстави у буття:
Смерть, зброя і жінки з засмаглими ногами."
Не дивлячись на показовий реалізм фільму Кетрін Біґелоу, у "Повелителі бурі" набагато більше залишається за кадром, ніж у метафоричному фантазійному світі: "життя, яким воно є без прикрас".
Герой Біґелоу - парадоксальна фігура «мирного» військового (аналога «кави без кофеїну») – сапер, який рятує життя іншим, нікого не вбиваючи, а лише випереджуючи терористичні випади двох ворогуючих ісламських громад.
Більшість терористичних атак в Ірані - атаки сунітів проти шиїтів і навпаки, при чому, як правило акції спрямовані проти мирного населення. Про те чому бомби знешкоджує американський солдат і чи не є ця смертоносна громадянська війна наслідком дій саме таких «мирних» солдатів, у фільмі не йдеться.
Немає в ньому і політкоректності. Міста Іраку - брудні, люди - хитрі і підступні.
Особливо щемливою виглядає сцена, коли наївний полковник з єльською освітою, який уперше виїхав "у поле", намагається переконати «простих» іракців покинути небезпечне місце, а потім підривається на бомбі, яку ці ж іракці й поклали. Це трохи нагадує агітпроп.
Не політкоректно, але чесно.
Інша тональність - в наскрізь попсовому «Аватарі». Війна ведеться в інтересах корпорацій, їм потрібні дорогоцінні ресурси і наявність на певній території «інших форм життя» є лише тактичною перешкодою.
Режисер зробив ставку на модний лівий дискурс. Цей зліпок реальності набагато краще вписується в уявний простір постапокаліптичного світу, ніж у бойові будні військової кампанії окремої держави.
Тож, звичайно, приз за найкращу режисуру надається більш реалістичній постановці.
Роль сержанта Джеймса («Повелитель бурі») злипається з роллю колишнього піхотинця Саллі («Аватар») – попри наявність роботів, він комунікує з вибухонебезпечною технікою так, як не здатен ніхто інший, знешкоджуючи її та звільнюючи (тобто захоплюючи) території.
Так само чинить і Джейк Саллі: у тільки йому доступний спосіб він дізнається про секрети тубільців, знешкоджуючи комунікативний бар’єр, відкриваючи доступ до ресурсів Ейви.
Але герой «Аватару» (хоч і завдячуючи колонізаторському сантименту та перспективі стати казковим принцем - все ж здатен уявити і втілитись в Іншого). В той час, як для героя «Повелителя бурі» Інший - це лише неприємний і чужий фон, котрий забезпечує його роботою вкупі з адреналіном, і водночас заважає цю роботу робити.
Для Оскара ж головною спільною рисою цих двох солдат є їхня соціальна непритомність – Америка не може дати їм повноцінного життя, а, отже, і нагороди за найкращу чоловічу роль.
В підсумку Оскари «Аватара» стосуються тільки його галюциногенної частини – візуальних ефектів, художньої постановки, операторської роботи.
Біґелоу, у свою чергу, у своєму захопленні реальністю не приховує (а навпаки, виносить наперед) твердження «війна - це наркотик». Ці слова зявляються на початку фільму і належать військовому журналісту Крісу Хеджсу - легітимний наркотик реалістичної втечі від реальності глобального супермаркету. І цей наркотик, до того ж, можна отримати безкоштовно.
Під час вручення премії за найкращий фільм Кетрін Біґелоу розчулено проголосила: «Ви там за нас, ми тут за Вас» - висловивши таким чином солідарність із боротьбою американського народу проти всесвітнього тероризму.
Соціальну вартість «Повелителя бурі» прикрашає також слоган фільму: «Ти маєш бути сміливим, ти маєш бути скаженим, ти маєш бути найкращим!», запрошуючи глядача служити в цілком реальних збройних силах - на відміну від служіння абстрактній ідеї справедливості на користь «блакитних чоловічків».
