Життя-бюття. Як луганський БЮТ співпрацює з учителями-агітаторами
- Один дід так розбушувався, що ми ледве забралися звідти. Так, дуже важко агітувати в Луганську за Тимошенко, де у неї такий високий антирейтинг, - каже Тетяна Ликова. І справді: якщо навіть депутати місцевих рад кидаються на портрет Юлі з ножами і фарбою, то що говорити про "маленьких" луганчан. Але луганський міський штаб БЮТу зробив вірну ставку: агітаторів за «вону» набирали з числа вчителів - найбільш виконавчої і старанною категорії населення.
Чесність, порядність досліджував: Антон ЗІКОРА
У кварталі «Мирний» це відбувалося таким чином. Групи агітаторів складалися з десяток, які, у свою чергу, ділилися на пари. За кожною парою було закріплено по 280 квартир.
- Ми зі своєю подругою Людмилою Хмеленко, вчителькою математики, обійшли їх усі. Якщо когось не було вдома, ми приходили наступного разу – у вечорі, у суботу і неділю. Працюємо акуратно - інакше не привчені.
Агітатори ходили по квартирах не тільки з листівками та брошурами, але і з великим журналом, в якому зазначали, за кого збирається голосувати людина. За Тимошенко, Януковича або поки не визначилася. Журнал потім передали в штаб.
Вислухуючи нецензурну лайку, агітатори стоїчно розповідали, як Тимошенко платить зарплати і пенсії. За місяць удалося обійти всю ділянку. Працюючим в парі обіцяли по п'ятсот гривень на місяць кожному, причому робота повинна була тривати три місяці.
Заробити в Луганську півтори тисячі гривень - велика удача.
Однак, коли агітатори прийшли десятого грудня за грошима в міський штаб БЮТ на вулиці Ленінського Комсомолу, то отримали всього по двісті п'ятдесят гривень, керівникам десяток замість тисячі дали по п'ятсот. Тобто вдвічі менш за обіцяного.
- Таких людей, як ми, було дуже багато, - згадує Тетяна Ликова. - Ми почали обурюватися, а працівники штабу огризалися на нас. Вони показували нам відомості, в яких було написано «видати 250 гривень». Ми попросили сказати нам телефон центрального штабу БЮТ у Києві. Нам відповіли, що не знають.
Зрозуміло, що вимоги зустрічі з Королевської (лідером Луганського БЮТу) теж ні до чого не привели, хоча регулярні аудієнції з нею свого часу обіцяли агітаторам. Також зрозуміло, що ні про яку подальшу роботу на посаді агітатора мови не йшло.
- Людей обдурив тільки штаб Тимошенко, - говорить Людмила. - Обіцяні гроші заплатили тим, хто працював на Яценюка. Тим, хто агітував за Януковича, взагалі видавали через півмісяця, причому їхня зарплата становила вісімсот гривень. Не чула скарг і від тих, хто працює на КПУ.
Найцікавіше в цій історії, те, що Людмилу Ликову та її товаришів-учителів знову кличуть «трохи попрацювати» на БЮТ. Терміново потрібні спостерігачі у виборчі комісії у день виборів, вимоги ті самі: старанність, чесність, покірність. За все обіцяють двісті гривень.
Людмила думає. Якщо вранці будуть гроші - передоплата, то вона не проти попрацювати.
Cпонуканий ідеями людинолюбства та ненависті до влади, я порадив Людмилі таку схему: гроші взяти, але на роботу не вийти. Адже в такому випадку штаб все одно ще їй «висить» - п'ятдесят гривень за колишню роботу і двісті - добові за труд у комісії.
Людмила погодилася з тим, що це справедливо, але наступного дня через спільних знайомих сказала: їй усе ж заплатили 250 гривень. Тобто статтю, яку ви оце читаєте, писати не треба.
Ми розмовляли восьмого січня, а гроші їй начебто виплатили дев’ятого, майже через місяць після того, як заборгували. Це була історія, в яку я повинен був одразу повірити.
Звичайно, потрібно було зробити дзвінок в міський штаб БЮТ, але що в них питати, якщо постраждалі відмовляються від своїх же свідчень?
Я не буду говорити, що повірив в те, що Людмилі виплатили всі гроші, рівно як і заперечувати це. Тільки додам кілька штрихів. Людмила - єдина, хто погодився говорити про те, як її «кинув» БЮТ, інші побоялися це робити. Зі страху.
Зі страху перед чим - незрозуміло. Казали, що у вищих ешелонах БЮТ є одна з керівниць міського відділу народної освіти - правда, потім з'ясувалося, що це не так. Словом, Людмила наважилася на розмову з журналістом тільки тому, що вона вже не працює в школі N 57.
Правда, у неї теж є свої страхи. Коли ми прощалися, вона запитала: «А мене після цієї статті не вб'ють?» БЮТ? За 250 грн? Вбити людину? А ви як думаєте?
