Статті
Мобільні укриття в Києві: чому місто два роки не може їх побудувати
У 2025-му Київ згадав про мобільні укриття лише восени: гроші виділили, тендери запустили, але до кінця року нічого встановити не встигли. У 2026-му тема майже на рік зникла з міських пріоритетів і знову повернулася в жовтні. Ми розібралися, як працює ця система, хто в ній ухвалює рішення і чому пріоритети міста то з’являються, то зникають.
Про мобільні укриття чи радше їх відсутність у Києві сказано багато. Справді, виглядає як нонсенс: чому в українській столиці, яка з перших днів великої війни перебуває під ударами ворога, на п’ятий рік так нічого й не збудовано?
Попри те що рішення про закупівлю таких укриттів було прийнято ще у 2025 році. І на це навіть були виділені кошти. Але вкотре щось знову не зрослося. Саме це «щось» і стало темою цього матеріалу: що саме не дає місту всі ці роки знову й знову відповідати на виклики, які постійно зростають.
Дві вертикалі
Коли говорять про проблеми міста, зазвичай згадують дві владні вертикалі в українській столиці, тобто сумнозвісне київське двовладдя. Але насправді ситуація заплутаніша, ніж здається на перший погляд.
Нагадаємо, у Києві поряд з умовно міською вертикаллю існує й умовно президентська. До міської вертикалі можна зарахувати мера (зараз на цій посаді перебуває Віталій Кличко), Київраду (найбільші фракції «ЄС» та «Удар» Кличка), КМДА зі структурними підрозділами, зокрема Департаментом муніципальної безпеки та Київаудитом. Київрада ухвалює бюджетні рішення, КМДА організовує їх виконання, а Київаудит перевіряє закупівлі й тендерну документацію.
Рада оборони Києва — колегіальний орган приблизно з трьох десятків членів, який спільно очолюють мер Києва та начальник КМВА. До нього входять представники міської влади, військових, поліції, ДСНС та інших силових структур.
Районні державні адміністрації та їхні управління будівництва належать до президентської вертикалі — голів РДА призначає президент за поданням Кабміну, а районні управління працюють у структурі цих адміністрацій. Президент також призначає керівника Київської міської військової адміністрації.
Плюс, звісно, різні державні й приватні підрядчики та виробники — власне, безпосередні виконавці міських проєктів.
Тепер цікаво глянути, як уся ця складна державно-міська машина намагалася забезпечити містян мобільними укриттями і що з того вийшло чи радше не вийшло.
За два з половиною місяці до закінчення року
9 жовтня 2025-го, лише за 83 дні до кінця року, Київрада з «міської вертикалі» затвердила бюджетне фінансування для закупівлі мобільних укриттів у районах. Згідно з Бюджетним кодексом бюджетний рік закінчується 31 грудня. За загальним правилом, після цього бюджетні призначення втрачають чинність. Щоб продовжити закупівлі наступного року, потрібно передбачити відповідні видатки в його бюджеті.
Причому закупівлі мали відбуватися вже за новими правилами. Ще 1 серпня набрав чинності новий державний стандарт (ДСТУ), що визначав, якими мають бути первинні мобільні укриття і як перевіряти їхню відповідність вимогам. А 10 жовтня, наступного дня після бюджетного рішення Київради, Рада оборони Києва визначила пріоритетні місця, умови розміщення та технічні вимоги до укриттів.
У міській вертикалі саме пізньою появою нових правил тепер пояснюють, чому практичні рішення щодо мобільних укриттів з’явилися лише восени. У відповіді на наш запит Департамент муніципальної безпеки КМДА звертає увагу, що новий стандарт запрацював лише 1 серпня, а форма акта, потрібного для огляду та взяття мобільного укриття на облік, — 14 жовтня. До цього, стверджують у департаменті, «були відсутні належні правові підстави» для закупівлі мобільних укриттів. Тобто позиція міської влади така: раніше повноцінно запустити закупівлі заважало те, що держава ще не завершила нормативне оформлення самого механізму.
Але це пояснення КМДА не дає повної відповіді, чому все почалося так пізно. Ще з вересня 2024 року урядові правила прямо передбачали завчасне придбання мобільних укриттів і вимагали, щоб вони відповідали технічному регламенту засобів цивільного захисту. Найбільша прогалина справді стосувалася того, як уже встановлене укриття оглянути, взяти на облік і включити до фонду захисних споруд. Тож держава справді запізнилася з повним оформленням правил, але це навряд чи пояснює весь втрачений час. Визначати місця, готувати документи, вивчати ринок і планувати майбутні закупівлі місто могло й раніше.
Що ж до закупівлі укриттів за новими правилами, то тут виявилася інша проблема. Кілька РДА повідомило Texty.org.ua, що під час підготовки закупівель виробники не могли надати документи, які підтверджували б відповідність укриттів новому ДСТУ. Для отримання таких документів виробникам треба було пройти процедуру оцінки відповідності, зокрема підтвердити випробуваннями стійкість конструкцій до ударної хвилі та уламків.
Це все потребувало часу, якого й так залишалося обмаль, але ще понад місяць пішов на внутрішні бюджетні й організаційні процедури. Лише наприкінці листопада райони почали масово виходити на тендери.
І тут втрутився Київаудит — департамент КМДА, який перевіряє міські закупівлі й шукає в них порушення і ризики для бюджету.
І тут втрутився Київаудит
Аудитори знайшли в тендерній документації районів нечіткі технічні характеристики, вимоги з ознаками дискримінації, недоліки в проєктах договорів і ризики завищення очікуваної вартості. Після зауважень документи треба було виправляти, закупівлі скорочувати, оголошувати заново або скасовувати, а до 31 грудня залишалося дедалі менше часу.
У грудні початкові плани почали розсипатися. Десь кількість укриттів зменшували до кількох, десь тендери так і не встигли оголосити, десь закупівлі скасовували через строки або повертали кошти в бюджет.
У підсумку формально майже кожен учасник міг показати виконану ним частину роботи. Київрада передбачила гроші, Рада оборони визначила вимоги. РДА підготували закупівлі. Київаудит знайшов проблеми. Державна система стандартизації встановила нові правила. Але це документи рухалися між відомствами, а укриття ні.
А що у 2026 році?
Після провалу закупівель наприкінці 2025-го логічно було б очікувати, що мобільні укриття просто перенесуть у бюджет наступного року. Але цього не сталося.
У бюджеті на 2026 рік про мобільні укриття забули
Це може здатися фантастичним, але щодо мобільних укриттів більш ніж на пів року западає дивна мовчанка. Тема ніби просто зникає з міських пріоритетів саме тоді, коли Росія посилює удари по столиці, зокрема реактивними дронами.
І лише восени система ніби прокидається. Після змін до бюджету 1 жовтня Департамент муніципальної безпеки повідомляє, що в районів залишалося майже 2,96 млрд грн бюджетних призначень на публічні інвестиційні проєкти. Міський голова доручає РДА до 20 жовтня підготувати пропозиції щодо фінансування мобільних укриттів через зменшення інших бюджетних призначень самих районів.
Тобто у 2025-му мобільні укриття раптом стали терміновим пріоритетом, потім майже на рік зникли з практичної бюджетної політики, а восени 2026-го знову повернулися як нагальне завдання.
Хоч як дивно це прозвучить, але й цього року вся помітна активність навколо мобільних укриттів починається саме в жовтні. Схоже, деякі традиції незмінні. Тепер залишається тільки дивитися, чи не завершиться ця історія так само, як і торік, терміновими рішеннями наприкінці року, браком часу та ще одним перенесенням проблеми на майбутнє.
Чому так сталося?
Результат не досягається, але система побудована так, що кожна сторона може перекласти свої помилки й промахи на протилежну сторону. Мер Києва завжди може показати пальцем на погані РДА і заявити, що йому не дали щось зробити.
Так само можуть зробити й РДА. Або взагалі можна показати пальцем на уряд, який запізно ухвалив свій ДСТУ, чи на виробників, які вчасно не підготувалися. Фактично в місті склалася система, коли проблеми є, але винуватців знайти важко чи радше неможливо.
Проблеми є, але винуватців знайти важко чи радше неможливо
Хоча знову ж таки тут варто повернутися до фігури київського мера та його політичної сили. Саме йому делегували повноваження мешканці міста, і, певно, тому саме на ньому лежить найбільша політична та моральна відповідальність за те, що в ньому відбувається.
Тому хочеться побачити від нього конкретні дії й готовність, можливо, навіть «стрибнути вище голови» заради досягнення результату. Хтось має взяти на себе всю відповідальність, а не безкінечно переводити стрілки на інших. Але, на жаль, поки що такого сміливця в місті Кия немає.