Статті

Росіяни готують танкові прориви фронту. Що не так із нашою «бронею»?

Українські танки через зміну технологій сьогодні не відіграють такої важливої ролі на фронті, як раніше. Російські також, але ворог, попри все, адаптує бронетехніку до дронової війни, випускає і накопичує її далі, готуючись до танкових проривів та оточення наших частин. Якщо на початку повномасштабної війни ми вміли нищити російські танки й було чим, то нині українські танкові війська зіткнулися з кадровою, технологічною та логістичною кризою.

Російським військам відправляють нову партію основних бойових танків Т-90М «Прорив». «Державне оборонне замовлення-2025 виконано», — прозвітував наприкінці минулого року російський концерн «Уралвагонзавод»

Спочатку оцінимо, що в нас із танками, а потім поглянемо на дії Росії.

На початку повномасштабного вторгнення українські танкові війська мали все, каже офіцер-танкіст із позивним Сапран: були підготовлені екіпажі з навичками стрільби з відкритих і закритих позицій, були свої тактичні прийоми, механіки-водії, які знали можливості техніки й грамотно її використовували. Сьогодні ситуація змінилася.

За роки війни танкові війська пройшли низку пертурбацій ціною втрат людей і дефіцитних машин.

Класичним прикладом правильного використання танків на початку великої війни стала робота 2-го батальйону 17-ї окремої танкової бригади під командуванням тоді ще підполковника, а нині полковника Героя України Олега Грудзевича. Його танкісти не йшли в лобові атаки. Він вибудовував свої порядки так, щоб ворог наступав на вузьких напрямках і потрапляв у засідки добре замаскованих українських екіпажів.

Серйозною загрозою стали російські ударні вертольоти

Та ця тактика мала свою межу. Через довгі маневрені переходи танки ламалися. Серйозною загрозою стали російські ударні вертольоти Ка-52 і Мі-28, озброєні далекобійними протитанковими ракетами.

На тлі окремих успіхів українські танкові війська не мали централізованої програми технічного розвитку, вимушено використовували різнотипне озброєння й відчували гострий дефіцит фінансування.

Танк Leopard 2A4 у 155-й окремій механізованій бригаді імені Анни Київської. Окрім видатної точності гармати машина має передову систему керування вогнем, що дає змогу нищити цілі вночі й у складних метеоумовах

Крізь мінні поля

Після українських перемог під Києвом і Харковом 2022 року ситуація з бронетехнікою, хоч як парадоксально, ускладнилася. Українські війська захопили чимало трофейних танків, стала надходити техніка від західних партнерів — армія отримала досить велику кількість необхідних машин, але це був строкатий «зоопарк». Та найгірше, що техніку стали розглядати як банальну «затичку для дірок».

Під час контрнаступу на півдні влітку 2023-го без достатньої розвідки, під тиском не надто гнучкого командування танкові сили сточувалися в лобових штурмах, намагаючись прорватися крізь мінні поля сумнозвісної «лінії Суровікіна».

Тоді добре укомплектована і мотивована 47-ма бригада «Маґура» разом із приданими частинами втрачала американські M1 Abrams, німецькі Leopard 2 і бойові машини піхоти M2 Bradley. У тих штурмах горіли й дефіцитні тягачі (наприклад, M88 Hercules), розраховані на евакуацію 70-тонних машин.

Невдалий наступ підірвав довіру західних союзників

Курська операція 2024 року остаточно закріпила цю танкову кризу: потужний і водночас невдалий наступ підірвав довіру західних союзників, оголив фронт, чимало отриманих від Заходу танків опинилося у ворога. Росіяни їх детально вивчили і в наступні роки врахували в модернізації своєї техніки (на цьому ми ще зупинимося далі). Використовували трофеї і для пропаганди.

Броньована ремонтно-евакуаційна машина M88A2 Hercules в українському війську, січень 2023-го

Кадри

Коли росіяни тиснули й наші війська охопив лютий кадровий голод, а це приблизно збіглося в часі з Курською операцією (яка, за задумом, мала відтягнути російські сили з Донбасу), навчених, елітних танкістів і ремонтників, які проходили навчання за кордоном, почали відправляти... в піхоту.

Робити з вузького фахівця звичайного піхотинця — це як забивати цвяхи мікроскопом. За нового головкома таку практику, на щастя, припинили, але час і кадри були втрачені. Підготовка якісного екіпажу займає місяці й потребує унікальних навичок. Але танки сьогодні не в пріоритеті, танкова школа рядового й сержантського складу, на жаль, у руїнах.

Спритніші давно перевелися в тилові служби

Ті нинішні екіпажі, які в змозі виконувати бойові завдання зі щосекундним ризиком згоріти, сьогодні виснажені до краю.

Спритніші давно перевелися в ремонтні підрозділи чи інші тилові служби. Як наслідок — на фронті майже не залишилося людей, які здатні по-справжньому осмислити, що таке сучасний танк і як його правильно застосовувати.

Танк Т-72Б3М у 127-й окремій важкій механізованій Харківській бригаді

У навчальному центрі «Десна» до 2022 року проводилася підготовка танкових підрозділів. Нині тамтешня школа танкістів перетворилася на школу базової підготовки танкістів без злагодження підрозділів. Йдеться про вправи від танкової двійки до роти.

Офіцери навчальних відділень не мають сучасного бойового досвіду, адже ситуація на фронті змінюється дуже динамічно. Ті, хто сидить на посадах багато років, стають, на думку фронтових офіцерів, баластом. Ми втратили найкращих інструкторів, іноді через помилки й недбалість командування.

Ще одна проблема в ремонтних полках і рембатах — фахівців із ремонту бронетехніки одиниці, їх також не готують централізовано.

Сюди сплавляють мобілізованих, які в інших підрозділах не потрібні

Оскільки танкові війська не у фокусі, сюди часто сплавляють мобілізованих, які в інших підрозділах не потрібні. Серед танкістів дедалі частіше зустрічаються не просто випадкові люди, а хронічні алкоголіки.

Технологічний тиск довершив цей розвал. Спочатку в росіян з’явилися розвідувальні безпілотники «Орлан» і «Зала», які значною мірою позбавили танки можливості висуватися непомітно. Потім ворог масово наситив поле бою ударними «Ланцетами». Згодом дешевими FPV-дронами. Поява оптоволокна остаточно нейтралізувала звичні засоби захисту бронетехніки — «мангали» були розраховані на захист верхньої напівсфери, а сучасні дрони здатні бити в будь-яку частину танка.

Екіпаж танка M1 Abrams 160-ї окремої механізованої бригади

Логістична неміч

Окремим болем залишається стан західного озброєння. Воно надходить на фронт без адаптації до реалій війни. Той самий Leopard 1 із гарматою 105 мм міг би бути чудовою мобільною «снайперською гвинтівкою», яка вночі бачить ціль за 3 км і б’є без промаху. Але бельгійські Leopard 1 надійшли із відмінною від німецької системою керування вогнем, без додаткового бронювання і, головне, без елементарних ремонтних комплектів, електричних схем-інструкцій, контрольно-вимірювальної апаратури та звичних для наших екіпажів уламково-фугасних снарядів.

Переговірні групи комплектують людьми, які не знають специфіки машин

Переговірні групи для спілкування із західними партнерами комплектують людьми, які часто не знають специфіки машин, норм витрати боєприпасів і не спроможні грамотно сформувати замовлення відповідно до потреб військ. Ніхто централізовано не збирає статистику застосування танків і не думає про банальну підготовку техніки до зими (обігрів, запчастини), покладаючись на фірми, яким старі зразки озброєння, що нам передають, давно не цікаві.

Ремонт та обслуговування танків типу Leopard 1, Leopard 2, Abrams інколи тривають місяцями, адже машини, як правило, відправляють за кордон.

Що робить ворог

Хоча танки зараз активно й не використовуються, противник не відмовляється від ідеї танкових проривів та оточень наших угруповань. Для цього він вибудовує чітку, безжально ефективну систему.

Для тих танкових атак, які відбуваються зрідка і над якими ми сміємося, ворог масово використовує старі машини (Т-62, Т-72А, старі Т-80). Їх відновлюють не на великих заводах, а безпосередньо в польових рембатах і ремполках силами відібраних спеціалістів.

На думку багатьох офіцерів-танкістів, це своєрідна розвідка боєм: росіяни промацують оборону й рахують, скільки дронів виводить із ладу техніку. Танкістів, які виживають після таких атак, навчають далі на новішій техніці.

Трофейний російський Т-90 «Владімір» у ЗСУ

Росіяни провели технічну уніфікацію нових бойових машин: на базі вивчених трофеїв упровадили нові розробки. Позбувшись «зоопарку» прицілів, поставили надійний комбінований денно-нічний прилад. Розширили баштові люки для безпечнішої евакуації. Командирам встановили повноцінні приціли-панорамники.

Танки Т-90М «Прорив», бойові машини піхоти (БМП-3), бойові машини десанту (БМД-4) ворог випускає, але на фронті їх не видно. Утім, екіпажі до них готують, репортажі з полігонів регулярно з’являються в російських ЗМІ.

Тилове забезпечення танків також поставлене на конвеєр: замість хаосу різношерстого транспорту росіяни штампують уніфіковані броньовані «Урали» на кшталт «Ахмату» і БТР-82, підтягуючи важке обладнання і станції РЕБ прямо до кілзони.

Воїни 92-ї окремої штурмової бригади затрофеїли в росіян танк Т-80

Танк у війні дронів

Сучасні російські бронемашини масово насичуються вбудованими станціями радіоелектронної боротьби (РЕБ), щоб глушити дрони. Паралельно на техніці розгортаються складні комплекси з вбудованими радіолокаційними станціями. Вони фіксують загрозу на підльоті (гранату, кумулятивний елемент або частину ударного дрона) й миттєво відстрілюють захисний контрбоєприпас, знищуючи ціль у безпосередній близькості від броні.

З огляду на це можна припустити, що росіяни відпрацьовують досить просту й прагматичну тактику: здійснити стрімкий ривок, пройти кілзону, придушити або знищити українських операторів безпілотників і вийти в тил — військовою мовою «на оперативний простір».

У першій хвилі російського наступу мають згоріти їхні застарілі Т-62 і Т-55, а далі в прорив піде резерв із нових танків та БМП. Так, це ризик, але прорахований. Бо за спиною смертників стоять злагоджені екіпажі, а військова промисловість активно працює, оснащуючи машини компонентами, про які українська оборонка може лише мріяти.

Невтішний висновок

Маємо тривожну реальність. Поки противник модернізує, масштабує і накопичує танковий парк, готує його до умов дронової війни, наші танкові війська на периферії уваги. Про нові танкові постачання від союзників ми не чуємо. Свої нові танки Україна не випускає, обмежуючись ремонтом підбитих машин і модернізацією старих моделей.

Україна вже не має достатнього оперативного кадрового резерву

Якщо не готуватися до ймовірних ворожих проривів, Росія повторить наступ зразка лютого — березня 2022-го. Але на відміну від 2022 року Україна вже не має ані спеціалізованих протитанкових засобів, ані достатнього оперативного кадрового резерву.

Мода на танки минула, але списувати їх надто необачно. Залишки наших танкових військ — єдиний засіб, що дасть змогу протистояти потенційним масованим проривам ворога. Бо коли танковий клин пройде через кілзону, зупинятимуть його наші танкісти танковими боями — авіації з протитанковими засобами в нас не так багато.

Війна вимагає від нас суворого прагматизму й системних рішень. Якщо не підготуємося, противник неминуче довершить те, до чого готувався всі ці роки.

Танкіст 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго

війна дрони зсу росія танки фронт