Статті

«Чому мені подобається служба в армії?» Досвід військових

«Військове звання перед прізвищем — це ніби шляхетський титул. Йому немає аналогів у цивільному житті. І цей титул багато до чого зобовʼязує, змушує бути кращою версією себе. Військове звання — це статус, належність до кола обраних, куди може потрапити кожен, але не кожен вивезе». Так каже лейтенант К., один із військовослужбовців, у яких ми запитали, чим їм подобається служба в армії. Читайте в цьому матеріалі, що вони нам розповіли.

Зараз про армію говорять і пишуть так багато поганого, що іноді дивуєшся: а чому ніхто й слова доброго не скаже? Невже там усе так кепсько? Невже нікому не подобається служити в Силах оборони? Але якщо це так, то чому там досі так багато людей? Чому щомісяця за власним бажанням долучається чимало нових?

Наша розмова показує: багато військових знаходять у службі позитивні сторони. Деякі з них хочуть залишитися в армії й після того, як закінчиться війна.

Побратимство

«Якщо всі побратими один одному, то побратим мого побратима — мій побратим. Я допоможу йому, а він допоможе мені». Це мій принцип і практичний досвід, на який я орієнтуюсь у співпраці з іншими військовослужбовцями.

Я починав у добровольчому батальйоні у 2022 році. Відтоді змінив уже чотири підрозділи, і в кожному маю побратимів та посестер, зв’язок із якими підтримую роками. Цей зв’язок існує незалежно від звань, посад, походження: спільність відчувається просто тому, що ці люди, які походять з усіх регіонів України та з-за кордону, разом гідно діяли для захисту України. Він викуваний із взаємопідтримки в бойових, складних і небезпечних обставинах.

Побратими та посестри — зараз це вже ціла мережа, до якої долучені як ті люди, які продовжують службу, так і ті, які вже пішли із Сил оборони в цивільне життя. Вони з усіх куточків України, з усіх сфер діяльності. У цивільному житті створення мережі людей, які живуть далеко одне від одного і працюють у різних галузях, — це фантастика. У нинішній українській армії це реальність.

У цій мережі люди діляться досвідом, інформацією, контактами, допомагають одне одному, згадують пережите і поширюють армійський гумор, який єднає краще за будь-який клей.

Є й інші військові, які сприймають армію лише як ієрархію. Такі рідко стають частиною «мережі побратимів». Вони можуть бути радше об’єктом для неї: ця мережа вже багато разів довела свою ефективність проти армійських свавільників, які зрештою втрачали посади.

Стабільне працевлаштування, пільги та підтримка

Служба в армії — робота, звільнитися з якої під час воєнного стану за власним бажанням, без конкретних законних підстав, неможливо. Такі обмеження були б для багатьох неприйнятними під час мирного життя. Але в часи війни це може бути стабільною позитивною основою.

Коли бізнеси закриваються, скорочуються, релокуються, армія не закриється. Навіть якщо посаду скоротять, завжди буде інша, а зарплату виплачують за будь-яких умов. Завжди працюють соціальні гарантії: безплатний проїзд у громадському транспорті, пільги на комуналку та навчання дітей. Нещодавно також ввели пакет бонусів через застосунок «Армія+».

Якщо служити на бойових у підрозділі з гідними забезпеченням і толковим командуванням, завдяки виплатам можна зробити заощадження, які в майбутньому стануть хорошою фінансовою основою.

Є й інші переваги: офіційний стаж і за умови достатньої вислуги краща пенсія. Про якусь прикру зустріч із ТЦК можна забути. Можна легально поїхати у відпустку за кордон під час війни. Можна отримати волонтерську допомогу, підтримку на рівні громади, безплатні фінансові та юридичні консультації, реабілітацію та психологічну підтримку, адже робота військових, поза сумнівом, цінується як на рівні держави, так і на рівні суспільства.

Навчання корисне й на цивілці

«Я отримав змогу безплатно навчатись і підвищувати свою кваліфікацію, як військову, так і цивільну», — розповідає військовослужбовець Максим.

Постійне покращення навичок у Силах оборони може бути обов’язковим або опціональним. Надається багато безплатних можливостей для навчання. Частина зі здобутих навичок не тільки допоможе вижити, а й стане в пригоді пізніше.

Максим наводить приклад: «Я навчився стріляти і постійно вдосконалюю цю навичку; алгоритми управління підрозділами та процес ухвалення рішень допоможуть не лише на службі, а й за потреби планування якихось серйозних завдань і в цивільному житті. Алгоритм надання першої медичної допомоги і знання тактичної медицини допоможуть не лише в умовах бойових дій, а й у виживанні в країні під час війни та потрясінь».

Окрім того, в армії можна здобути ІТ-навички, навчитися керувати дронами та іншою технікою. Ще одне корисне вміння — взаємодія з тисячами людей, управління великими колективами, зокрема в ризикованих обставинах.

Тактична медицина: військові вчаться надавати допомогу. Фото ілюстративне

Стресостійкість і тайм-менеджмент

Велике розумове та фізичне напруження, часом із безсонними ночами, часом узагалі 24/7, не завжди безслідно минає для здоров’я. Водночас розвивається вміння керувати власним часом і ресурсами.

Коли відпочиваєш максимум півтори години на день і так постійно, до цього звикаєш. І набуваєш здатність у цивільному житті робити більше.

Армія навчає керувати не тільки своїм часом, а й часом інших людей, використовувати цей час максимально доцільно і встигати багато. Вона привчає, що навіть у цейтноті, у фізично та емоційно стресових ситуаціях потрібно вижити. У цивільному житті, особливо під час війни на виживання проти РФ, стресу теж не бракує. Тож ці вміння точно знадобляться.

Самореалізація

«Я зрозумів, що більше не можу виконувати роботу, в якій став професіоналом і яку досі люблю», — каже капітан Петро Т., який до повномасштабного вторгнення повністю вигорів у своїй цивільній сфері діяльності. Він не знав, що йому робити далі.

Армія стала для нього новим початком. У ЗСУ він поступово знайшов колектив із гарною взаємодією. Тут йому стали в пригоді цивільні навички. Вміння скрупульозно оформляти документи, хороші аналітичні здібності, вміння орієнтуватися на місцевості й на мапах прислужилися в штабній роботі.

Право вирішувати майбутнє країни

Ще вчора ми були цивільними, а сьогодні вже багато змінили на краще в армії: соціальне забезпечення, зменшення бюрократії, покращення комунікацій та гідне ставлення до бійців. Якщо змінили в армії, зможемо змінити і в країн. Я в цьому впевнений.

Ветерани відкрито можуть добиватися кращого життя для себе та України, не остерігаючись питання критиків: «Що ти робив під час війни, що ти зробив для країни?». А широкі соціальні зв’язки, створені в армії, цьому лише сприятимуть.

Після служби в Силах оборони України можна долучитися до нового строю — активних людей, які мають визнані заслуги перед суспільством, можуть заручитися підтримкою та змінювати життя в Україні на краще.

«Я тут, бо це правильно»

«Бути в армії під час війни — це гідно, почесно і чи не єдиний спосіб примиритися зі своєю совістю, яка так чи інакше промовляє в кожному, — підсумовує лейтенант К. — Я тут, бо це правильно. І так, мені це подобається: почуття побратимства, відчуття причетності, ця небезпечна і водночас трохи розбишацька атмосфера, цей екзистенційний момент істини, коли людина є справжньою. Гівна теж вистачає, але воно відсохне й відвалиться, а справжнє залишиться з тобою назавжди».

Якщо ви хочете поділитися своїми думками, чому вам подобається служити в армії, пишіть на редакційну пошту texty.org.ua@gmail.com. У темі листа вказуйте «подобається служити».

армійське життя армія мобілізація