Відставка Федорова. Зеленський зробив помилку, яка наближає нас до поразки у війні

*Тут і далі під Федоровим ми маємо на увазі Михайла Федорова та команду фахівців, які прийшли з ним у Міністерство оборони.

Припустимо, що Зеленський каже правду і Федорова зняли через системний конфлікт із Сирським. Тобто верховний головнокомандувач більше вірить Сирському, ніж Федорову. Не виключаємо, що це найбільша помилка президента від початку повномасштабної війни.

Неспроможність Сирського

Сирський і поточне вище військове керівництво (Генштаб тощо) не здатні системно вирішити жодну серйозну проблему, навіть якщо про неї відомо роками. Якби нас спитали, як охарактеризувати одним словом більшість наших вищих військових керівників, це слово буде НЕСПРОМОЖНІСТЬ.

У найкращому разі це проявляється як безкінечні імпотентні наради, пусті бойові розпорядження без створення умов на системному рівні, щоб їх виконати, страх брати на себе відповідальність, низький інтелектуальний рівень, нездатність швидко адаптуватися до зміни в характері воєнних дій, а водночас зарозумілість, грубість і зверхність у поводженні з підлеглими, гіпертрофоване відчуття власної важливості й страх перед начальством.

Більшість наших вищих військових керівників можна охарактеризувати словом «НЕСПРОМОЖНІСТЬ»

Часто це відвертий егоїзм, коли питання власного кар’єрного виживання значно важливіше за все інше, зокрема й за життя людей. Тому що за всі прорахунки вищого командування завжди платять своїми життями військові безпосередньо в зоні бойових дій.

Звісно, є винятки, але про них ми не писатимемо, тому що Сирський дуже ревниво ставиться до своїх талановитих підлеглих. Натомість майже на всі ключові вищі посади за два з половиною роки Сирського як головнокомандувача призначалися люди, до яких була лише одна вимога — особиста відданість головкому.

Додайте сюди «затягнутий» стиль керування й опір усьому новому. Це три речі, які його характеризують сповна. Ні, ще одна — готовність виконати наказ Зеленського, незважаючи ні на що, навіть на військову доцільність. Детальніше про це тут.

Якщо згадати наші статті на цю тему (наприклад, одна про те, як не програти війну на виснаження, друга про те, як Україна програє в стратегічній адаптації) та ще кілька десятків подібних, ви побачите, що за ці роки вище військове керівництво не вирішило жодної системної проблеми. Візьмімо для прикладу лише одну: заміна особового складу та відновлення підрозділів. Вирішення цієї проблеми провалено.

Абсолютно знущальний і ганебний наказ Сирського про ротацію раз на місяць (ми писали про нього тут), для якої потрібні три зміни особового складу (зараз немає навіть повноцінних двох), неможливо виконати фізично — немає людей. Взагалі цей наказ, як і багато інших за останніх пів року, з’явився виключно як спосіб імітувати активність у відповідь на перші кроки команди Федорова в Міністерстві оборони.

Цей наказ головкома є точною копією способу, яким «вирішували» проблеми в радянській армії, з анекдоту про прапорщика: «Товаришу прапорщик, негайно проведіть ротацію! Прапорщик у відповідь: ротація, кроком руш! Раз, два!».

Наступне. У це важко повірити, але навіть у 2026 році Сирський підписує накази про створення нових бригад. У поточних умовах це справжній злочин.

Замість того щоб підсилювати найкращі підрозділи, які активно знищують ворога, але постійно зазнають втрат (хоча б для того, щоб мати можливість проводити ротації), Сирський ініціює створення існуючих лише на папері привидів — «бойових частин» без забезпечення, техніки, засобів, із неповним особовим складом.

Із тисячі людей, переданих у бойові з досвідом бригади, у першому бою виживе значно більше, ніж із тисячі людей у новому підрозділі. Те саме стосується втрат техніки, хоча це вторинне порівняно з життям людей. До того ж нові бригади — це завжди штабні й тилові посади. Їх створення зменшує співвідношення кількості безпосередніх учасників бойових дій та кількості штабних і тилових посад.

Одним словом, жодна з проблем, про які ми та інші оглядачі тисячу разів писали, не вирішена.

Завдяки героїзму та інноваціям

Яким чином ми ще тримаємося? Завдяки героїзму (який майже весь час йде пліч-о-пліч із некомпетентністю командирів), роботі військових від бригади та нижче, горизонтальній кооперації між адекватними людьми, припливу невійськових у Сили оборони, рішенням, які вони створили, а також ціною, що була сплачена кров’ю всіх — як мобілізованих, так і кадрових.

Це тема окремої статті, але дуже цікаво, що більшість яскравих успіхів досягнуто не завдяки, а поза досяжністю і часто всупереч зусиллям вищого керівництва ЗСУ.

Більшість яскравих успіхів досягнуто всупереч Генштабу

Також ми тримаємося завдяки кільком довгостроковим стратегічним проєктам, які з часом відіграли визначальну роль. Один із найважливіших — це створення масового виробництва дронів, і саме Федоров був одним із його «батьків».

Зеленський обрав армію страху

Проте є один, безумовно, успішний для Сирського проєкт, можна сказати, улюблений його витвір, за який він є цілковито відповідальним, — це модель штурмових військ, що скопійована з російського зразка.

І ми ще дуже довго випльовуватимемо, вихаркуватимемо кров’ю наслідки цього проєкту. Найяскравіший його приклад — полк «Скеля», де, судячи з тих невеликих шматків інформації, які до нас доходять, організація значною мірою тримається на насильстві, залякуванні військовослужбовців до півсмерті та вбивстві тих, хто не підкоряється розпорядженням командирів. Одним словом, усе організовано по-російськи.

Сирський скопіював російську модель штурмових військ

Припускаємо, що останній приклад з одним із екскерівників «Скелі», який наказав викрасти і вбити цивільних, — це лише верхівка айсберга.

Однак саме для цього підрозділу, який на папері полк, а по факту цілий корпус за розміром, за особистого сприяння Сирського виділяються необмежені ресурси, зокрема люди.

Що з того, що втрати в цьому підрозділі чи не найбільші з усіх? Особисто Сирський сприяв створенню цієї м’ясорубки, командири якої наказують підлеглим застрелити людей після побутової сварки, а підлеглі без заперечення виконують такий наказ.

Проблема в тому, що на відміну від РФ нас такий спосіб війни, який наразі дає змогу затикати дірки, у недалекій перспективі приведе до повного колапсу. Це не спрацює хоча б тому, що в нас немає такої кількості людей, як у ворога.

Ще одне — ця модель потягне за собою руйнування довіри до армії і спричинятиме дедалі більше конфліктів. І міністр внутрішніх справ, якщо його справді поставлять на місце Федорова, не допоможе впоратися з проблемою мобілізації, посилюючи бусифікацію, лише збільшить кількість конфліктів.

Проте ми бачимо, що Зеленський обрав шлях армії страху Сирського замість можливих реформ і армії довіри.

Що встиг Федоров?

Ось лише частина того, що було розпочато або зроблено.

— Напевне, головне: Федоров уперше запропонував бачення, якою може бути наша стратегія перемоги. До цього ніхто — ні Зеленський, ні Генштаб — не спромігся цього зробити. До нього це було міфічне мислення на кшталт «через два тижні будемо в Криму» або «захопимо Курську АЕС і поміняємо на Запорізьку область».

Федоров уперше запропонував стратегію перемоги, до цього Зеленський із Сирським керувалися міфічним мисленням

Стратегія перемоги Федорова — домогтися виснаження ворога, неможливості продовження ним воєнних дій за допомогою стратегічної кампанії середніх і глибоких ударів по логістиці та найкритичніших економічних активах Росії. Сприяти цьому має збільшення втрат особового складу російських військ до рівня, що не може бути компенсований без мобілізації.

— Федоров провів аудит та ініціював значну реформу військових закупівель (це швидше і є одна з головних причин, через що його зняли), почав запроваджувати ефективні бізнесові практики для реалізації проєктів. Страшне слово OKR (Objectives and Key Results, цілі та ключові результати) для визначення того, що потрібно змінити в роботі міністерства, викликало шок у багатьох працівників МО, які звикли у своїй роботі до зовсім іншого.

— Технології: просування використання ШІ у військових технологіях, відключення «Старлінків» для ворога, досягнення у створенні української балістики, розвиток ринку безпілотних та автономних систем, розвиток виробництва і постачання засобів для ударів на середні відстані та багато іншого.

До речі, Федоров за кілька місяців досягнув того, чого досі немає в Генштабу, — справжнього розуміння, що відбувається в цій війні: усі найкритичніші показники — від кількості особового складу підрозділів до кількості засобів у кожній бригаді — стали доступними в режимі реального часу.

Федоров за кілька місяців досягнув того, чого Генштаб не зробив за чотири з половиною роки

Це була не просто спроба, а успішний початок реалізації підходу прийняття рішень, які ґрунтуються на даних. Очевидно, що всі ці ініціативи будуть поховані, тому що в умовному Генштабі панує культура прийняття рішень за допомогою крику, надування щік та «я начальник, а ти ідіот».

— Федоров почав робити перші кроки в реалізації найбільш невдячної та токсичної реформи — реформи мобілізації. Так, перша спроба не сподобалася майже нікому, однак він перший український політик, який наважився хоч щось із цим робити.

Повний список того, що вдалося зробити за цей час, тут.

У Міноборони мало повноважень

При всьому цьому із самого першого дня Сирський дуже хворобливо сприйняв призначення Федорова на посаду міністра оборони. Далі стало ще гірше — головком заборонив будь-яку співпрацю з МО. Наприклад, було майже заблоковано більшість запитів на переведення військових фахівців на посади в МО за напрямками, які треба було створювати з нуля або змінювати в першу чергу.

Ми не впевнені в тому, наскільки Сирський хороший генерал (кажуть, що принаймні професійний), однак мікроменеджмент, побудова вертикалі за принципом особистої лояльності та придушення ініціативи знизу, беззаперечна відданість Зеленському (принаймні демонстрація такої відданості) — усе це (та інше) робить його надзвичайно слабким головкомом.

Сирський виявився дуже вдалим придворним політиком

Проте Сирський виявився дуже вдалим придворним політиком: зі своїм каналом доступу до Зеленського, зі своїми підконтрольними спікерами, зі своїми сітками в соцмережах. Майже немає сумніву, що він із першого дня почав налаштовувати Зеленського проти Федорова.

Причини — реформи та зміни Федорова несумісні із Сирським на посаді головкома. Насправді базова проблема в тому, що законодавство не дає МО справжніх важелів впливу на генералітет. Якби вони були, Сирський був би змушений співпрацювати.

Друга базова проблема в тому, що наше вище військове керівництво має дуже багато повноважень і водночас дуже обмежену спроможність їх реалізовувати (зокрема, інтелектуальну). Пам’ятаєте слово НЕСПРОМОЖНІСТЬ? Це найбільша проблема вищого керівництва, і не лише військового.

Підіб’ємо підсумок: поміняти найефективнішого міністра оборони, який у нас був, лише через пів року роботи — це найбільша помилка Зеленського на посаді президента, яка обернеться для нас суттєвими втратами. Ми точно заплатимо за це спочатку зупинкою реформ, а потім і погіршенням ситуації на фронті. Відповідальність за це лежить особисто на Володимирі Зеленському.

абзац відставка зеленський політика сирський федоров хід війни

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск