Як українській дельті Дунаю повертають дику природу

Read this article in English

Кулани, буйволи,
відновлення степів

Як українській дельті Дунаю повертають дику природу

---

Водно-болотні угіддя належать до найважливіших екосистем планети. Хоча вони займають лише близько 6% суходолу Землі, саме тут зосереджено до 40% усіх видів рослин і тварин. Здорові водно-болотні угіддя життєво важливі для добробуту людей. Вони підтримують продовольчу та водну безпеку, зменшують ризик затоплення паводковими водами, накопичують значні обсяги вуглецю, а також створюють можливості для розвитку туризму й забезпечують зайнятість місцевого населення.

Дельта Дунаю є однією з найбільших і найцінніших водно-болотних екосистем Європи. Тут, на злитті річки і моря, сформувався складний світ плавнів, озер, заплавних лук і лісів, піщаних островів і степів із тисячами видів рослин і тварин. В українській частині дельти міститься Дунайський біосферний заповідник — одна з найважливіших природоохоронних територій країни та найдинамічніша частина Транскордонного румунсько-українського біосферного резервату ЮНЕСКО «Дельта Дунаю».

Протягом тисячоліть вода формувала ландшафти регіону. Щорічні водопілля затоплювали заплави, створювали нерестові водойми, переносили поживні речовини й підтримували надзвичайно високе біорізноманіття. У ХХ столітті значна частина цих процесів була порушена.

Саме тому протягом останніх років команда Rewilding Ukraine проводить в українському Придунав’ї заходи з ревайлдингу.

У центрі цього підходу відновлення природної динаміки водних систем і характерної для регіону рослинності, повернення ключових видів, передусім великих травоїдних тварин, які відіграють важливу роль у формуванні та підтримці екосистем, а також створення умов, у яких природа може самостійно відновлюватися і розвиватися.

Ревайлдинг-ландшафт регіону дельти Дунаю охоплює не лише дельту. На північ від неї простягаються Буджацькі степи — одна з останніх збережених великих степових територій Європи.

Сьогодні Rewilding Ukraine разом із науковцями, природоохоронцями та громадами активно працює над створенням Національного природного парку «Буджацькі степи», який має забезпечити довгострокове збереження цього унікального ландшафту.

Тут розташований Тарутинський степ, де на площі понад 6000 гектарів реалізуються проєкти з повернення куланів, бабаків степових, європейських хом’яків та інших видів, а також відновлюються природні процеси, притаманні степовим екосистемам.

У традиційній природоохороні увага часто зосереджена на рідкісних або зникаючих видах. Ревайлдинг використовує інший підхід. Його мета полягає насамперед у відновленні природних процесів, які формують екосистему.

Коли кулани починають формувати мозаїку рослинності, буйволи відкривають зарослі водойми, бабаки змінюють структуру ґрунту, а пугачі повертаються на вершину харчового ланцюга, відновлюється не окремий вид, а цілісна система взаємозв’язків між сотнями живих організмів.

Великі травоїдні: архітектори дикої природи

Чимало екосистем формується та функціонує завдяки великим травоїдним тваринам. Протягом тисячоліть саме вони формували ландшафти Європи. Дикі коні, тури, зубри, кулани та інші великі тварини постійно переміщалися територіями, поїдали рослинність, переносили насіння, створювали відкриті ділянки і не давали окремим видам рослин домінувати над іншими. Фактично вони були природними інженерами екосистеми. Коли великі травоїдні зникали, змінювався і сам ландшафт. Степи поступово втрачали свою мозаїчність. Вологі луки заростали очеретом. Погіршувалися умови існування для птахів, комах і дрібних ссавців.

Саме тому повернення великих травоїдних стало одним із головних напрямів ревайлдингу в українському Придунав’ї. Сьогодні на природних територіях регіону живуть кулани, тарпановидні коні, водяні буйволи, олені та інші великі копитні.

Їхня присутність запускає природні процеси, які людина не здатна відтворити жодними технічними засобами.

Кулан є одним із найрідкісніших великих ссавців Євразії. Його повернення стало одним із найамбітніших проєктів ревайлдингу в Україні. У 2020 році перші тварини були перевезені в Тарутинський степ із заповідника «Асканія-Нова» — всесвітньо відомого осередку збереження степової природи, де куланів утримували і розводили із середини ХХ століття. 

З 2022 року Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Фальц-Фейна перебуває під російською окупацією, а частина його колекцій та природної спадщини зазнала серйозних втрат. З огляду на це народження куланів у Тарутинському степу набуло додаткового значення — воно не лише свідчить про успішний ревайлдинг, а й продовжує багаторічну роботу українських науковців і природоохоронців над збереженням цього виду.  

На сьогодні дике стадо куланів у Тарутинському степу налічує понад 20 особин, ще 9 тварин перебувають в адаптаційному вольєрі. Кулани успішно розмножуються, і майже щороку в степу народжується малеча. 

Особлива цінність куланів полягає в їхній здатності використовувати великі території та поїдати широкий спектр рослин. Вони запобігають заростанню степу і створюють сприятливі умови для багатьох інших видів. 

Тарпановидні коні породи польський коник були виведені селекціонерами на основі місцевих коней для відновлення рис, характерних для зниклого дикого коня — тарпана.

Коники добре пристосовані до життя в диких умовах. Вони можуть цілий рік перебувати просто неба, самостійно знаходити корм і витримувати складні погодні умови. На островах дельти Дунаю ці тварини відіграють роль природних «косарів»: стримують заростання заплави очеретом і чагарниками, підтримують різноманіття рослинних угруповань, створюють сприятливі умови для багатьох видів птахів і навіть сприяють збереженню нерестовищ, формуючи низькотравні луки.

Нині стада коників уже стали невід’ємною частиною екосистем окремих островів української частини дельти.

Водяні буйволи є чи не найнезвичнішими тваринами, які використовуються як інструмент ревайлдингу в дельті Дунаю.

На відміну від більшості інших травоїдних водяні буйволи охоче заходять у воду й харчуються водною рослинністю. Вони здатні поїдати молодий очерет і підтримувати відкриті ділянки водойм. Там, де живуть буйволи, формується складна мозаїка з відкритої води, луків, заболочених ділянок та очеретяних зарослів. Саме така різноманітність середовищ необхідна для багатьох видів риб, земноводних та водоплавних птахів. Сьогодні стадо водяних буйволів у дельті Дунаю поступово зростає і є важливим елементом природних процесів на островах.

Повернення природного випасу

У дикій природі немає видів, які існують ізольовано один від одного, тому що все пов’язане з усім. Кулани, коні та буйволи споживають різні типи кормів, по-різному переміщаються територією і мають різний вплив на рослинність. Разом вони формують складну систему природного випасу.

Підтримання природних процесів у степу, зокрема помірного випасу великих травоїдних, створює умови для збереження характерної степової рослинності. Саме до таких видів належить ковила українська.

Ковила занесена до Червоної книги України. У період цвітіння її довгі сріблясті остюки утворюють характерні хвилі, які стали символом незайманих степових просторів.

Повернення води: відновлення природних процесів у дельті Дунаю

У ХХ столітті для розвитку сільського і рибного господарства, а також інфраструктури будувалися дамби, шлюзи та канали. Частина водно-болотних угідь втратила природний зв’язок із Дунаєм. Вода перестала вільно циркулювати між окремими озерами та рукавами річки, що поступово призводило до погіршення стану екосистем.

Тому команда Rewilding Ukraine приділяє багато уваги відновленню природного водообміну. Наприклад, у партнерстві з колегами з Ізмаїльського управління водного господарства відновила зв’язок вод Дунаю з озером Картал. 

Після розчищення понад п’яти кілометрів протоки Лузарса на західній околиці озера приплив води з Дунаю до озера збільшився на 40%. Це наблизило водний режим до природного стану й сприяло відновленню понад 450 гектарів заплави, поліпшило середовище існування для численних видів риб, птахів, ссавців та безхребетних. Також посилився природний зв’язок між великими придунайськими озерами Кагул, Картал, Кугурлуй і Ялпуг.  

Такі відновлювальні роботи проводилися також для поліпшення водообміну озера Катлабух і Старонекрасівських плавнів, що поблизу Ізмаїла, що мало значний позитивний ефект, особливо в посушливі роки.

Замість створення нових інженерних споруд команда намагається прибрати або пом’якшити наслідки попередніх втручань, що дає змогу воді знову рухатися природними шляхами. 

Відновлення водного режиму важливе не лише для природи. Водно-болотні угіддя відіграють роль природних резервуарів, накопичуючи воду під час водопіль і поступово віддаючи її в посушливі періоди.

Відновлення природного водообміну між Дунаєм і придунайськими озерами створює сприятливі умови для збереження популяцій водяного горіха.

Водяний горіх утворює на поверхні водойм характерні розетки листків, які слугують укриттям для мальків, безхребетних та інших водних організмів. Ця рослина є одним із маркерів здорового стану природних водно-болотних екосистем.

Колись європейський хом’як був звичайним мешканцем українських степів, однак через розорювання земель, інтенсивне сільське господарство та фрагментацію природних територій його чисельність різко зменшилася. Сьогодні цей вид перебуває під загрозою зникнення в багатьох країнах Європи. 

Як типовий мешканець степу він є важливою складовою екосистеми: риючи нори, покращує структуру ґрунту, а також є важливою ланкою харчового ланцюга для багатьох хижаків. 

Пугач — один із найбільших і найсильніших нічних хижих птахів Європи, а також вершина харчового ланцюга — його в дикій природі ніхто не їсть. Присутність пугача свідчить про здоровий природний ландшафт, у якому достатньо їжі та збережені місця для гніздування.

Як вищі хижаки пугачі відіграють важливу роль у підтримці здоров’я екосистем. Зокрема, контролюють популяції гризунів (якщо пугачі зникнуть, популяції гризунів можуть значно збільшитися).  

У Тарутинському степу колонії бабаків щороку розширюються. Домівка бабака — складна система нір, які використовують десятки інших видів тварин — від комах до плазунів і дрібних ссавців. Ці мережі нір також покращують аерацію ґрунтів. 

Після майже повного зникнення в українському Придунав’ї бабаки знову повертаються до Тарутинського степу завдяки програмі Rewilding Ukraine. 

Природа для ветеранів

Ревайлдинг в українському Придунав’ї спрямований не лише на відновлення природи, а й на підтримку людей. З 2024 року Rewilding Ukraine реалізує програму «Природа для ветеранів», у межах якої ветерани, військовослужбовці та члени їхніх родин мають змогу відвідати дельту Дунаю, ознайомитися з природою регіону та результатами ревайлдингу. Такі поїздки допомагають відновити емоційний зв’язок із природою, відпочити від щоденних викликів в умовах війни й провести час із родиною в одному з найцінніших природних ландшафтів України. 

Реалізація багатьох природоохоронних проєктів у Придунав’ї стала можливою завдяки підтримці міжнародних партнерів. Rewilding Ukraine висловлює подяку Rewilding Europe — провідній європейській організації, яка підтримує відновлення природних процесів у кількох ревайлдинг-ландшафтах від Піренейського півострова до Карпат і дельти Дунаю, а також програмі The Endangered Landscapes & Seascapes Programme (ELSP), що сприяє відновленню цінних природних територій по всій Європі. Їх багаторічна підтримка допомагає відновлювати природні процеси, повертати популяції ключових видів і розвивати ревайлдинг-підхід в Україні.

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитися свіжий випуск