Статті
«У нас усе працює, просто дронів стало багато». Як живе Запоріжжя під постійними атаками з неба
«У Запоріжжі російський дрон атакував маршрутку», «КАБ вдарив по Запоріжжю», «Удар БпЛА по будівлі басейну, де займалися люди» — такі новини із Запоріжжя щодня, особливо з початку червня, відколи ворожі FPV-дрони стали долітати до міста. Росіяни б’ють по цивільних, громадському транспорту, автозаправках, житлових будинках. Як це стало можливим? Що говорять місцеві мешканці та влада? Texty.org.ua розповідають у репортажі.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
Запоріжжя — це 700 тис. мешканців, із яких 55,6 тис. — діти-дошкільнята й школярі. Кожен п’ятий — переселенець з окупованих територій.
Більша частина території міста і його центральна частина містяться на лівому березі Дніпра. До лінії фронту 27–30 км.
Статистика війни
Понеділок, 29 червня. У телеграм-каналі голови бласної військової адміністрації Івана Федорова багато повідомлень про загрози ударів дронами, керованими авіаційними бомбами, балістичними ракетами. У різних районах міста час від часу лунають вибухи, але це вже сприймається як норма.
Близько 11-ї росіяни почали атакувати Космічний район міста FPV-дронами. Влучили в маршрутку. Уламками вбило одразу двох чоловіків, ще одна жінка померла від травм у машині швидкої.
Житель «Космосу» Анатолій Надькін став очевидцем трагедії. Він їхав у своєму авто за маршруткою. Бачив, як дрон влітає у верхній кут задньої частини автобуса. Від вибуху в машині спрацювали всі подушки безпеки. Саме це і врятувало його, вважає Анатолій.
Це вже четвертий випадок, коли б’ють у маршрутку
Виявилося, чоловік 12 років працював водієм на цьому самому маршруті, добре знає і водіїв, і навіть деяких пасажирів.
«Знаю водія маршрутки, у яку влетів дрон. Він у крові вискочив, почалася пожежа. Жінку, яка була на задньому сидінні, спочатку не могли дістати, бо двері дуже понівечило. Вона дуже важка була (третя жертва цієї атаки. — Ред.). Чоловік був біля передніх дверей — його вбило, другий сидів посередині — теж вбило. Дякувати Богу, людей у салоні було небагато. Це вже, мабуть, четвертий випадок, коли б’ють у маршрутку», — каже Анатолій.
Саме через це Анатолій більше не хоче працювати водієм. Страшно. За кермом, коли транспорт гуде, не завжди чути дрон, щоб спробувати вистрибнути.
Ще за годину дрон поцілив у вантажівку з харчами. Це сталося поблизу лікарні в цьому самому районі. Ввечері дрон вибухнув біля комунального автобуса, що їхав центральним проспектом міста. Ще за кілька годин атакував будівлю ОВА.
Вівторок, 30 червня. Ранок почався з вибухів в Олександрівському районі — це стара частина міста, тут завжди людно. Пошкодило історичні будівлі, згоріли автівки, поранило людей. Вдень атака КАБами і дронами, увечері повторно вдарили керованими бомбами.
Між тривогами й відбоями іноді хвилини
Між тривогами й відбоями іноді хвилини. Як жителька міста скажу відверто: до цього звикаєш. Вибухи, пошкоджені будинки і навіть поранені — все це твоя психіка й мозок перетворюють на «статистику».
З міркувань безпеки влада не називає райони та вулиці, на яких були прильоти. Подробиці люди шукають у соцмережах. Більшість постраждалих і загиблих лишаються в офіційних зведеннях «числами» без імені, без історій. У кращому разі повідомляють вік і стать.
Це короткий опис останніх днів червня. Таких історій можна розповідати безліч, але чи треба? Так само не треба зараз малювати собі картину, що в Запоріжжі зовсім немає життя. Є. Специфічне, не таке, як навіть у сусідньому Дніпрі, але є.
Місто
Комендантська година триває з опівночі до п’ятої ранку. Більшість аптек зачиняється о 20:00. Супермаркети працюють до 22:00–23:00.
Громадський транспорт — окрема історія. Центральним проспектом із самого ранку до пізнього вечора курсують маршрутки, тролейбуси, автобуси. А от дістатися у віддалені Шевченківський, Хортицький і Дніпровський райони — це завдання підвищеної складності. Після 19:00 реальний варіант — таксі.
Влада пояснює, що водіїв громадського транспорту не вистачає. Водночас у червні вперше відкрили автобусний маршрут Набережною магістраллю.
У Запоріжжі запрацювала перша цілодобова аптека
Минулої осені в центрі Запоріжжя запрацювала перша цілодобова аптека. Містяни дуже чекали цієї події. Посадовці провели перемовини з власниками інших аптек, тепер «нон-стоп» їх працює значно більше.
Поштові відділення раніше не дуже реагували на тривоги — припиняли роботу, коли чули вибухи тут і зараз. А відколи почастішали удари по «Новій пошті», відділення стали зачинятися за сигналом тривоги, біля них встановили бетонні укриття.
Деякі магазини, банки, кінотеатри під час повітряних тривог не працюють. Тривога може тривати 10 годин і більше, тому планувати свій день складнувато.
Працюють дитсадки та школи. Головна умова — навчання має відбуватися в укриттях. Активно будують підземні заклади освіти — перші мають відкритися восени.
Ознака «сезону» — встановлюють бетонні укриття в громадських місцях, натягують антидронові сітки над зупинками транспорту, мостами, під’їздами до лікарень, деякими дорогами. До речі, у місті завершують будівництво нового корпусу дитячої лікарні й не тільки.
У словнику запоріжців з’явився новий вислів: «пісюн летить» — це про українські зенітні дрони-перехоплювачі P1-Sun. Люди часто чують у небі їхнє специфічне дзижчання, а потім бачать спалах вогняної кулі, коли ціль уражена.
«Ефпівішка зависла»
Перші сітки з’явилися в Південному мікрорайоні. Він найчастіше страждає від російських FPV-дронів. Їдемо туди.
Вулиця Стешенка — кінцева зупинка. Тут зазвичай багато маршруток, але цього разу застаємо лише три. Одного з водіїв звати Леонід. 8 червня він постраждав від атаки дрона, що вибухнув за кілька метрів від зупинки.
«Ми тут з іншими водіями стояли. Ефпівішка над нами зависла і впала. Секунд п’ять і все. Швидко дуже. Тіло посікло, але глибоких ран не було. Якщо є дерева і якщо дрон високо, то заховатися ще можна. Але вони ж з’являються нізвідки, тому шанси такі собі», — каже чоловік.
Леонід живе на «Космосі». Не приховує, останнім часом став боятися.
«А хто не боїться? Тут, де ми стоїмо зараз, якась безпека, може, і є. А далі? Сітки — це добре, але прилетіло там, де їх немає. Вони (оператори дронів. — Ред.) бачать, куди б’ють», — додає.
У чоловіка є будинок у Дніпропетровській області. Питаю: можливо, варто переїхати туди для безпеки? Він замислюється й каже, що дрони вже й туди дістають.
Леонід помітив, що пасажирів стало менше. Раніше люди їздили кудись і без гострої потреби, а тепер ще подумають.
Ще один чоловік на ім’я Віктор працює водієм на 37-му маршруті. Багато автобусів не виходить, бо водії відмовляються сідати за кермо, зізнається він.
Тут сітки є, а далі проспект не затягнутий
«Власник каже: “Не хочеш — не їдь”. Але ж працювати треба, хоч якусь копійку заробити. Поки що масово водії не звільняються, але все залежить від ситуації», — пояснює.
Віктор живе в Шевченківському районі, який постійно потерпає від атак. Зізнається, думає над тим, щоб виїхати з міста.
«Тут сітки є, а далі проспект не затягнутий. Вчора буквально в центрі був приліт. Сьогодні мені дружина телефонує і каже, що дрон летить», — додає і йде за кермо.
За кілька метрів від зупинки жінка торгує абрикосами, малиною, персиками, черешнею, овочами. Щовечора вони з чоловіком їздять по городину на дачу, а ночувати вертаються в місто у квартиру.
«Страшно, — каже пані Олександра. — Коли чую дрон, ховаюся за кущі чи дерево і сиджу. Коли біля під’їзду чую, то ховаюсь у квартирі в коридор. Страшно стало. Дуже».
«Не думали виїхати?» — питаю.
«А бігти нікуди, грошей немає, ми пенсіонери. Донька за кордоном з дітьми, син служить, невістка й онук тут. Людей менше стало… дітей менше. Он на АЗС приліт був, он будинок — також приліт, у нас у дворі приліт, у сусідів… у школу і там далі», — не встигає показувати руками.
Одна з дев’ятиповерхівок, на яку показувала Олександра, постраждала 27 червня. Біля під’їзду стоять волонтери з бейджами. Розмовляють із жінкою, яка живе у квартирі на першому поверсі.
Зайшла в кімнату і бачу зарево
«Приліт був о 23:16, — згадує пані Наталія. — Уночі вмикаю бойлер, у нас лічильник “день — ніч”, читаю: “Піски в укриття”. Зайшла в кімнату і бачу зарево. Вибігла в коридор — і тут сильний вибух, усе посипалося. Донька вибігла, вікна вибило».
Виїжджати Наталія не збирається — пенсія мала, проблеми зі здоров’ям.
«Була в супермаркеті, якраз атака. Люди налякалися, почали бігти. А я стою, набираю доньку й питаю: а куди ж мені йти? Вона каже: додому!» — додає Наталія і сміється.
За словами жінки, у них усе працює, просто дронів стало багато.
Лінія фронту
За словами речника Сил оборони Півдня України Владислава Волошина, те, що зараз відбувається, — терор мирного населення. Ворог намагається показати, що має певні технології, щоб діставати до Запоріжжя.
«На фронті противник не рухається в напрямку Запоріжжя. Навпаки, Сили оборони намагаються відтіснити його. Тому окупанти б’ють по логістиці, намагаються створити в тилу ситуацію, яка не сприяє підвищенню морального духу. Чимало оборонців Запорізького напрямку — мешканці Запоріжжя. Коли вдома нестабільно, морально це вибиває», — каже Волошин.
У район окупованого села Кінські Роздори росіяни підтягнули 50-ту окрему бригаду безпілотних систем «Варяг», пояснює він.
Не виключено, що б’ють по місту дронами нової розробки
«Це резерв верховного головнокомандувача РФ. Ця бригада працює по Запоріжжю, Правому березі міста, Марганцю, Нікополю. Має дрони на оптоволокні, що летять більш як на 30 км. Використовує LTE-модеми, заглушити які непросто. Не виключено, що б’ють по місту й дронами нової розробки», — каже Волошин.
І додає, що сітки — ефективна протидія дронам.
«Можна вимикати мобільний зв’язок, але тоді його не буде взагалі. Говорити про інші варіанти не будемо, адже щойно знайдемо протиотруту, як про неї стане відомо ворогу, він одразу шукатиме щось нове», — пояснює співрозмовник.
Сіра зона?
Наради щодо посилення безпеки відбуваються щодня та навіть двічі на день, запевняє секретарка Запорізької міськради Регіна Харченко. Питаю, чи не планує місто встановлювати РЕБи на комунальному транспорті.
«Не думаємо поки що. По-перше, дорого. Вартість одного РЕБу стартує від 400 тисяч гривень. Але думаємо про захисні конструкції на транспорті, особливо на великих автобусах. Запоріжелектротранс готує пропозицію — до кінця тижня має бути один такий експериментальний приклад», — відповідає посадовиця.
Нині основні зусилля спрямовані на захист конструкціями комунальних та інфраструктурних об’єктів, встановлення укриттів.
«Бачите, що з автозаправками? Удари симетричні: ми їм вибиваємо, вони нам. Максимально працюємо з бізнесом, “Червоним хрестом”», — коментує Регіна Харченко.
Місто дихає: працюють кав’ярні, люди гуляють
Бізнес не тікає з міста, вважають у мерії. Багато дітей.
«Грубо кажучи, маємо бути дуже добре підготовлені до 1 вересня», — додає посадовиця.
Якщо читати лише зведення і заголовки в стрічці новин, може здатися, що Запоріжжя сьогодні — це сіра зона, крім депресії немає нічого. Якщо ж вийти на вулицю, то можна побачити, що місто дихає: працюють кав’ярні, люди гуляють у парках. Немає на кожному кроці вивісок «Зачинено».
Так, темп міста дещо змінився, але життя триває. Запоріжжя — це більше про спротив, вміння бути першими там, де інші, можливо, опускають руки.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися