Овації Ірану, ЗСУ полюють за автобусами та епітети для ТЦК. Моніторинг російської дезінформації в Україні (травень — червень 2026 року)

Завантаження...

Мобілізаційне рабство і система пасток

Мобілізація лишається однією з головних ліній російської пропаганди в українському сегменті.

Пропагандисти користуються спеціальною агресивною лексикою. Долучення до війська називають «мобилизационным рабством» та «отловом крепостных», людей — «пушечным мясом», а країну — «гетто, обнесенным колючкой».

Канали поширюють тези, що описують війну не як захист своєї країни, а як бізнес еліт: «Эта война давно бизнес, который ведется руками бедных ради счастья богатых».

Для своїх постів деструктивні канали ретельно добирають емоційні історії. Зазвичай вони розповідають про мобілізацію батька, якого разом із восьмирічною донькою привезли до ТЦК і протримали понад десять годин; про чоловіка з інвалідністю, який помер невдовзі після мобілізації; про людину з психічним розладом, яку заштовхують у бус на очах перехожих.

Паралельно додають загрози, які покликані лякати. Пишуть, що 200 тисяч студентів втратили відстрочки, що сімнадцятирічних уже ставлять на облік, що на черзі жінки.

Окремий блок будують навколо свого старого наративу про зовнішнє управління. Тезу про зниження мобілізаційного віку, посилаючись на «чутки з кулуарів», подають як виконання вимог ЄС «под кредит в 90 млрд евро». Молодь описують як «расходный материал», а також акцентують на маргінальних закликах мобілізовувати, наприклад, із 14 років, про що говорив Дмитро Корчинський.

Сюди ж додають сюжети про депортацію чоловіків призовного віку з Польщі з подальшою мобілізацією та про «рекрутерів» біля консульських установ за кордоном. Усе це збирають в образ «системы ловушек», яка «захлопывается». Мовляв, чоловік не може ні лишитися в Україні (через так звану бусифікацію), ні легально виїхати чи залишитися за кордоном (через депортації та перевірки документів). Створюється враження тотальної безвиході.

Водночас напади на ТЦК героїзуються. Відео, де на Волині селяни проганяють працівників ТЦК лопатами, саркастично супроводжують перекрученою цитатою Дмитра Кулеби, яку пропагандисти й боти часто пригадують у коментарях. Ще в січні 2024-го ексміністр казав: «Навіть якщо в нас закінчиться зброя, ми будемо боротися лопатами».

Боти й тролі надзвичайно активно розганяють цю тему в ютуб-коментарях. Наприклад, користувач із ніком @НародУкраїни-э2е поширив майже ідентичний коментар «нож, топор или волына лучшая самооборона от нападений боевиков из фсб-тцк и власовцев-полицаев» під 20 відео на 10 ютуб-каналах. Користувач @setgg777 написав «пока Зеленский у власти, война не закончится, это факт. Только мобилизация, ТЦК, коррупция и перемога в телемарафоне» під 19 різними роликами. А користувач @Нина-р8ш7ф прокоментував також під 19 відео, що «українські міста стають непридатними для життя. Обстріли, руйнування, шахеди. Бусифікація».

У коментарях формується окремий словник, як саме треба називати і з ким асоціювати працівників ТЦК.

Завантаження...

Українські дрони. «Панікі нєт!»

Через масовість та успішність далекобійних ударів, яких українські Сили оборони завдали по російських об’єктах, телеграм-канали не можуть їх ігнорувати. Вони не намагаються спростувати самі факти дронових атак по НПЗ і паливній логістиці, однак подають їх у вигідному для себе світлі.

Російські джерела визнають шкоду охочіше, коли можуть перекласти її на «обломки». Пожежі й руйнування нерідко пояснюють не влучанням, а падінням уламків збитих дронів, і саме в цій рамці згадують поранених і загиблих серед цивільних. Так вони підтримують лінію «все збито», а якщо об’єкт все ж таки постраждав, причиною є не українські удари, а те, що впало з неба після успішної роботи ППО.

Не можуть вони ігнорувати й широку географію ударів. Згадують Московський НПЗ у Капотні, заводи у Волгограді, об’єкти в Ростовській області та Краснодарському краї, спроби дістати до Тюмені за «1900 кілометрів від кордону».

Про наслідки обстрілів пишуть лише тоді, коли їх неможливо приховати, проте намагаються одразу «пом’якшувати» такі новини, повідомляючи, що пожежу вже «ликвидировали», «разлива нефтепродуктов не произошло», завод «не пострадал», а загибель мирного мешканця в Бєлгородській області ховають усередині зведення про збиті дрони.

Дефіцит пального

Проросійські телеграм-канали хоча й орієнтовані на українську аудиторію, проте тему дефіциту пального в Росії обійти не могли. У своїх публікаціях вони переважно переказували настанови чиновників, не акцентуючи на причинах: «Сохранять спокойствие и не поддаваться панике»; «Ажиотаж, очереди и гонки за топливом только усугубляют ситуацию». Про Петербург писали, що «речь не идёт о дефиците, причины связаны с нарушением логистических цепочек».

Оцінки аналітиків пропаганда намагається перекрити думками власних експертів. Наприклад, вони згадують, що агентство Reuters писало: удари зачепили потужності, на які припадає близько 30% випуску бензину. І на противагу цьому цитують експерта в росЗМІ, який заспокоює росіян і каже, що західні медіа перебільшують.

Окремою темою в постах про пальне стали спекуляція й перепродаж. Канали описують, як бензин, зокрема в Крим, починають возити приватно каністрами через Кримський міст, а на місці перепродують його втричі дорожче. Подають це майже як вияв підприємливості: «рыночек решает», проте за такою іронією ховається визнання, що офіційне постачання не працює.

Іран чинить успішний опір ворогам

Коли наприкінці лютого 2026 року Ізраїль і США завдали ударів по Ірану, російська пропаганда опинилася в незручному становищі. Кремль роками називав Тегеран стратегічним партнером: він постачав Росії дрони, допомагав обходити санкції та підтримував Москву дипломатично. Але відкрито стати на бік Ірану означало б зіпсувати відносини з адміністрацією Трампа, якого Кремль вихваляв у своїй пропаганді й на якого покладав певні надії.

Російська пропаганда швидко сформувала кілька взаємопов’язаних наративів, які ґрунтувалися на її попередніх напрацюваннях.

Перший: Америка є головним джерелом світового хаосу. «Трампа нельзя считать безопасным изоляционистом, как его представляли многие в начале срока». Якщо війна в Україні, за версією Кремля, нібито була спровокована НАТО, то удари по Ірану подавалися як ще один доказ того, що США систематично руйнують міжнародне право.

Другий: Захід демонструє подвійні стандарти. Якщо Росію звинувачують у порушенні суверенітету України, то чому аналогічні дії Ізраїлю та США багато західних політиків називає виправданими?

Водночас проросійська пропаганда уникала закликів до прямої допомоги Ірану. Москва засуджувала американські та ізраїльські удари, говорила про необхідність дипломатії та міжнародного права, але не демонструвала готовності втручатися військово. Росія не хоче остаточно руйнувати діалог із Вашингтоном.

Показовою є економічна складова пропаганди. У Телеграмі відкрито говорять про вигоди від війни: дорожча нафта означає більші надходження до російського бюджету, а нова криза відволікає Захід від санкційної політики щодо Москви.

17 червня США й Іран дистанційно підписали меморандум про припинення війни та відкриття Ормузької протоки. У проросійському Телеграмі це стало вибухом, адже для них вигідно показати США стороною, яка все програла: «Ни Трамп, ни Нетаньяху не смогут посмотреть своим странам в глаза и заявить о победе»; «Арабские монархии Персидского залива убедились, что американский “зонтик безопасности” не способен их защитить»; «Выживание Ирана в войне радикально изменило баланс сил на Ближнем Востоке и усилило позиции антиизраильских движений в регионе».

Особливо активно просувалися новини про дефіцит зброї, який виник у США, а отже, Америка не здатна протистояти Росії та Китаю: «Восстановление запасов боеприпасов до довоенного уровня может занять до четырех лет, что будет критически важно в случае конфликта с Китаем».

Злочини військових ЗСУ

У досліджуваний період однією з центральних тем, які просували проросійські телеграм-канали, вкотре стали звинувачення ЗСУ в тероризмі та воєнних злочинах. 22 травня Генштаб ЗСУ повідомив, що «уражено низку об’єктів російського агресора, серед яких нафтопереробний завод, склади боєприпасів, засоби ППО, пункти управління та жива сила противника, зокрема й один зі штабів підрозділу “Рубікон” у районі міста Старобільськ».

Росія заявила, що внаслідок атаки загинула 21 молода людина, й оприлюднила перелік. У перші дні після удару по Старобільську частина українських лідерів думок у соцмережах заперечувала той факт, що серед загиблих і постраждалих були студенти педколеджу. Молодих людей називали курсантами «Рубікону» або потенційними військовими, адже вони вже досягли призовного віку.

Докладніше про подію та про інформаційну складову можна прочитати тут і тут.

Водночас ми відзначаємо високу медіаактивність проросійських телеграм-каналів і ботів/тролів навколо цієї події. Подальші удари по Україні подавалися як помста за Старобільськ і супроводжувалися закликами стерти з лиця землі Київ та інші українські міста. Українських військових називали «терористами» і «нелюдами».

Один із головних наративів полягав у тому, що українці нібито цілеспрямовано «придерживаются концепции “обезлюживания территорий”, которую практиковали с самого начала, с 2014 года».

Іншим поширеним звинуваченням було твердження, що Україна завдає ударів по Запорізькій АЕС, щоб спричинити технологічну катастрофу, викликати співчуття Заходу й збільшити обсяги міжнародної підтримки.

29 травня дрон влучив у будинок у Румунії. Спочатку пропагандисти звинуватили в цьому Україну. Однак після того, як румунська сторона надала докази, що дрон був російським, версію змінили. Зокрема, стверджували, що причиною інциденту стали дії української ППО, яка, захищаючись, нібито змінила траєкторію польоту російського дрона: «Во время пролета над украинской территорией некоторые из дронов были сбиты, а один из них, вероятно, пострадавший над городом Рени, изменил траекторию движения и направился в сторону Галаца. В общем, виновато украинское ПВО».

17 червня в Брянській області був атакований автобус. За повідомленнями російської сторони, у ньому перебувала дитяча футбольна команда з білоруського Гомеля, яка їхала на відпочинок до російського Геленджика. Губернатор Брянської області звинуватив в атаці Україну. Натомість Генштаб ЗСУ та СБУ заявили, що жодних ударів у цьому районі не завдавали. У Центрі протидії дезінформації, своєю чергою, стверджують, що інцидент був російською операцією, покликаною спровокувати Білорусь на агресивні дії проти України.

Українських військових звинувачують у цілеспрямованих атаках на автобуси, стверджуючи, що ЗСУ нібито розглядають їх як одну з пріоритетних цілей: «Кто-то заранее запрограммировал систему бить по автобусам, а в автобусе, в отличие от фуры с грузом, едут люди, и гибель людей тут становится заранее заложенным результатом».

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу та Equal Rights & Independent Media (ERIM). Її зміст є виключною відповідальністю Texty.org.ua і не обов’язково відображає погляди ЄС та ERIM.

бусифікація дезінфомонітор дезінформація наративи соцмережі телеграм трамп іран

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск