І сміх, і сльози. Як архаїчні армійські норми ускладнюють життя бійців

Сталевий шолом і запасні онучі

Існує наказ міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, який затверджує Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України. Але краще б його не було. Наведу лише частину «чудових» і досі чинних норм, які він встановлює:

«Ковдри повинні бути одного кольору. По бокових сторонах ковдра підгортається і прострочується. Подушка підбивається і кладеться з розправленими кутками. Всі подушки повинні бути одного розміру. Тапочки зберігаються під ліжком у ногах, а приліжковий килимок (скручений) вдень зберігається під ліжком, на спеціально виготовлених металевих гачках, прикріплених до сітки ліжка у ногах.

Занавіски на вікнах у спальному приміщенні закріплюються на карнизі й повинні бути одного кольору довжиною 40–50 см».

Окрім суворого обліку мила неіснуючим старшиною цей наказ закріплює й такі «потрібні» ЗСУ норми, як обов’язкова наявність у речових мішках військових комплектів ґудзиків та крючків. І — вишенька на торті — на особливий період військові повинні мати сталевий шолом і пару запасних онуч!

Не здивуюся, якщо багато хто з нинішніх військовослужбовців не тільки не вміє користуватися онучами, а й не знає, що воно в біса таке.

У наказі № 300 ще багато таких бздур. Хоч його мета блага — регламентація господарства ЗСУ та дій відповідальних осіб, але тут він теж дає маху. Адже в ньому прописані обов’язки посадовців, яких у Збройних силах вже немає. Наприклад, заступник командира частини з виховної роботи, начальник служби РАО (ракетно-артилерійського озброєння, з осені 2023 року РАО розділили на кілька служб) і начальник бронетанкової служби.

Забули оновити

Наказ № 300 чинний уже 29 років. За весь цей час його оновлювали лише вісім разів, здебільшого несуттєво. Для порівняння: наказ Міноборони № 280 від 15.09.2022 щодо кадрової роботи за кілька років змінювали вже тричі, повністю переписавши під нові умови в ЗСУ.

Серед змін, внесених до наказу № 300 після 2014 року, лише одна суттєво підтягнула його до реалій ЗСУ. Ця зміна дозволила військовим частинам подавати звітність, заявки на отримання матеріальних засобів, а також отримувати дані про забезпеченість військових частин за допомогою інформаційно-комунікаційних систем.

Доти це треба було подавати або отримувати через «поштово-телеграфні послуги». А саме міські та міжміські переговори, передачу телеграм, пересилку посилок, замовних листів і бандеролей.

Добре, що Міноборони почало змінювати в цьому наказі хоч щось. Але цього мало. Ці нафталінові норми потрібно повністю скасовувати або змінювати відповідно до нинішніх обставин.

Наказ Шредінгера

Хоч яким би недолугим був наказ № 300, він існує у відкритому доступі на сайті Верховної Ради. Але є інший досі чинний наказ із такою самою зотлілою актуальністю, який не знайдеш на парламентському сайті!

Я дізнався про нього випадково. Один із побратимів попросив замінити йому посвідчення офіцера у зв’язку з присвоєнням звання майора. Я запитав у бригаді, де мають усі бланки посвідчень.

Отримав у відповідь сто відмовок, серед них була й така, що немає норми, яка вимагає замінювати посвідчення. Коли я запитав побратима, він сказав, що теж не знає, яка саме норма це регламентує, але чув, що вона є. Мої пошуки в усіх джерелах з відкритим доступом нічого не дали. Ну нема, то нема.

Лише через рік з однієї з розмов я дізнався, що норма й справді існує! Вона прописана в наказі міністра оборони України від 10.04.1997 № 117 «Про посвідчення генералів (адміралів), офіцерів, прапорщиків (мічманів) Збройних сил України». І регламентує причини заміни посвідчення офіцера, зокрема після присвоєння звань майора та полковника.

Наказ чинний, доступ у нього відкритий. Але його немає на офіційних електронних ресурсах Верховної Ради, Міністерства оборони України чи будь-яких інших.

Звісно, цей наказ безнадійно застарів. Із 2020 року в ЗСУ немає ані згаданих у ньому прапорщиків, ані мічманів. Як і начальників штабів військових округів (оперативно-територіальних командувань) та військових комісарів. При цьому жодних змін у наказ не вносили з моменту його підписання.

Чому з цими посвідченнями така катавасія? У межах переходу ЗСУ на новий військово-обліковий документ (ID-картка) Міноборони скасувало наказ про військові квитки і зобов’язало використати їх залишки до 01.06.2026. А про посвідчення генералів, офіцерів та неіснуючих уже прапорщиків МОУ забуло. Отже, ці документи потрібно отримувати, замінювати тощо.

У ЗСУ є норма, яку ніде неможливо знайти, і багато хто навіть не вірить у її існування

Виходить, що в ЗСУ є норма, яку ніде неможливо знайти, і багато хто навіть не вірить у її існування. Така собі норма Шредінгера. А втім, за її недотримання командири можуть покарати: наказ № 117 вимагає ведення двох книг обліку посвідчень службою персоналу підрозділу. Звідки військові можуть про це знати?

Позбутися нафталіну

Це лише два приклади неактуальних наказів, які можуть ускладнювати роботу військовослужбовців і взагалі «робити їм нерви». В умовах, коли українські бійці створюють армію майбутнього, користуючись найсучаснішими технологічними досягненнями, такі норми — це як гирі на ногах.

Накази № 300 і № 117 були видані Міністерством оборони ще в 1997 році, а підписав їх генерал Кузьмук. Сьогодні він вже персонаж армійських жартів. А тим часом ці норми не тільки чинні, а й передбачають покарання військовослужбовців.

Я особисто бачив, як бійців піддають дисциплінарним стягненням за недотримання наказу № 300 — за невчасну здачу і прийом посад із відірваними від реальності функціями. Безглузді вимоги — безглузді покарання.

Безглузді вимоги — безглузді покарання

Щоб усунути ці перешкоди для військових і, навпаки, сприяти їхній роботі, Міноборони варто швидше актуалізувати норми наказів № 117 і № 300 і переглянути всі старі накази на відповідність нинішнім реаліям.

армія законодавство міноборони

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск