І сміх, і сльози. Як архаїчні армійські норми ускладнюють життя бійцям

Сталевий шолом і запасні онучі

Є наказ міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, який затверджує Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України. Але краще б його не було. Наведу лише частину «чудових» і досі чинних норм, які він встановлює:

«Ковдри повинні бути одного кольору. По бокових сторонах ковдра підгортається і прострочується. Подушка підбивається і кладеться з розправленими кутками. Всі подушки повинні бути одного розміру.

Тапочки зберігаються під ліжком у ногах, а приліжковий килимок (скручений) вдень зберігається під ліжком, на спеціально виготовлених металевих гачках, прикріплених до сітки ліжка у ногах. Занавіски на вікнах у спальному приміщенні закріплюються на карнизі й повинні бути одного кольору, довжиною 40–50 см».

Окрім суворого обліку мила неіснуючим старшиною цей наказ закріплює й такі «потрібні» ЗСУ норми, як обов’язкова наявність у речових мішках військових комплектів ґудзиків та крючків. І вишенька на торті — на особливий період військові повинні мати сталевий шолом і пару запасних онуч!

Не здивуюся, якщо багато хто з нинішніх військовослужбовців не тільки не вміє користуватися онучами, а й не знає, що воно в біса таке.

У наказі № 300 ще багато таких бздур. Хоч його мета блага — регламентація господарства ЗСУ та дій відповідальних осіб, але тут він теж дає маху. Адже в ньому прописані обов’язки посадовців, яких у Збройних силах уже немає. Наприклад, заступника командира частини з виховної роботи, начальника служби РАО (ракетно-артилерійського озброєння, з осені 2023 року РАО розділили на кілька служб) і начальника бронетанкової служби.

Забули оновити

Наказ № 300 чинний уже 29 років. За весь цей час його оновлювали лише вісім разів, здебільшого несуттєво. Для порівняння: наказ Міноборони № 280 від 15.09.2022 щодо кадрової роботи за кілька років змінювали вже тричі, повністю переписавши під нові умови в ЗСУ.

Серед змін, внесених до наказу № 300 після 2014 року, лише одна суттєво підтягнула його до реалій ЗСУ. Військовим частинам дозволили подавати звітність, заявки на отримання матеріальних засобів, а також отримувати дані про їхню забезпеченість за допомогою інформаційно-комунікаційних систем.

Доти все це треба було подавати або отримувати через «поштово-телеграфні послуги». А саме через міські та міжміські переговори, телеграми, посилки, замовні листи і бандеролі.

Добре, що Міноборони почало змінювати в тому наказі хоч щось. Але цього мало. Ці нафталінові норми потрібно повністю скасовувати або змінювати відповідно до нинішніх обставин.

Наказ Шредінгера

Хоч яким недолугим є наказ № 300, він існує у відкритому доступі на сайті Верховної Ради. Але є інший досі чинний наказ із такою самою зотлілою актуальністю, який не знайдеш на парламентському сайті!

Я дізнався про нього випадково. Один із побратимів попросив замінити йому посвідчення офіцера у зв’язку з присвоєнням звання майора. Я запитав у бригаді, де мають усі бланки посвідчень.

Отримав у відповідь сто відмовок, серед них була й така, що немає норми, яка вимагає замінювати посвідчення. Коли я запитав у побратима, він сказав, що теж не знає, яка саме норма це регламентує, але чув, що вона є. Мої пошуки в усіх джерелах із відкритим доступом нічого не дали. Ну нема, то нема.

Лише через рік з однієї розмови я дізнався, що норма й справді існує! Вона прописана в наказі міністра оборони України від 10.04.1997 № 117 «Про посвідчення генералів (адміралів), офіцерів, прапорщиків (мічманів) Збройних сил України». І регламентує причини заміни посвідчення офіцера, зокрема після присвоєння звань майора та полковника.

Наказ чинний, доступ до нього відкритий. Але його немає на офіційних електронних ресурсах Верховної Ради, Міністерства оборони України чи будь-яких інших.

Звісно, цей наказ безнадійно застарів. Із 2020 року в ЗСУ немає ані згаданих у ньому прапорщиків, ані мічманів. Як і начальників штабів військових округів (оперативно-територіальних командувань) та військових комісарів. При цьому жодних змін до наказу не вносили з моменту його підписання.

Чому із цими посвідченнями така катавасія? У межах переходу ЗСУ на новий військово-обліковий документ (ID-картка) Міноборони скасувало наказ про військові квитки і зобов’язало використати їх залишки до 01.06.2026. А про посвідчення генералів, офіцерів та неіснуючих уже прапорщиків забуло. Отже, ці документи потрібно отримувати, замінювати тощо.

У ЗСУ є норма, яку неможливо ніде знайти, і багато хто навіть не вірить у її існування

Виходить, що в ЗСУ є норма, яку неможливо ніде знайти, і багато хто навіть не вірить у її існування. Така собі норма Шредінгера. А втім, за її недотримання командири можуть покарати: наказ № 117 вимагає ведення двох книг обліку посвідчень службою персоналу підрозділу. Звідки військові можуть про це знати?

Позбутися нафталіну

Це лише два приклади неактуальних наказів, які можуть ускладнювати роботу військовослужбовців і взагалі «робити їм нерви». В умовах, коли українські бійці створюють армію майбутнього, користуючись найсучаснішими технологічними досягненнями, такі норми — це як гирі на ногах.

Накази № 300 і № 117 видані Міністерством оборони ще в 1997 році, а підписав їх генерал Кузьмук. Сьогодні він уже персонаж армійських жартів. А тим часом ці норми не тільки чинні, а й передбачають покарання військовослужбовців.

Я особисто бачив, як бійців піддають дисциплінарним стягненням за недотримання наказу № 300 — за невчасну здачу і прийом посад із відірваними від реальності функціями. Безглузді вимоги — безглузді покарання.

Безглузді вимоги — безглузді покарання

Щоб усунути ці перешкоди для військових і, навпаки, сприяти їхній роботі, Міноборони варто швидше актуалізувати норми наказів № 117 та № 300 і переглянути всі старі накази на відповідність нинішнім реаліям.

армія законодавство міноборони

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск